Постанова № 10176852, 23.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1855/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Яковенко Ж.В.,

представника відповідача - Рожков М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтавідо Відкритого акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос"про стягнення боргу по сплаті страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2010 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтавізвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос"про стягнення боргу по сплаті страхових внесків в сумі 356422,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на загальну суму 356 422,96 грн. Вказану суму заборгованості підтвердив даними звітів про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень та лютий 2010 року, які подано відповідачем до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві 18.02.2010 та 17.03.2010 відповідно, та карток особового рахунку страхувальника-відповідача.

Представник позивача в судовому процесі позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 18 липня 2006 року у справі 18/257 за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Відкритого акціонерного товариства "Букрос" про визнання відповідача банкрутом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та що платіжними дорученнями від 22.02.2010 №230, від 18.03.2010 №333, від 02.04.2010 №372 та від 21.04.2010 №430 відповідачем проводилась сплата страхових внесків за січень та лютий 2010 року.

Оцінивши надані суду докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, як того вимагають приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та керуючись принципом законності відповідно до статей 7, 9 цього Кодексу, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі по тексту Основ) загальнообовязкове державне соціальне страхування це система прав, обовязків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цих Основ одним із видів загальнообовязкового державного соціального страхування є пенсійне страхування.

Відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, регулює Закон України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: перший рівень солідарна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, другий рівень накопичувальна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, третій рівень система недержавного пенсійного забезпечення; перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообовязкового пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 3 цього ж Закону субєктами солідарної системи є зокрема застраховані особи та страхувальники.

Статтею 15 названого Закону визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Порядок подачі такої звітності з 01 січня 2010 року встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду; базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

На виконання цієї норми ВАТ Буровою компанією "Букрос" подано до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтавізвіти про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень та лютий 2010 року. Згідно рядку 8 поданих звітів сума страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті, складає:

- за січень 2010 року - 196587,18 грн, в тому числі 185070,49 грн - за ставкою 33,2%, 11516,69 грн - за ставкою 2%;

- за лютий 2010 року -159835,78 грн, в тому числі 150524,48 грн - за ставкою 33,2%, 9311,30 грн - за ставкою 2%, що відповідає положенням статті 4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”, статті 19 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та Порядку.

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, так як положеннями цієї статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків, а саме: встановлено, що страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням); страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як зясовано судом на підставі даних картки особового рахунку відповідача, ВАТ Бурова компанія "Букрос" обовязку по сплаті внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не виконало, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 356 422,96 грн.

Посилання відповідача на сплату страхових внесків за січень та лютий 2010 року судом до уваги не приймається, оскільки за рахунок страхових внесків, сплачених відповідачем у лютому, березні та квітні 2010 року, погашалась недоїмка зі сплати страхових внесків минулих періодів, як того вимагає норма частини 5 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

У відповідності до цієї норми за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальникам, які мають недоїмку, територіальними органами Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилається вимога про її сплату, яка у відповідності до абзаців 2, 3 цієї статті є виконавчим документом і має бути сплачена страхувальником протягом десяти робочих днів із дня одержання.

Пунктом 3 статті 106 вказаного Закону передбачено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Узгодження здійснюється на підставі заяви страхувальника. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього штрафною санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про оплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи копії корінців вимоги про сплату боргу від 04.02.2010 № Ю-87 та від 05.03.2010 № Ю-87.

Доказів оплати вказаних вимог або скасування цих вимог або їх невідповідність закону та фактичним обставинам сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин у справі не встановлено.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно абзацу 24 цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу пункту 4 статті 12 зазначеного Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів /обов'язкових платежів/, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За змістом наведених правових норм мораторій поширюється на конкурсні, але не на поточні вимоги кредиторів.

А відтак, доводи відповідача про введення 18 липня 2006 року мораторію на вимоги щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень та лютий 2010 року судом відхиляються з наведених вище підстав.

Підпунктом 7 пункту 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2000, передбачено, що Пенсійний фонд України має право стягувати з платників несплачені суми страхових внесків.

Підпунктом 6 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 № 442/6730, передбачено право управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідач зобовязаний сплатити недоїмку за страховими внесками до Пенсійного фонду України на загальну суму 356 422,96 грн, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Відкритого акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос" про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 356 422,96 грн задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос" (вул. Монастирська, 12, м. Полтава, код ЄДРПОУ 00143136) на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (вул. Калініна, 30, м. Полтава, р/р 25603301301, в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку, МФО 331467, код 22529735) борг по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 356 422 (триста п'ятдесят шість тисяч чотириста двадцять дві) грн 96 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк