Постанова № 10176846, 20.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-11655/09 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Давиденко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2008 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1)звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач)про про скасування податкового повідомлення - рішення від 17 листопада 2008 року №0070321701/0 з податку на додану вартість в сумі 160092 грн 50 коп повністю та податкового повідомлення рішення від 17.11.2008 № 0070331701/0 по податку з доходу фізичних осіб частково на суму 78919 грн 26 коп,посилаючись на те, що проведена 13.11.2008 Лубенською обєднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області перевірка носить поверховий, упереджений характер, а її підприємницька діяльність не була вивчена в повному обсязі, а висновки викладенні в акті від 13.11.2008, та винесені на його висновках податкові повідомлення-рішення від 17.11.2008, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Зазначаючи при цьому, що в акті перевірки не зазначено з якого саме часу зареєстроване ПП «Діус Промбуд», чи воно взагалі працювало до 01.01.2007 з ким, чи подавалися податкові накладні, хто підписував звіти, рух по рахунку підприємства, чи проводилися зустрічні перевірки тих підприємств та підприємців, з якими ПП «Діус Промбуд» співпрацювало, результати перевірок, так як це є суттєвим, враховуючі, що відповідач посилається на те, що невстановлені особи діяли від імені підприємства. Також вказувала, що з контрагентом ПП «Діус Промбуд»обрали усну форму договору, при укладенні якого ПП «Діус Промбуд» надало копії свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість, а кожного разу, при сплаті обумовлених сум, надавалися приходні касові ордери(з врахуванням клопотання про зміну позовних вимог від 09.12.2009 та позовної заяви зі змінами та доповненнями від 22.03.2010).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнав просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись обставини встановлені в акті перевірки та викладені в письмових запереченнях, зазначав, що позивачем безпідставно внесене до податкового кредиту суму 105226,0 грн по податковим накладним виписаним ПП «Діус Промбуд», оскільки у контрагента позивача ПП «Діус Промбуд»згідно довідки № 2949 від 18.09.2006 з ЄДРПОУ, серед видів діяльності за КВЕД здійснення будівельних робіт відсутнє, а згідно одержаної інформаційної довідки (від 09.10.2008 №19743/7/23-1106) директором та головним бухгалтером ПП «Діус Промбуд»є гр. ОСОБА_3, кількість співробітників -1 чол. До того ж, ПП «Діус Промбуд»податкові декларації з податку на додану вартість за січень квітень 2007 року та декларації з податку на прибуток за І квартал 2007 року були подані до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з нульовими значеннями, а по податкові декларації з податку на додану вартість з квітня 2007 року по квітень 2008 року не подані. При цьому,наголошуючи на нікчемність правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства завдаючи збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів. Також вказував, що дані обставини стали підставою для визнання податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 78919,26 грн, оскільки до валових витрат безпідставно внесені суми по прибутковим касовим ордерам, виписаним ПП «Діус Промбуд». Крім того, в ході перевірки виявлено порушення підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.8.2, пункту 7.8, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підпункту 4.1.4, пункту 4.1, статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-IІІ, а саме: не було подано до Лубенської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку подання до 20.07.2007 в результаті чого було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку сплати 30.07.2007 в сумі 1222,00 грн, при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року (№ 20.11.2007 № 31297) було завищено суму податкового кредиту в сумі 167,00 грн у звязку із тим,що включено до складу податкового кредиту суму не підтверджених податковими накладними внаслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість по строку сплати 30.10.2007 в сумі 167,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Лубенської міської ради 24.10.2005, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1. ФОП ОСОБА_1 взята на податковий облік як платник податків та інших обовязкових платежів в Лубенській обєднаній державній податковій інспекції у Полтавській області 08.11.2005.

Також, судом встановлено, що з 26.05.2008 по 11.11.2008 (з перервою в роботі з 12.06.2008 по 11.11.2008) на підставі направлень №411 від 23.05.2008, №417 від 09.06.2008, №694 від 10.11.2008 працівниками Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати приватним підприємцем ОСОБА_1 (інд. номер № НОМЕР_1) адреса: АДРЕСА_1 податків та зборів, обовязкових платежів за період з 01.01.2007 по з 31.12.2007.

За результатами перевірки складено акт № 2841/17/НОМЕР_1 від 13.11.2008, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпункту 1.7. статті 1, підпункту 7.2.4. пункту 7.2, статті 7 , підпункту 7.4.1, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 в результаті чого у 2007 році до складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму податку на додану вартість в сумі 105 393,00 грн.

- підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.8.2, пункту 7.8, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підпункту 4.1.4, пункту 4.1, статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-IІІ, а саме: не було подано до Лубенської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку подання до 20.07.2007 в результаті чого було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку сплати 30.07.2007 в сумі 1222,00 грн, при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року (№ 20.11.2007 № 31297).

- статей 13,14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 №13-92, Наказу Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 Про затвердження Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», а саме: при поданні ФОП ОСОБА_1 декларації про доходи одержаними від підприємницької діяльності за 2007 рік (від 25.01.2008р № 1364) перевіркою встановлено безпідставне включення до складу валових витрат 553 145,19 грн, що призвело до заниження суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік на 82 971,78 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 17.11.2008 податкові повідомлення-рішення:

№0070321701/0 яким визначено ФОП ОСОБА_1 суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 160 092 грн 50 коп ( в тому числі за основним платежем 106 615 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 53 477 грн 50 коп).

№0070331701/0, яким визначено ФОП ОСОБА_1 суму податкового зобовязання за платежем “податок з доходів фізичних осіб ” в розмірі 82 971 грн 78 коп (в тому числі за основним платежем 82971 грн 78 коп.

Позивач, вважає правомірним нарахування згідно податкового повідомлення рішення № 0070331701/0 від 17.11.2008 податкового зобовязання за платежем “ податок з доходів фізичних осіб” в розмірі 4052 грн 53 грн у звязку із допущенням ним порушення,а саме: завищення валових витрат на суму 27016 грн 88 коп.

В іншій частині нарахованого податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб всього в розмірі 78919 грн 26 коп позивач не погодився, а тому оскаржив в цій частині податкове повідомлення рішення № 0070331701/0 від 17.11.2008 в судовому порядку.

А також, позивач повністю не погодився із податковим повідомленням рішенням № 0070321701/0 від 17.11.2008 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 160 092 грн 50 коп ( в тому числі за основним платежем 106 615 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 53 477 грн 50 коп),оскарживши його до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області оспорюваних податкових повідомлень рішень, суд зазначає слідуюче.

Так, податковим органом за період 01.01.2007 по 31.12.2007 ФОП ОСОБА_1 було донараховано 106615 грн 00 коп з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції в сумі 53477 грн 50 коп.

Донарахована сума податку на додану вартість складається з наступного:

- ФОП ОСОБА_1 безпідставно до складу податкового кредиту у 2007 році включено 105226 грн по операціям з Приватним підприємством «Діус Промбуд».

В свою чергу, контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту у 2007 році вказаних сум ПДВ (всього 105226 грн), посилаючись на те, що контрагент позивача ПП “ Діус Промбуд ” відповідно відповіді ДПА у м. Києві, лист за № 19743/7/23-1106 від 09.10.2008 з січня 2007 року по квітень 2007 року не здійснювало господарську діяльність (звітувало про відсутність діяльності), а відповідно до довідки № 194/1505 від 07.07.2008 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки звітності з податку на додану вартість»ПП «Діус Промбуд»податкові декларації з ПДВ за період з квітня 2007 року по квітень 2008 року не подані, до того ж, згідно тверджень податківців ПП «Діус Промбуд»не сплатив і не міг платити до бюджету відповідні суми податку.

- ФОП ОСОБА_1 не було подано до Лубенської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року ПО строку подання до 20.07.2007 в результаті чого було занижено податкові зобовязання з податку за червень 2007 року по строку сплати 30.07.2007 в сумі 1222,00 грн.

- ФОП ОСОБА_1 при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року (№ 20.11.2007 № 31297) було завищено суму податкового кредиту в сумі 167,00 грн у звязку із тим,що включено до складу податкового кредиту суму не підтверджених податковими накладними внаслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість по строку сплати 30.10.2007 в сумі 167,00 грн.

Проте, суд вважає такі висновки відповідача неаргументованими, враховуючі слідуюче.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні обставини, що зумовили визначення податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість розмірі 105226 грн.

ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) 30.01.2006 укладено з ТОВ «ПМК -2000»(Генпідрядник ) контракт підряду № 30/1,відповідно до умов якого Підрядник приймає на себе виконання якісно у встановлені строки загально будівельних робіт при зведенні обєктів в АДРЕСА_2(з матеріалів та механізмами генпідрядника), а Генпідрядник ( зобовязується прийняти виконані роботи та оплати їх вартість)

Також, згідно контракту підряду № 28/02 від 28.02.2007 укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ «ПМК -2000»(Генпідрядник ), Підрядник приймає на себе виконання якісно у встановлені строки загально будівельних робіт при зведенні житлового будинку в АДРЕСА_3 (з матеріалів та механізмами Генпідрядника), а Генпідрядник зобовязується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Крім того, згідно контракту підряду № 30/8 від 30.08.2007 укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ «ПМК -2000»(Генпідрядник ), Підрядник приймає на себе виконання якісно у встановлені строки загально будівельних робіт при побутового корпусу під розташування готелю та кафе на 30 посадкових місць в АТ «Велика Круча»(з матеріалів та механізмами Генпідрядника), а Генпідрядник зобовязується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

В даному випадку, як вбачається із фактичних обставин справи та не заперечується сторонами, Субпідрядником по вказаних контрактах підряду виступило Приватне підприємство «Діус Промбуд»( м. Київ, інд.номер 34532060).

Разом із тим, договір субпідряду між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Діус Промбуд»було укладено в усній формі та відповідно до актів приймання виконання підрядних робіт типової форми КБ-2В ПП «Діус Промбуд» виконало такі роботи:

акт №124/07 за січень 2007 року: роботи по облаштуванню напівпідземного паркінгу д. №57 (вартість робіт 23656 грн), улаштування підлоги цементною стяжкою та укладка гранітних плит д.67 (вартість робіт 25410,00 грн).Всього вартість виконаних робіт склала 48975,00 грн та ПДВ 20% - 9795,00 грн.

акт №231/07 за лютий 2007 року: роботи по облаштуванню напівпідземного паркінгу д. №57 (вартість робіт 15940,00 грн), улаштування підлоги цементною стяжкою та укладка гранітних плит д.64-67 (вартість робіт 28910,00 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 44850,00 грн та ПДВ 20% - 8970, 00 грн.

акт №342/07 за березень 2007 року: роботи по облаштуванню напівпідземного паркінгу д. №57 (вартість робіт 3130,00 грн), улаштування гранітних плит д.64 (вартість робіт 19920,00 грн), заготовка каркасів та розробка ґрунту вручну ( вартість робіт 24021,48 грн. Всього вартість виконаних робіт склала 47071,00 грн та ПДВ 20% - 9414,30 грн.

акт №417/07 за квітень 2007 року: улаштування гранітних плит д.64-67 (вартість робіт 18560 грн), заготовка каркасів та планування площі вручну ( вартість робіт 28123,33 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 46683,33 грн та ПДВ 20% - 9336,67 грн.

акт №519/07 за травень 2007 року: роботи по облаштуванню напівпідземного паркінгу д. №57 (вартість робіт 35760,00 грн), улаштування підлоги з паркету (вартість робіт 7980,00 грн), заготовка каркасів і сіток ( вартість робіт 6893,338 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 50663,33 грн та ПДВ 20% - 10126,67 грн.

акт №624/07 за червень 2007 року: улаштування підлоги з паркету д.67 (вартість робіт 33080,00 грн), заготовка каркасів і сіток,ущільнення щебеневих шарів (вартість робіт 14170,00 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 47250,00 грн та ПДВ 20% - 9450,00 грн.

акт №732/07 за липень 2007 року: улаштування підлоги з паркету,фарбування стін д.64 -67 (вартість робіт 9140,00 грн), заготовка каркасів і сіток,улаштування бетонних шарів,розробка гру нуту вручну (вартість робіт -38318,33 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 47458,33 грн та ПДВ 20% - 9494,67 грн.

акт №829/07 за серпень 2007 року: улаштування підлоги з паркету, облицювання стін гранітом д.№67 (вартість робіт 28070,00 грн), заготовка каркасів і сіток,улаштування бетонних шарів та горизонтальної гідроізоляції (вартість робіт 11263,33 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 39333,33 грн та ПДВ 20% - 7866,67 грн.

акт №941/07 за вересень 2007 року: улаштування підлоги з паркету, облицювання стін гранітом д.№67 (вартість робіт 28070,00 грн), заготовка каркасів і сіток,улаштування бетонних шарів та горизонтальної гідроізоляції (вартість робіт 11263,33 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 35666,67 грн та ПДВ 20% - 7133,33 грн.

акт №1019/07 за жовтень 2007 року: фінішне опорядження з підготовкою установка риштовань д.64-67 (вартість робіт 9870,00 грн), заготовка каркасів і сіток,улаштування щебеневих та бетонних шарів, штукатурка стін (вартість робіт 28430,00 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 38300 грн та ПДВ 20% - 7660,00 грн.

акт №1139/07 за листопад 2007 року: заготовка каркасів і сіток,мурування перегородок із цегли (вартість робіт 5780,00 грн), улаштування цементної стяжки, гіпсокаронних перегородок та підвісної стелі ( вартість робіт 39936,67 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 45716,67 грн та ПДВ 20% - 9143,33 грн.

акт №1243 за грудень 2007 року: улаштування цементної стяжки, гіпсокаронних перегородок, ущільнення щебеневих шарів стін та откосів (вартість робіт 34190,25 грн). Всього вартість виконаних робіт склала 34190,25 грн та ПДВ 20% - 6838,05 грн.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи ПП «Діус Промбуд»було виписано податкові накладні :

від 31.01.2007 № 0151 на загальну суму 58770,00 грн в т.ч. ПДВ 9795,00 грн.

від 28.02.2007 № 0267 на загальну суму 53820,00 грн в т.ч. ПДВ 8970,00 грн.

від 31.03.2007 № 0386 на загальну суму 56485,78 грн в т.ч. ПДВ 9414,30 грн.

від 30.04.2007 № 0517 на загальну суму 56020,00 грн в т.ч. ПДВ 9336,67 грн.

від 30.05.2007 № 0663 на загальну суму 60760,00 грн в т.ч. ПДВ 10126,67 грн.

від 30.06.2007 № 0802 на загальну суму 56700,00 грн в т.ч. ПДВ 9450,00 грн.

від 31.07.2007 № 0983 на загальну суму 56950,00 грн в т.ч. ПДВ 9491,67 грн.

від 31.08.2007 № 1142 на загальну суму 47200,00 грн в т.ч. ПДВ 7866,67 грн.

від 30.09.2007 № 1334 на загальну суму 42800,00 грн в т.ч. ПДВ 7133,33 грн.

від 31.10.2007 № 1460 на загальну суму 45960,00 грн в т.ч. ПДВ 7660,00 грн.

від 30.11.2007 № 1559 на загальну суму 54860,00 грн в т.ч. ПДВ 9143,33 грн.

від 31.12.2007 № 1690 на загальну суму 41028,30 грн в т.ч. ПДВ 6838,05 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та не спростовано сторонами розрахунки по даним операціям проведено у готівковій формі, відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи, всього на суму 631354,05 грн.

Всього сума податку на додану вартість згідно перелічених вище податкових накладних складає 105225,69 грн, які і було включено ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту в 2007 році в тому числі: за січень 2007 року -9795 грн;за лютий 2007 року 8970 грн; за березень 2007 року 9414 грн; квітень 2007 року -9337 грн; травень 2007 року 10126 грн; червень 2007 року -9450 грн; липень 2007 року 9492 грн; серпень 2007 року 7867 грн; вересень 2007 року -7133 грн; жовтень 2007 року -7660 грн; листопад 2007 року 9143 грн; грудень 2007 року - 6839 грн.

В свою чергу, податковий орган дійшов висновку, про неправомірність включення вказаних сум податку на додану вартість згідно перелічених вище податкових накладних в розмірі 105225,69 грн до складу податкового кредиту в 2007 році, оскільки у контрагента позивача ПП «Діус Промбуд», згідно довідки № 2949 від 18.09.2006 з ЄДРПОУ, серед видів діяльності за КВЕД здійснення будівельних робіт відсутнє, а згідно одержаної інформаційної довідки (від 09.10.2008 №19743/7/23-1106) директором та головним бухгалтером ПП «Діус Промбуд»є гр. ОСОБА_3, кількість співробітників -1 чол. До того ж, ПП «Діус Промбуд»податкові декларації з податку на додану вартість за січень квітень 2007 року та декларації з податку на прибуток за І квартал 2007 року були подані до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з нульовими значеннями, а по податкові декларації з податку на додану вартість з квітня 2007 року по квітень 2008 року не подані. При цьому,наголошуючи на нікчемність правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства завдаючи збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів.

Проте, суд вважає такі висновки відповідача такими, що не узгоджуються із положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”, з огляду на слідуюче.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,присвоюється індивідуальний податковий номер,який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як випливає із приписів вищенаведених правових норм Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що контрагент позивача:

Приватне підприємство «Діус Помбуд»зареєстровано як юридична особа 07.09.2006 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код 34532060, до того ж відповідно до довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, наявної в матеріалах справи, станом на 02.11.2009 в тому числі і на момент вчинення правочинів ( січень грудень 2007 року) ПП “ Діус Помбуд ” мало статус юридичної особи та реєстраційні дії щодо виключення його із реєстру не вчинялися. А насамперед, відповідно до копії наявного в матеріалах справи свідоцтва № 39130338 ПП “ Діус Помбуд ” було зареєстровано як платник податку на додану вартість з 03.10.2006 та на момент вчинення правочинів реєстрація скасована чи анульована не була.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагента позивача складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи, а також не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки (сторінка 16 акту).

Податковий кредит позивача в 2007 році по господарській операції з ПП “ Діус Помбуд»підтверджений податковими накладними , копії яких наявні в матеріалах справи, які містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, суд дійшов думки, що Законом України “Про податок на додану вартість” або іншими нормативно-правовими актами України не передбачені повноваження органів податкової служби визнавати або вважати податкові накладні, відсутніми або недійсними (нечинними), документами, що не мають сили податкових накладних, тощо.

Враховуючі наведене, перевіряючими не було зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2. та підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ”, згідно яких: не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) та право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На противагу, відповідач в акті перевірки посилається на податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, а також в матеріалах справи наявне свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Діус Промбуд».

Таким чином, факт порушення ґрунтується на суб'єктивних припущеннях ревізорів та не підтверджений будь-якими доказами у справі.

Твердження відповідача про те, що правочин між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Діус Промбуд», укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та з метою завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту як наслідок, несплати податків до бюджету, з посиланням на відсутність у ПП «Діус Промбуд» працівників, суд вважає упередженими та спростовуються з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. А згідно із статтею 838 цього ж Кодексу, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до положень статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судом встановлено, що відповідно до довідки №09/2-90 із ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 має право здійснювати за КВЕД, зокрема, будівництво будівель.

Таким чином, залучення субпідрядників позивачем у здійсненні нею будівельної діяльності не суперечить вимогам чинного законодавства України, а отже зазначений вище правочин укладався позивачем з метою здійснення господарської діяльності, при цьому суд звертає увагу, що факт залучення ПП «Діус Промбуд» як субпідрядника та факт виконання ним робіт податковим органом під сумнім не ставилося, а лише наголошувалося на відсутності працівників,не подання податкової звітності та відсутність серед видів діяльності за КВЕД здійснення будівельних робіт.

До цього, зазначає, що порушення порядку здійснення ліцензійної діяльності ПП Діус Промбуд»не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Разом із тим, суду подано копію ліцензії серії АВ №488269 виданої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві Товариству з обмеженою відповідальністю «Діус Промбуд»(ідентифікаційний код 34532060) на здійснення господарської діяльності повязаної із створенням обєктів архітектури , строком дії з 10.12.2006 по 10.11.2009.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 218 Цивильного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законами не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, як зазначає позивач, зі своїм контрагентом, використовуючи право на свободу договору, надане як Цивільним кодексом України так і Господарським, уклали правочин в усній формі, чим засвідчили свою волю і жоден з них до цього часу не мав ніяких зауважень та заперечень щодо цього правочину.

При цьому суд наголошує, що Закон України «Про податок на додану вартість»не визначає наявність договору у письмовій формі як обовязкову умову для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Проте, Закон визначає наявність податкової накладної як засвідченого факту вчинення платником податку правочину та, як наслідок, наявність у такого платника податку права на податковий кредит.

Вищевказаний, укладений між позивачем та ПП «Діус Промбуд»правочин не може свідчити, що він порушує публічний порядок, був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави та не про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, а також не підтверджені в ході судового розгляду даної справи.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про нікчемність правочину суперечить фактичним обставинам справи.

При цьому суд наголошує, що стосується обліковування таких витрат у контрагентів позивача, то в даному випадку замовник за законом не має права втручатися в господарську діяльність виконавця та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, а також якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити,також що Закон України “ Про податок на додану вартість ”не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а з прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством. Однак законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючі при цьому положення статті 19 Конституції України, згідно з яким правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А також, згідно з частиною 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірне віднесення суми ПДВ в 2007 році в розмірі 105225,69 грн помилковим, оскільки позивач має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг (товарів) наданих контрагентом - в матеріалах справи наявні належним чином оформленні платіжні документи.

Враховуючи зазначене, нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 105225,69 грн та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає необґрунтованим.

Що стосується встановленого порушення позивачем підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.8.2, пункту 7.8, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підпункту 4.1.4, пункту 4.1, статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-IІІ, а саме: не було подано до Лубенської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку подання до 20.07.2007 в результаті чого було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку сплати 30.07.2007 в сумі 1222,00 грн, при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року (№ 20.11.2007 № 31297) було завищено суму податкового кредиту в сумі 167,00 грн у звязку із тим,що включено до складу податкового кредиту суму не підтверджених податковими накладними внаслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість по строку сплати 30.10.2007 в сумі 167,00 грн. то слід зазначити таке.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 року № 327 ( надалі - Порядок № 327), акт є службовим документом, який засвідчує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8. Порядку № 327 факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 327 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

В акті перевірки № 2841/17/НОМЕР_1 від 13.11.2008 щодо визначених податкових зобовязань в розмірі 1222,00 грн та 167,00 грн, зазначено лише про те, що не було подано до Лубенської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року по строку подання до 20.07.2007 та включено до складу податкового кредиту за жовтень 2007 року суму не підтверджених податковими накладними відповідно.

Проте, судом під час вирішення спору не було встановлено, що позивач в період проведення перевірки відмовилася від надання витребуваних податковим органом документів та працівниками контролюючого органу не було відображено даний факт в акті перевірки, а також не наведено жодних обґрунтувань щодо суми визначених самостійно сум, в даному випадку насамперед щодо зобовязання в розмірі 1222,00 грн, отже всупереч зазначеним законодавчим вимогам не містить обґрунтувань зафіксованого порушення, додаткових доказів та пояснень в ході судового розгляду справи суду не надано.

За таких умов, факти вказані в акті перевірки № 2841/17/НОМЕР_1 від 13.11.2008 про порушення ФОП ОСОБА_1 підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.8.2, пункту 7.8, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підпункту 4.1.4, пункту 4.1, статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-IІІ в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 1389,00 грн, слід вважати недоведеними.

В судовому процесі, також, не знайшло підтвердження, що до виявлених перевіркою порушень статей 13,14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 №13-92, Наказу Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 «Про затвердження Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»з огляду на слідуюче.

Так, перевіркою встановлено,що в порушення статей 13,14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 №13-92, Наказу Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 Про затвердження Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»(без врахування суми з якою погоджується позивач) ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат 526128,31 грн від операцій з ПП «Діус Промбуд», чим занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік в розмірі 78919,26 грн.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкової інспекції з врахуванням наступного.

У відповідності до положень статті 13 розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992, № 13-92 , згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У додатку 7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 визначено, що фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону (Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств») з деякими особливостями.

Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.

В свою чергу, у відповідності до положень статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»у частині підтвердження первинними документами витрачених сум визначено, що не належить до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку /пункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону/.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999, № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були подані суду всі необхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного виконання підрядних будівельних робіт (акти приймання виконаних робіт, податкова накладна, квитанції прибуткового касового ордера), а також вищевказані документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV щодо первинних облікових документів (стаття 9), при цьому податковим органом зауважень до їх складання не заявлено.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

І як зазначалося, щодо посилань відповідача на відсутності у ПП «Діус Промбуд» працівників,не подання ним податкової звітності та відсутність серед видів діяльності за КВЕД здійснення будівельних робіт, то такі суд не приймає до уваги, оскільки порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Діус Промбуд»не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, ФОП ОСОБА_1 правомірно включено до складу валових витрат 526128,31 грн від операцій з ПП «Діус Промбуд», а як наслідок нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік в розмірі 78919,26 грн безпідставним.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - як субєкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень:

- №0070321701/0 від 17.11.2008 за платежем "податок на додану вартість, код платежу 3014010100" всього на загальну суму 160 092 (в тому числі за основним платежем - 106615 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53477 грн 50 коп,

- №0070331701/0 від 17.11.2008 за платежем "податок з доходів фізичних осіб, код платежу 5311010200" в частині донарахування податкового зобовязання в розмірі 78919 грн 25 коп, а тому дійшов висновку про необхідність визнати їх протиправними та скасувати.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0070321701/0 від 17.11.2008 за платежем "податок на додану вартість, код платежу 3014010100" всього на загальну суму 160 092 (сто шістдесят тисяч девяносто) грн 50 коп, в тому числі за основним платежем - 106615 (сто шість тисяч шістсот пятнадцять) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53477 (пятдесят три тисячі чотириста сімдесят сім) грн 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0070331701/0 від 17.11.2008 за платежем "податок з доходів фізичних осіб, код платежу 5311010200" в частині донарахування податкового зобовязання в розмірі 78919 (сімдесят вісім тисяч девятсот девятнадцять) грн 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 25 травня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко