Рішення № 101768029, 08.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6910/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Куць А.С.,

представника відповідача - Бондаренко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.05.2021 №188694;

- визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.05.2021 №188695;

- визнання протиправним та скасування розрахунку №042970 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у разі перевищення вагових або габаритних параметрів плату за проїзд має вносити перевізник. Згідно товарно-транспортної накладної №2 від 27.04.2021 перевізником зазначений водій ОСОБА_2 . Вказував, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль МАN державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 та на підставі договору позички транспортного засобу від 30.03.2015 використовується ТОВ "Агро 2012".

Ухвалою суду від 29 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

08 липня 2021 року представником позивача надано уточнену позовну заяву, чим усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 29 червня 2021 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

23.07.2021 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу винесено обґрунтовано, за порушення, що мало місце, із дотримання процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт.

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року закрито провадження у справі №440/6910/21 в частині позовної вимоги до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області про визнання протиправним та скасування розрахунку Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №042970 від 27.04.2021.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідив письмові докази, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки MAN моделі TGA 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2007, дата реєстрації - 16.01.2014.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником причіпу марки KRONE моделі AZW 18, державний номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску - 1997, дата реєстрації - 22.08.2013.

Згідно Товарно-транспортної накладної №2 від 27.04.2021 автомобільний перевізник ТОВ “Агро 2012”, здійснювало перевезення вантажу (кукурудзи) на автомобілі марки MAN (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом реєстраційний номер НОМЕР_4 з пункту навантаження: м. Карлівка, Полтавська область, в пункт розвантаження: пров. Микиші, 17, м. Миргород, Полтавська область, водій - ОСОБА_2 посвідчення НОМЕР_5 .

На підставі направлення на рейдову перевірку Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області №008125 від 26.04.2021, головним спеціалістом ВДК Стоцьким Р.М. 27.04.2021 о 20 год 15 хв проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпу марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

За результатами перевірки Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Полтавської області складено акт № 249864 від 27.04.2021, в якому зафіксовано, що 27.04.2021 о 20 год 15 хв на ділянці дороги м. Полтава; а/д М-03, вул. київське шосе, 31А проведено перевірку транспортного засобу та причіпу MAN/KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , водій -. Під час перевірки виявлено порушення, за яке відповідальність передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": під час надання послуг з перевезення вантажу не оформлено документи передбачені ст. 48 цього Закону, а саме, не оформлено п/в відповідної категорії, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.

Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт вих. №37892/28.3/24-21 від 21.05.2021, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи (у приміщенні Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області з 10:00 год до 12:00 31.05.2021), надіслано Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Полтавської області на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком від 22.05.2021.

31.05.2021 заступником начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником ВДК за безпекою на транспорті у Полтавській області винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- №188694, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн за допущення 27.04.2021 на території а/д М-03 м. Полтава перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу на транспортному засобі MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- № НОМЕР_6 , якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн за надання 27.04.2021 на території а/д М-03 м. Полтава послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на транспортному засобі MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Не погодившись із прийняттям постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.05.2021 №188694, №188695, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини 2 статті 29 якого встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі по тексту - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.п. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворено як структурний підрозділ апарату Служби за переліком згідно Додатку 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Так, у Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 року № 196-р передбачено утворення територіального органу Укртрансбезпеки - Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, внаслідок реорганізації шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.

Отже, Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, які уповноважені здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862- IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пункту 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).

Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункти 3, 4, 6 Порядку).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку).

Відповідно до пункту 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно пункту 13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 31.5.2021 №188695 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою від 31.5.2021 №188694 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту); водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 наведного Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 34 зазначеного Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частинами першою, другою та четвертою статті 48 вказаного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 2014 року №363 /далі - Правила перевезення №363/ на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.7 Правил перевезення №363 за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з пунктом 27.1 Правил перевезення № 363 великовагові і великогабаритні вантажі при вантаженні, перевезенні та розвантаженні потребують не тільки додержання підвищеної обережності, застосування спеціальних пристроїв і кріплення, а також відповідних умов на маршруті перевезення і спеціальних узгоджень та дозволів.

Перевезення цієї категорії вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Відповідно до пунктів 2-4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 /далі - Правила № 30/, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Враховуючи викладене, відповідальність, передбачену частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", несуть автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення вантажів та на яких статтями 34 та 48 вказаного Закону покладено обов`язок щодо виконання вимог законодавства у сфері перевезення вантажів, в тому числі щодо перевезення вантажів з дотриманням габаритних та/або вагових обмежень, з оформленням документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Судовим розглядом встановлено, що за результатами перевірки відповідачем складено акт №249864 від 27.07.2021, в якому зафіксовано, що 27.04.2021 транспортним засобом MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з причіпом KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , здійснюється перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної від 27.04.2021 №2.

Дослідивши товарно-транспортну накладну №2 від 27.04.2021, судом встановлено, що автомобільним перевізником вантажу (насіння кукурудзи) є ТОВ “Агро 2012”.

Отже, саме ТОВ “Агро 2012” здійснювало перевезення вантажу (кукурудзи) на автомобілі марки MAN (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом реєстраційний номер НОМЕР_4 з пункту навантаження: м. Карлівка, Полтавська область, в пункт розвантаження: пров. Микиші, 17, м. Миргород, Полтавська область.

Таким чином, автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезень 27.04.2021 є ТОВ «Агро 2012», а не позивач, про що свідчить запис в товарно-транспортній накладній №2 від 27.04.2021 у графі "Автомобільний перевізник".

Суд зауважує, що представником відповідача не заперечується, що така ТТН пред`являлася водієм під час перевірки та відповідач мав можливість достеменно встановити особу автомобільного перевізника.

Також судом із матеріалів справи встановлено, що власником транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_7 є ОСОБА_3 , власником причіпу KRONE, державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем.

Разом із тим, зі змісту договору позички транспортного засобу від 30.03.2015 судом встановлено, що автомобіль марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_7 , ОСОБА_3 передано у безоплатне користування ТОВ «Агро 2012».

Зі змісту договору оренди від 30.03.2015 судом встановлено, що причіп марки KRONE, державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_1 передано в оренду ТОВ «Агро 2012».

Також, до даного договору оренди складено акт передачі-приймання від 30.03.2015, що безпосередньо підтверджує факт передачі транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог чинності правочину є вчинення його у формі, встановленій законом.

За приписами ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання договору від 30.03.2015, укладеного між позивачем та ТОВ «Агро 2012», не дійсним.

Крім того, згідно відомостей товарно-транспортної накладної №2 від 27.04.2021 на товар, який перевозився вказаним транспортним засобом під час первірки, перевізником значиться ТОВ «Агро 2012».

Згідно копії наказу ТОВ «Агро 2012» від 27.04.2021 №25 "Про відрядження" відряджено водія ОСОБА_2 на автомобілі МАН НОМЕР_1 для перевезення кукурудзи з м. Карлівка Полтавської області до м. Миргород 27.04.2021.

Таким чином відповідачем не доведено, що на момент здійснення перевірки 27.04.2021 транспортний засіб MAN, державний номерний знак НОМЕР_8 перебував у власності або користуванні позивача, як не доведено, що на момент здійснення перевірки причіп марки KRONE, державний номерний знак НОМЕР_9 перебував у користуванні позивача, а відтак не підтверджено його обов`язок щодо внесення плати за проїзд автомобільними дорогами.

За змістом частини другої статті 801 Цивільного кодексу України витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч. 1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних рішень.

Відповідачем не встановлено усіх обставин, які мали значення для застосовуються адміністративно-господарських штрафів за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів та перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволуа саме: документально не підтверджено статус позивача як користувача транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_8 та причіпу марки KRONE, державний номерний знак НОМЕР_9 , який є перевізником, що 27.04.2021 здійснював перевезення вантажу зазначеним транспортним засобом, а відтак його обов`язок справляти плату за проїзд.

З огляду на викладене, постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.05.2021 №188694, №188695, винесено без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2724,00 грн. згідно квитанції №N0G6O3836M від 22.06.2021., за визначеного законодавством необхідного розміру судового збору 1816,00грн.

Отже, позивачем надмірно сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 138 вказаного Кодексу передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами першою та дев`ятою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн позивачем надано до суду ордер від 22.6.2021, договір про надання адвокатських послуг від 22.06.2021, акт надання послуг №2 від 02.11.2021, розрахунок надання юридичних послуг, квитанцію про сплату адвокатських послуг в сумі 6000,00 грн.

Згідно акту надання послуг №2 від 02.11.2021 адвокат Кириченко А.О. згідно договору про надання адвокатських послуг від 22.06.2021 надає позивачу наступні послуги: підготовка, написання та подання позову до адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 (4 год.) – 4000,00 грн., представництво в Полтавському окружному адміністративному суді (2 год.) – 2000,00 грн.

Суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки підготовка, написання та подання позову не передбачало зібрання значного обсягу доказів та збирання доказів не вимагало значних зусиль адвоката.

Крім того, протоколом судового засідання у даній справі підтверджено, що судове засідання 29.09.2021 тривало 18 хв. (з 09:56 до 10:15), тоді як за змістом акту надання послуг №2 від 02.11.2021 адвокат здійснював представництво у суді 2 години.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню до 1200,00 грн.

Щодо витрат пов`язаних з прибуттям до суду в розмірі 325,67 грн, суд зазначає, що положеннями ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

В матеріалах справи містяться копія квитка на залізничний транспорт від 29.09.2021 (дата судового засідання) за маршрутом Миргород - Полтава вартістю 222,47 грн, та оригінал квитка на автобус за маршрутом Полтава - Миргород, вартість якого складає 103,20 грн.

Відповідно, витрати на переїзд мають бути відшкодовані відповідачем в сумі вартості наданих представником позивача квитків, а саме 325,67 грн = (222,47 грн + 103,20).

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що витрати пов`язані з прибуттям до суду в розмірі 325,67 грн підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_10 ) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області ( вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області від 31 травня 2021 року №188694 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області від 31 травня 2021 року №188695 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень), витрати, що пов`язані із прибуттям до суду, у розмірі 325,67 грн. (триста двадцять п`ять гривень шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 грудня 2021 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва