Рішення № 101765006, 09.12.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1167/21

Номер провадження № 2/315/357/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Дмитренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 року до суду надійшла позовна заява представника: адвоката Іванісова В.С. в інтересах АТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

16.08.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судове засідання по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03.07.2018 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 була підписана Заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), зазначений Договір розміщений на сайті Ощадбанку (https://www.oschadbank.ua/). Згідно з Заявою на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) Відповідачу був наданий кредитний ліміт за платіжною карткою в сумі 22800 грн. зі сплатою 38% річних на строк 60 місяців. Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування.

Позивачем всі зобов`язання за договором були виконанні належним чином.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим заборгованість станом на 10.06.2021 року складає 40039,27 грн., у тому числі 20950,89 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом, 427,78 грн. - комісія, 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1210,71 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 621,45 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1888,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 949,18 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» борг згідно з Заявою про приєднання від 03.07.2018 року до Договору комплексного банківського обслуговування в сумі 40039,27 грн., у тому числі 20950,89 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом, 427,78 грн. - комісія, 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1210,71 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 621,45 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1888,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 949,18 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

25.10.2021 року до суду звернулася відповідач з відзивом на позов, в якому посилалася на те, що вона не заперечує, що 03.07.2018 року між сторонами підписано Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, та що їй був наданий кредитний ліміт за платіжною карткою в сумі 22800 грн. зі сплатою 38% річних на строк 60 місяців, однак, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки стягнення проводиться у межах позовної давності, так якпідписання кредитного договору відбулось 03.07.2018 року, а банк звернувся до суду 30.07.2021 року.

Згідно п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв`язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Також вбачається, що банком окремо нараховувались проценти за «відсотки за використання кредитного ліміту, комісія, інфляція» та проценти «відсотки за прострочений кредит», однак, цивільним законодавством визначено два види процентів, які можуть стягуватися з боржника: проценти за користування чужими грошовими коштами (ч.1 ст.536, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України) та проценти у зв`язку з простроченням сплати боргу (ч.2 ст.625, ч.1 ст.1050 ЦК України), а відповідно ч.2 ст.550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Згідно ч.1 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)застосовується позовна давність в один рік, таким чином, розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду.

Прохала застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову (а.с.35-37).

16.11.2021 року до суду звернувся представник позивача: адвокат Літута С.В. з відповіддю на відзив, в якій посилався на те, що Заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування була підписана між позивачем та відповідачем 03 липня 2018 року - в той час, коли вже діяв Закон України «Про споживче кредитування», тому приписи Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повернення споживчого кредиту, на які посилається відповідач, втратили чинність.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимогу про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст.1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

З розрахунку заборгованості вбачається, що строк погашення платежу за тілом кредиту почався в серпні 2018 року, погашення відсотків по кредиту з липня 2018 року, а позов до суду був заявлений 21 липня 2021 року, отже позов був заявлений в межах строку позовної давності, тому підстави для його застосування відсутні.

Прохав позов задовольнити в повному обсязі (а.с.44).

09.12.2021 року до суду звернулася відповідач з запереченнями на відповідь відзив, в яких посилалася на те, що з розрахунку заборгованості станом на 10.06.2021 року у графі сума погашення кредиту видно, що нею здійснено єдиний платіж 16 липня 2018 року у сумі 1927,03 грн., інших платежів вона не здійснювала.

У постанові від 28.03.2018 року ВП ВС зазначила, що за умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у межах визначеного сторонами строку кредитування, тому після закінчення строку кредитування позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитором повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. З огляду на наведене ВП ВС зробила висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Також ВП ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

У постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16 ВП ВС також зазначила, що регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Зазначені правові висновки були враховані у постановах ВС від 17.02.2021 року у справі №383/869/14, від 10.02.2021 року у справі №331/3410/16-ц, від 30.06.2020 року у справі №717/1223/17-ц.

Прохала застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, 09.09.2021 року представник подав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.24).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, 09.12.2021 року подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гуляйполе Запорізької області народилася позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 05.12.2019 року та копією довідки про реєстрацію місця проживання №11-11/7241 від 13.12.2019 року.

03.07.2018 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 була підписана Заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), згідно з Заявою на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) Відповідачу був наданий максимальний кредитний ліміт за платіжною карткою в сумі 22800 грн. на задоволення споживчих потреб зі сплатою 38% річних на строк кредитування 60 місяців з можливістю подовження на той самий строк (а.с.4-5).

Також 03.07.2018 року відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредитного ліміту складає 22800 грн., строк кредитування - 60 місяців, мета кредиту - споживчі цілі, тип процентної ставки - фіксована, розмір процентів - 38% річних, загальні витрати за кредитом - 22561,82 грн., реальна процента ставка - 45,28%, процентна ставка при невиконанні зобов`язання - 60%, пеня - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу (а.с.6).

16.10.2019 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі №315/681/19, яке набрало законної сили 15.11.2019 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після розірвання шлюбу їй залишено прізвище « ОСОБА_2 ».

29.11.2019 року ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 29.11.2019 року.

Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10.06.2021 року за розрахунками позивача складає 40039,27 грн., у тому числі 20950,89 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом, 427,78 грн. - комісія, 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1210,71 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 621,45 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1888,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 949,18 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с.7-8).

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України відповідно до якої зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору . Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як кредитор, з позовом до відповідача, як позичальника, за кредитним договором від 03.07.2018 року, про стягнення кредитної заборгованості станом на 10.06.2021 року в розмірі 40039,27 грн., у зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору неналежним чином виконувала своє зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування.

Як встановлено судом, відповідач, підписавши 03.07.2018 року з ПАТ «Державний ощадний банк України» Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 22800 грн. зі сплатою 38% річних на строк кредитування 60 місяців.

Також 03.07.2018 року відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредитного ліміту складає 22800 грн., строк кредитування - 60 місяців, мета кредиту - споживчі цілі, тип процентної ставки - фіксована, розмір процентів - 38% річних, загальні витрати за кредитом - 22561,82 грн., реальна процента ставка - 45,28%, процентна ставка при невиконанні зобов`язання - 60%, пеня - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу.

Оскільки відповідач порушила зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування, так як сплачувала його несвоєчасно і не в повному обсязі (останній платіж за кредитом здійснено 16.07.2018 року в сумі 1927,03 грн.), то за розрахунками позивача заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10.06.2021 року складає 40039,27 грн., у тому числі 20950,89 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом, 427,78 грн. - комісія, 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1210,71 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 621,45 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1888,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 949,18 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Факту переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факту користування банківськими коштами відповідачем не спростовано, навпаки, відповідач у відзиві на позов визнала обставини щодо підписання 03.07.2018 року між сторонами Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, та що їй був наданий кредитний ліміт за платіжною карткою в сумі 22800 грн. зі сплатою 38% річних на строк 60 місяців.

За таких обставин суд, дійшов висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору від 03.07.2018 року та обов`язку відповідача повернути кошти, які фактично отримані нею та використані, а тому погоджується з позовними вимогами позивача стосовно наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 20950,89 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом суд зазначає наступне.

В Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 03.07.2018 року та у Паспорті споживчого кредиту від 03.07.2018 року зазначена фіксована процентна ставка в розмірі 38% річних, реальна процента ставка - 45,28%, процентна ставка при невиконанні зобов`язання - 60%.

За таких обставин суд погоджується з позовними вимогами позивача стосовно наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

У Паспорті споживчого кредиту від 03.07.2018 року визначено розмір пені та порядок її нарахування - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу.

За таких обставин суд погоджується з позовними вимогами позивача стосовно наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

В той же час відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь банку комісії в сумі 427,78 грн., оскільки в Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 03.07.2018 року та у Паспорті споживчого кредиту від 03.07.2018 року розмір комісії і порядок нарахування та стягнення не зазначено.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1210,71 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 621,45 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 1888,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 949,18 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 27 липня 2021 року у справі №910/18943/20 зробив наступні висновки:

«34. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України).

35. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

36. Отже у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

37. Аналогічні висновки щодо застосування ч.1 ст.1050 та ст.625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 розмежоване поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами", а отже "проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1051 ЦК України. "Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

39. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються».

Таким чином, з огляду на те, що строк кредитування становить 60 місяців - з 03.07.2018 року до 03.07.2023 року, то суд вважає, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми кредиту відповідно до умов договору як плата за наданий кредит в розмірі 38% річних станом на 10.06.2021 року в сумі 9882,64 грн., які судом визнано як обґрунтовані.

В той же час за період після такого прострочення (тобто після 03.07.2023 року) позивач має право на стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Однак, з огляду на те, що строк дії кредитного договору не закінчився, то застосування наслідків прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України є неможливим, крім того, одночасне застосування ч.1 ст.1048 ЦК України і ч.2 ст.625 ЦК України також неможливе, а стягнення за ч.2 ст.625 ЦК України може бути лише після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так як кредитний договір укладено між сторонами 03.07.2018 року, строк кредитування за яким складає 60 місяців, тобто до 03.07.2023 року, то строк позовної давності позивачем не порушено, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 30.07.2021 року (при цьому позовна заява здана на пошту 27.07.2021 року).

Тому суд доходить висновку, що перебіг строку позовної давності в даному випадку відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України почнеться зі спливом строку виконання такого зобов`язання, тобто після 03.07.2023 року.

За приписами частин першої, п`ятої та шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

А тому позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно до ст.265 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги частково, а саме з заявленої суми 40039,27 грн. задоволено вимоги на суму 34941,47 грн., тобто на 87,26 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1980,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (п/р № НОМЕР_4 , МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363) борг згідно з Заявою про приєднання від 03.07.2018 року до Договору комплексного банківського обслуговування станом на 10.06.2021 року в сумі 34941,47 грн., з якого: 20950,89 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 9882,64 грн. - проценти за користування кредитом, 2402,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 1705,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1980,80 грн., а всього в сумі 36922,27 грн. (тридцять шість тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 27 копійок).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: С.М.Телегуз