Рішення № 10176133, 30.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.10 р. Справа № 14/30

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1,

м.Горлівка

до відповідача 1. Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”,

ЄДРПОУ 03337007, м.Горлівка

до відповідача 2. Приватного підприємства „Коло 11”, ЄДРПОУ 35923541, м.Горлівка

про стягнення 125860 грн. 70 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача 1: Удачина Е.А.-юрисконсульт

від відповідача 2: Мірошниченко С.А.-по дов.

В засіданні суду брали участь

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 25.05. по 30.06.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Горлівка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка, до відповідача 2, Приватне підприємство „Коло 11”, м.Горлівка, про стягнення з відповідачів збитків в сумі 125860,70 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 23.03.2010р. збільшив предмет позову на 10000,00 грн., також заявивши вимоги про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., стягнення з відповідача 2 моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Заявою від 05.05.2010р. позивач збільшив предмет позову на 1500,00 грн., також заявивши вимоги про стягнення з відповідача 2 цієї суми в якості відшкодування позивачу витрат, повязаних з отриманням звіту експерта про оцінку розміру збитків внаслідок постійної вогкості внутрішньої обробки перукарні.

В заяві від 05.05.2010р. позивачем заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача 1 збитків в сумі 62930,35 грн. (суми неотриманого позивачем доходу), моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.;

- стягнення з відповідача 2 збитків в сумі 62930,35 грн. (суми неотриманого позивачем доходу), моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. та 1500,00 грн. в якості відшкодування витрат на отримання позивачем звіту експерта про оцінку розміру збитків.

За таких обставин, судом розглянуті остаточні вимоги позивача, викладені в заяві від 05.05.2010р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачами своїх зобовязань за договором №2222 від 20.10.2007р. та від 01.12.2008р., що призвело до відсутності опалення у займаному позивачем приміщенні. Як наслідок, за твердженням позивача, у належному йому приміщенні перукарні стіни стали вогкими, відвалилась штукатурка, зявився запах плісниви та вогкості, що призвело до втрати позивачем відвідувачів та понесення збитків.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву від 23.03.2010р. №06/3225, в якому позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову, відповідач 1 посилається на недоведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобовязань за договором на поставку теплової енергії №2222 від 14.11.2007р. та, як наслідок, недоведеність наявності протиправної поведінки відповідача 1. Крім цього, відповідач 1 також стверджує про недоведеність позивачем заявленої до стягнення суми збитків.

Відповідач 2 надав письмові пояснення від 24.05.2010р., в яких проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 2 посилається на недоведеність позивачем причинно-наслідкового звязку між зниженням його доходів у підприємницькій діяльності та „нібито” неналежним виконанням відповідачами своїх зобовязань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно договору купівлі-продажу вбудованого приміщення від 22.10.2007р. позивач є власником вбудованого приміщення з ганком площею 29,1 кв.м. по вулиці Кірова у будинку №19 в місті Горлівка.

14.11.2007р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний договір №2222 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого відповідач 1 прийняв на себе зобовязання постачати позивачу теплову енергію до нежитлового приміщення за адресою: вул.Кірова, 19, загальною площею 29,1 кв.м., а позивач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

За умовами п.4.2.1 договору відповідач 1 зобовязаний забезпечити постачання теплової енергії позивачу до межі розділу теплових мереж між відповідачем 1 та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходиться житловий будинок, до якого вбудоване нежитлове приміщення позивача.

Крім цього, як вказує позивач, 01.12.2008р. ним з відповідачем 2 також був підписаний договір.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачами свої зобовязання за укладеними договорами належним чином не виконані.

Зокрема, в опалювальний період з 13.11.2008р. по 15.04.2009р. опалення у будинку, в якому знаходиться належне позивачу приміщення перукарні, було відсутнє. Як вказує позивач, внаслідок затоплення підвалу будинку, який знаходиться під перукарнею, весь опалювальний період йшов пар, стіни приміщенні стали вогкими, зявився грібок, почав зявлятись запах плісняви та сирості.

За таких обставин, за твердженням позивача, ні працівники, ні відвідувачі перукарні „Фея” не могли знаходитись у такому приміщенні, внаслідок чого різко впав престиж належного позивачу салону та зменшився його дохід від підприємницької діяльності.

На підставі викладеного, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 збитків в сумі 62930,35 грн. (суми неотриманого позивачем доходу), моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., стягнення з відповідача 2 збитків в сумі 62930,35 грн. (суми неотриманого позивачем доходу), моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. та 1500,00 грн. в якості відшкодування витрат на отримання позивачем звіту експерта про оцінку розміру збитків.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.03.2010р. №06/3225, письмових поясненнях від 24.05.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобовязання.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, обов'язок відшкодувати збитки настає, зокрема, у разі невиконання господарського зобовязання, яким згідно із ст.173 Господарського кодексу України є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вказувалось вище, в обгрунтування своїх вимог про стягнення з відповідачів збитків позивач посилається на неналежне виконання останніми своїх зобовязань за договором №2222 від 20.10.2007р. та від 01.12.2008р.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено правило, згідно з яким господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновками суду, твердження позивача щодо неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобовязань за договором №2222 від 27.11.2007р. є недоведеними відповідними засобами доказування.

Зокрема, за вимогами ст.18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відповідно до п.6.1 договору №2222 від 27.11.2007р. у разі порушення відповідачем 1 умов договору позивач має право викликати його представника (письмово, телефонограмою) для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому визначаються строки, види, покази порушень.

Як встановлено судом, матеріали справи крім листів, звернень позивача на адресу відповідача 1 не містять відповідних належних доказів невиконання останнім своїх зобовязань перед позивачем за договором №2222 від 27.11.2007р. При цьому, позивачем також не представлено доказів направлення цих листів на адресу відповідача 1.

Надані позивачем суду акти перевірки опалення складені значно пізніше ніж період, в якому, за твердженням позивача, ним було понесено збитки (01.12.2009р.). При цьому, у вказаних актах відсутні відповідні відомості щодо неналежного опалення приміщення позивача.

Крім цього, за висновками суду, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору №2222 від 27.11.2007р. відсутній обовязок відповідача 1 стежити за станом внутрішньобудинкових мереж теплопостачання, враховуючи, що відповідач 1 забезпечує постачання теплової енергії позивачу виключно до мережі розділу теплових мереж між відповідачем 1 та комунальним підприємством, яке утримує весь житловий будинок.

Одночасно, як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів невиконання відповідачем 2 своїх зобовязань за договором від 01.12.2008р.

Наданий позивачем технічний висновок з обстеження вбудованого приміщення, складений Приватним підприємством „Канон”, як належний доказ порушення відповідачами своїх зобовязань перед позивачем судом до уваги не приймається.

Зокрема, у вказаному висновку встановлено наявність пошкоджень житлового будинку №19 по вул.Кірова у м.Горлівка (у тому числі підвалу, приміщення позивача).

Проте, за своїм змістом цей висновок не містить відомостей щодо порушення відповідачами умов укладених між сторонами договорів.

Крім цього, як встановлено судом, роботи з обстеження належного позивачу вбудованого приміщення здійснювались Приватним підприємством „Канон” на підставі договору від 16.11.2009р. №183 тех.з. Тобто, фактично таке дослідження проводилось в опалювальний період 2009-2010р.р., в той час, як позивач стверджує про невиконання відповідачами своїх зобовязань протягом опалювального сезону 2008-2009р.р.

На підставі викладеного, за висновками суду, факт порушення відповідачами своїх зобовязань перед позивачем за договорами не доведений наданими до справи матеріалами.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем майнових прав позивача, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного звязку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як встановлено судом, розрахунок збитків проведений позивачем на підставі відомостей книги обліку доходів та витрат фізичної особи. Зокрема, позивачем при здійсненні розрахунку взято загальну суму доходів з початку його діяльності (з листопада 2007р. по листопад 2008р.), розраховано середньомісячну суму доходу та вирахувано суму неотриманого ним доходу з урахуванням фактично отриманих доходів за грудень 2008р.-квітень 2009р.

Проте, за висновками суду, позивачем, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, документально не доведено того факту, що внаслідок дій або бездіяльності саме відповідачів позивач дійсно повинен був отримати заявлений в позові результат своєї господарської діяльності у вигляді доходу.

Тобто, позивачем не доведено реальної можливості отримання доходу, а також причинного звязку між діями/бездіяльністю відповідачів та можливістю отримання заявленої в позові суми. Зокрема, в матеріалах справи крім припущень позивача щодо можливості роботи перукарні на рівні попередніх років, відсутні будь-які документальні підтвердження цих обставин.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що позивачем взагалі ніяким чином не обґрунтовано розміру заявлених до стягнення сум збитків окремо як до відповідача 1, так й до відповідача 2.

За таких обставин, за висновками суду, недоведеними є наявність та розмір збитків позивача, а також наявність причинного звязку між ними.

В свою чергу, вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача 1500,00 грн. в якості відшкодування витрат на отримання позивачем звіту експерта про оцінку розміру збитків всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не обгрунтовані нормами матеріального права, внаслідок чого суд позбалений можливості самостійно визначити правову природу цих позовних вимог.

Згідно із ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проте, як вказувалось вище, позивачем не доведено належними засобами факту порушення його прав відповідачами. Крім цього, позивачем також не зазначено в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 збитків в сумі 62930,35 грн. (суми неотриманого доходу), моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., стягнення з відповідача 2 збитків в сумі 62930,35 грн. (суми неотриманого доходу), моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. та 1500,00 грн. в якості відшкодування витрат на отримання позивачем звіту експерта про оцінку розміру збитків підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка від 23.03.2010р. про виклик в судове засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, від 19.04.2010р. про витребування виписки з історії хвороби з Горлівської міської психоневрологічної лікарні судом залишені без задоволення як безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка до Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка, Приватного підприємства „Коло 11”, м.Горлівка про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка збитків в сумі 62930 грн. 35 коп. (суми неотриманого доходу), моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп., стягнення з Приватного підприємства „Коло 11”, м.Горлівка збитків в сумі 62930 грн. 35 коп. (суми неотриманого доходу), моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп. та 1500 грн. 00 коп. в якості відшкодування витрат на отримання звіту експерта про оцінку розміру збитків.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 30.06.2010р.

Головуючий суддя

Суддя Лейба М.О.

Суддя Мартюхіна Н.О.