Рішення № 101760521, 07.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 р. № 400/8373/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішень від 20.01.2021 року № 42/03ю04-пр, 23.07.2021 року № 14295000124, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області №42/03.04-пр від 20 січня 2021 року та рішення № 14295000124 від 23 липня 2021 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, період роботи у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року, та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, здійснив призначення пенсії з моменту виникнення права, тобто з 01 січня 2021 року, і розрахувати та виплатити пенсію з вказаного періоду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у січні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з письмовою заявою про призначення пенсії. Пенсійним органом було прийнято рішення №42/03.04-пр від 20.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії та повідомлено позивача про те, що до загального трудового стажу не було зараховано період роботи з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» у зв`язку з тим, що запис про звільнення заявника з роботи, відповідно до ст.40 п. 1 КзпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства внесений до трудової книжки з порушенням Інструкції № 58, а саме: відсутні підстави внесення запису (вид, номер та дата розпорядчого документа). 15.07.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону № 1058. До заяви від 15.07.2021 року позивачем додано виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат”, яку відповідачем не прийнято до уваги, оскільки відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи, створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. В зв`язку з чим, рішенням відповідача від 23.07.2021 року № 142950001247 позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно заяви від 15.07.2021 року в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказав, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу відповідний період роботи. Зазначає, що в трудовій книжці наявні записи про період роботи, що дає право на зарахування його до страхового стажу. Позивач вважає такі рішення органу пенсійного фонду протиправними, тому й звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 27.09.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/8373/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ст. 262 КАС України.

21.10.2021 року за вх. № 1587/21/06-45 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у січні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з письмовою заявою про призначення пенсії. Пенсійним органом було прийнято рішення №42/03.04-пр від 20.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії та повідомлено позивача про те, що до загального трудового стажу не було зараховано період роботи з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» у зв`язку з тим, що запис про звільнення заявника з роботи, відповідно до ст.40 п. 1 КзпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства внесений до трудової книжки з порушенням Інструкції № 58, а саме: відсутні підстави внесення запису (вид, номер та дата розпорядчого документа). 15.07.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону № 1058. До заяви від 15.07.2021 року позивачем додано виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат”, яку відповідачем не прийнято до уваги, оскільки відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи, створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. В зв`язку з чим, рішенням відповідача від 23.07.2021 року № 142950001247 позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно заяви від 15.07.2021 року в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відтак, рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії винесене в межах чинного пенсійного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем додано наступні документи: паспорт громадянина України; картку платника податків; трудову книжку НОМЕР_1 від 21.08.1981 року; військовий квиток НОМЕР_2 від 13.05.1979 року; атестат про навчання №424 від 07.05.1979 року; індивідуальні відомості на ім`я заявника з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

20.01.2021 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення № 42/03.04-пр, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Врахований відповідачем страховий стаж ОСОБА_1 склав 26 років 01 місяць 24 дні. До страхового стажу не врахований період роботи позивача з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» у зв`язку з тим, що запис про звільнення заявника з роботи, відповідно до ст.40 п. 1 КзпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства внесений до трудової книжки з порушенням Інструкції № 58, а саме: відсутні підстави внесення запису (вид, номер та дата розпорядчого документа).

15.07.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону № 1058.

До заяви від 15.07.2021 року позивачем додано виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат”.

23.07.2021 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення № 142950001247, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком в зв`язку з тим, що виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат” не прийнято до уваги, оскільки відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи, створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином страховий стаж ОСОБА_1 не змінився.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1058- ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (надалі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, напідставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Суд зазначає, що приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (надалі-Інструкції № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Згідно п.п.2.2 пункту 2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно. У разі виявлення неправильного або неточного запису виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, про що окремо зазначається у трудовій книжці.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 , у відповідності до запису за № 19 позивач 02.10.1990 року прийнятий у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» на посаду вантажника холодильного цеху з переробки м`яса згідно наказу №803-к.

Згідно запису за № 22 позивач 08.12.1997 року звільнений відповідно до ст. 40 п. 1 КзпП України у зв`язку з ліквідацією ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат».

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року в ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» стало те, що в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58, а саме відсутні підстави внесення запису про звільнення відповідно до ст. 40 п. 1 КзпП України у зв`язку з ліквідацією (вид, номер та дата розпорядчого документа).

Із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірних періодів роботи позивача.

Суд зауважує, що підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено період роботи позивача з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року в ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат».

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 20.01.2021 року № 42/03.04-пр.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області № 14295000124 від 23 липня 2021 року, суд зазначає наступне.

Як було зазначено судом раніше, 18.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20.01.2021 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення № 42/03.04-пр, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Врахований відповідачем страховий стаж ОСОБА_1 склав 26 років 01 місяць 24 дні. До страхового стажу не врахований період роботи позивача з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» у зв`язку з тим, що запис про звільнення заявника з роботи, відповідно до ст.40 п. 1 КзпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства внесений до трудової книжки з порушенням Інструкції № 58, а саме: відсутні підстави внесення запису (вид, номер та дата розпорядчого документа).

15.07.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону № 1058.

До заяви від 15.07.2021 року позивачем додано виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат”.

23.07.2021 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення № 142950001247, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком в зв`язку з тим, що виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат” не прийнято до уваги, оскільки відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи, створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином страховий стаж ОСОБА_1 не змінився.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

В межах спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 24.07.2019 року у справі №423/1324/17, від 28.08.2018 року у справі №175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17, в яких зазначено наступне.

У 1971 року Міжнародний Суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Натомість, підстав вважати надана виписка з наказу від 05.12.1997 року №73 та наведені в виписці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

При цьому, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що виписку з наказу від 05.12.1997 року № 73, про звільнення з роботи в зв`язку з ліквідацією ВАТ “Джанкойський м`ясокомбінат” не прийнято відповідачем до уваги, оскільки відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи, створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача, викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №142950001247 від 23.07.2021 року.

При прийнятті даного рішення також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Отже, суд дійшов до висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Визнаючи протиправними та скасовуючи рішення від 20.01.2021 року № 42/03ю04-пр та від 23.07.2021 року № 14295000124, яким відмовлено у призначенні пенсії, судом на захист порушеного права позивача зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу незарахований період роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.

Оскільки до компетенції суду не належить призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.01.2021 року з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішень від 20.01.2021 року № 42/03ю04-пр, 23.07.2021 року № 14295000124, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від №42/03.04-пр від 20.01.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 14295000124 від 23.07.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Джанкойський м`ясокомбінат» з 02.10.1990 року по 08.12.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.12.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва