Рішення № 101760385, 09.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16368/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (04119, м. Київ-119, вул. Дегтярівська, 19) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 435195,24 грн. за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь позивача понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховного Суду від 23.07.2020 року у справі №813/6981/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року задоволено - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в цій справі скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишено в силі. Вище вказаною постановою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправним і скасовано наказ начальника Генерального Штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України № 217 від 27.08.2014 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на командира військової частини А1783 майора ОСОБА_1 у відповідності до п. «ж» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – позбавлення військового звання; в іншій частині адміністративного позову відмовлено. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №439 від 01.12.2020 року ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та призначено начальником відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки управління Регіонального центру радіоперехоплення розвідки «Захід» оперативного командування «Захід», ВОС – 0944003. Відтак, оскільки рішення суду виконано фактично 01.12.2020 року, то позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижче оплачувану посаду визнанні незаконними та у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення уповноваженого органу (керівництва), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання обв`язку на нижче оплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижче оплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні. Разом з цим виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші види виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Оскільки позивач перебуває на грошовому забезпеченні у Військовій частині А0508, то така виплата повинна відбуватися за місцем проходження військової служби.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді командира військової частини А1783.

Начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України за результатами проведеного службового розслідування, в межах наданої дисциплінарним статутом Збройних Сил України влади, за порушення вимог статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на командира військової частини А 1783 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – позбавлення військового звання.

При накладенні дисциплінарного стягнення та обрання його виду, враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, посада військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про проходження військової служби.

З метою реалізації наказу Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.08.2014 року №217, командувачем Сухопутних військ України було видано наказ № 667 від 20.10.2014 року про звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/6981/14 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправним і скасовано наказ начальника Генерального Штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України № 217 від 27.08.2014 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на командира військової частини А1783 майора ОСОБА_1 у відповідності до п. «ж» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – позбавлення військового звання; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено Генеральним Штабом, який просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України задоволено частково - скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/6981/14 у частині задоволення позову ОСОБА_1 та прийнято нову, якою у задоволенні таких позовних вимог відмовлено; у решті постанову суду першої інстанції від 27 вересня 2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 року у справі №813/6981/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року задоволено - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в цій справі скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишено в силі.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №439 від 01.12.2020 року ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та призначено начальником відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки управління Регіонального центру радіоперехоплення розвідки «Захід» оперативного командування «Захід», ВОС – 0944003.

Позивач вважаючи, що період вимушеного прогулу склав з 20.10.2014 року по 01.12.2020 року, тому відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника, чого ним здійснено не було, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 129 Конституції України проголошено однією із основних засад судочинства обов`язковість рішень суду.

Статтею 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на під час вирішення спорів щодо звільнення військовослужбовців, якщо нормами спеціальних законів не врегульовані спірні відносини. Оскільки питання поновлення військовослужбовців за рішенням суду не врегульовано спеціальним законодавством, суд застосовує норми Кодексу законів про працю України.

Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Аналогічну норму містить п.3 ч.1 ст. 371 КАС України, який передбачає, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Порядок виконання судових рішень встановлений ст. 372 КАС України, частиною 2 якої, зокрема, передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, своєчасне виконання законного рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується негайно з моменту його оголошення в судовому засіданні (підписання суддею).

Тобто, законодавець покладає на роботодавця обов`язок добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення шляхом прийняття наказу про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду (підписання суддею), незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Наявність вини роботодавця у затримці виконання судового рішення є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись добровільно, без відкриття виконавчого провадження. А для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 260/1424/18.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/6981/14 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправним і скасовано наказ начальника Генерального Штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України № 217 від 27.08.2014 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на командира військової частини А1783 майора ОСОБА_1 у відповідності до п. «ж» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – позбавлення військового звання; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено Генеральним Штабом, який просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України задоволено частково - скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/6981/14 у частині задоволення позову ОСОБА_1 та прийнято нову, якою у задоволенні таких позовних вимог відмовлено; у решті постанову суду першої інстанції від 27 вересня 2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 року у справі №813/6981/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року задоволено - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в цій справі скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишено в силі.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/6981/14 фактично виконано 01.12.2020 року, шляхом видачі наказу №439 про поновлення позивача на посаді, яким його призначено на посаду начальника відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки управління Регіонального центру радіоперехоплення розвідки «Захід» оперативного командування «Захід», ВОС – 0944003.

Отже, відповідач допустив затримку виконання рішення суду, а тому відповідно до ст. 236 позивачу мала здійснюватись виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Суд відмічає, що відповідач не надав суду жодних пояснень щодо причин такої тривалої затримки виконання рішення суду, що підлягало негайному виконанню.

Згідно із ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, положення статті 236 КЗпП України передбачає, що у разі несвоєчасного виконання роботодавцем рішення суду про поновлення працівника на роботі, такий працівник має право на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, що утворилася через затримку виконання судового рішення про його поновлення на роботі.

Позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 20.10.2014 року (дата звільнення з військової служби) до 01.12.2020 року.

Оскільки при поновленні позивача на роботі йому не виплачений середній заробіток за час невиконання рішення суду, така бездіяльність відповідача є протиправною.

Відповідно до роз`яснень наданих в пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"(з наступними змінами), при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно абзацу другому пункту 8 Порядку, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/6675 від 03.08.2021 року, грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні повні місяці служби, які передують його звільненню з військової служби (серпень – вересень 2014 року) складає 11931,03 грн. Враховуючи, що у серпні - вересні 2014 року позивачем відпрацьовано 42 робочі дні, тому середньоденна заробітна плата становить 284,07 грн.

Таким чином, для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення суд застосовує розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 у сумі 284,07 грн.

Час затримки виконання рішення суду у період з 20.10.2014 року до 01.12.2020 року становить 1532 робочих днів.

Отже, стягненню з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 435195,24 грн. (1532 роб. днів х 284,07 грн.).

Щодо твердження представника Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, що належним відповідачем у справі є Військова частина А0508, то суд вважає таке помилковим з огляду на наступне.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 року у справі №813/6981/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року задоволено - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в цій справі скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишено в силі.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/6981/14 наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №439 від 01.12.2020 року ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та призначено начальником відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки управління Регіонального центру радіоперехоплення розвідки «Захід» оперативного командування «Захід», ВОС – 0944003.

Відтак, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення саме з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, оскільки саме відповідач в даній справі звільняв та в подальшому поновив позивача на військовій службі.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення ОСОБА_1 позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9,14,73-78,90,242-246,250,255,257-262КАС, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії -задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (04119, м. Київ-119, вул. Дегтярівська, 19; код ЄДРПОГУ 22991037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 року до 01.12.2020 року включно у розмірі 435 195 (чотириста тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять ) грн.24 коп. з відрахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.