Рішення № 101758522, 09.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 р. Справа№200/15094/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії -

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС), в якому, з урахуванням заяви від 25.11.2021, просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2021 № 762159-2411-0516 і № 762160-2411-0516 та податкове повідомлення-рішення від 19.11.2020 № 66124-0428-0516.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що оскільки рішення про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення надіслане ДПС України з суттєвим порушенням граничного строку для його направлення, то згідно з п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України адміністративна скаргу вважається задоволеною, а податкові повідомлення-рішення скасованими. Також посилається на те, що ГУ ДПС в Донецькій області не враховує положення Закону України «про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VІІІ, відповідно до ст. 6 якого затверджено звільнити суб`єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної і комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими ч. 4 ст. 4 цього Закону.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що орендна плата за землю нарахована за періоди з 07.11.2020 по 31.12.2020 і з 01.01.2021 по 31.12.2021. Зазначає, що за період з 14.04.2014 по 29.02.2020 позивачу не нараховувалися податкові зобов`язання з орендної плати за землю. Посилається на те, що наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не вказує на те, що всі правовідносини за її участю є господарськими. Звертає увагу на зупинення перебігу строків, зокрема в частині процедури адміністративного оскарження рішень.

Крім того, відповідач посилається на ненадання позивачем доказів фактичного здійснення витрат на правничу допомогу і вважає заявлені позивачем 10000,00 грн витрат на правничу допомогу необґрунтовано завищеними.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.

Ухвалою від 22.11.2021 витребувані докази.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 з 16.02.2004 зареєстрована як фізична особа-підприємець, місцезнаходження АДРЕСА_1 , основний вид діяльності - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.12.2021 № 28600591.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС від 19.11.2020 № 66124-0428-0516 позивачу визначене податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2020 рік у розмірі 47344,18 грн.

З розрахунку плати за землю випливає, що податкове зобов`язання з орендної плати за землю визначене за період з 01.03.2020 по 06.11.2020 за земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:01:006:0073 за адресою АДРЕСА_2 .

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС від 18.05.2021 № 762159-2411-0516 позивачу визначене податкове зобов`язання з орендної плати за землю в розмірі 10402,65 грн.

З розрахунку плати за землю випливає, що податкове зобов`язання з орендної плати за землю визначене за період з 07.11.2020 по 31.12.2020 за земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:01:006:0073 за адресою АДРЕСА_2 .

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС від 18.05.2021 № 762160-2411-0516 позивачу визначене податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2021 рік у розмірі 69035,74 грн.

З розрахунку плати за землю випливає, що податкове зобов`язання з орендної плати за землю визначене за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 за земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:01:006:0073 за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.09.2012 № 9418766 позивач є орендарем, а авдіївська міська рада орендодавцем земельної ділянки кадастровий номер 1410200000:01:006:0073 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідно до копії договору оренди землі від 11.11.2019, який укладено між Військово-цивільною адміністрацією міста Авдіївка Донецької області, як орендодавець, і позивачем, як орендар, щодо оренди земельної ділянки для обслуговування центру відпочинку з дитячим та молодіжним кафе, кадастровий номер 1410200000:01:006:0073, за адресою: АДРЕСА_4 . Орендна плата визначена в розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

До суду надана копія додаткової угоди від 07.11.2020 про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 14.09.2013, номер запису про інше речове право 2495472, яку укладено між Військово-цивільною адміністрацією міста Авдіївка Донецької області, як орендодавець, і позивачем, як орендар, щодо оренди земельної ділянки для обслуговування центру відпочинку з дитячим та молодіжним кафе, кадастровий номер 1410200000:01:006:0073, за адресою: АДРЕСА_4 . Орендна плата визначена в розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Позивач звернулася до Державної податкової служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 18.05.2021 № 762159-2411-0516 і № 762160-2411-0516, якою просила визнати їх недійсними.

Рішенням Державної податкової служби України від 30.09.2021 № 22201/6/99-00-06-01-04-06 від 30.09.2021 скарга позивача залишена без задоволення.

З указаного рішення випливає, що скарга позивача зареєстрована 13.07.2021 за вх. № 20444/6.

Приписи п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Проте суд не враховує наведе як підставу для задоволення позовних вимог, оскільки п. 52.8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з абзацом другим підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року до 29 лютого 2020 року включно, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Статтею 2 Податкового кодексу України передбачено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Пунктом 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII) передбачено звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Пунктом 3 ст. 11 Закону № 1669-VII передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

До вказаного переліку включено м. Авдіївка

У постанові від 21.02.2019 у справі № 805/2398/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Поруч з цим, згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Окрім того слід відзначити, що статтею 6 Закону № 1669-VII, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. <…>

Отже, у періоді 2020 – 2021 роки позивач звільнена від сплати орендної плати за землю на підставі ст. 6 Закону № 1669-VII, оскільки здійснює своє діяльність на земельній ділянці, що розташована в населеному пункті на лінії зіткнення.

До суду надана копія договору про надання правничої допомоги від 20.10.2021, який укладено між адвокатом Літвіновим Є.В і позивачем.

Відповідно до копії додаткової угоди № 1 від 20.10.2021 до вказаного договору адвокат надає професійну правничу допомогу з представництва інтересів клієнта в Донецькому окружному адміністративному суді щодо оскарження дій ГУ ДПС і податкових повідомлень-рішень від 18.05.2021 № 762159-2411-0516 і № 762160-2411-0516. При цьому вартість професійної правничої допомоги визначено в розмірі 10000,00 грн.

Крім того, до суду надана копія свідоцтва серія ДН № 4948 від 27.12.2017 про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видане Літвінову Є.В., і відповідний ордер серія КС № 476430.

Суд зазначає, що позовна заява, відповідь на відзив, заява про зміну предмету позову тощо були подані представником позивача адвокатом Літвіновим Є.В.

Відповідно до квитанції від 28.10.2021 № 0.0.2320352764.1 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову. Також відповідно до квитанції від 28.10.2021 № 0.0.2320351116.1 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову.

Частиною 1 і п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-7 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розподілу між сторонами разом підлягає витрати на правничу допомогу, що сплачені або підлягають сплаті. Тому ці витрати підлягають розподілу незалежно від надання позивачем доказів їх фактичної сплати.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які наведені у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

При цьому, зі змісту ч. 7 ст. 139 КАС України випливає, що відшкодуванню підлягають витрати які сторона сплатила або має сплатити.

Перевіривши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, суд зазначає, що у нього відсутні підстави для твердження про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Тому суд дійшов висновку, що рівень витрат на правничу допомогу відповідає критеріям співмірності необхідних і достатніх витрат.

У відповідності до ч. 1 і ч. 9 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у повному обсязі.

Як було зазначено, позивачем сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 1816,00 грн.

С урахуванням зміни предмету позову, розмір позовних вимог в цій справі становить 126782,57 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач мала сплатити 1 відсоток ціни позову (1267,83 грн).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 указаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 11267,83 грн витрат на професійну правничу допомогу і зі сплати судового збору. Решта сплаченого позивачем судового збору в розмірі 548,17 грн може бути повернута за її клопотанням.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.05.2021 № 762159-2411-0516.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.05.2021 № 762160-2411-0516.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 19.11.2020 № 66124-0428-0516.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 11267 (одинадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

Повне рішення суду складено 9 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков