Рішення № 10175832, 25.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2010Справа №2-2/1140-2010 За первісним позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6), Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060) (98500, м. Алушта, смт. Партеніт)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 8337,35 грн., розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій.

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

До Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060) (98500, м. Алушта, смт. Партеніт)

Про стягнення 34592,00грн

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивачів за первісним: 1) не зявився; 2) Максимова Н.В. юрисконсульт, довіреність у справі, Куропаткіна Я.П. - представник, довіреність у справі.

Від відповідача: не зявився.

За участю помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону ВМСУ Свіренко посвідчення № 300.

Від позивача за зустрічним: не зявився.

Від відповідача за зустрічним: Максимова Н.В. юрисконсульт, довіреність у справі, Куропаткіна Я.П. - представник, довіреність у справі.

За участю помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону ВМСУ Свіренко посвідчення № 300.

Суть спору:

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 4270,02 грн. та розірвання договору оренди, зобовязання відповідача повернути позивачам нежитлове приміщення, цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі №57, військового містечка №4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між начальником Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району підполковником Заінчуковським М.К., та відповідачем було укладено договір 05/2005 від 24.12.2005 р. оренди, відповідно до якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі №57, військового містечка №4, що знаходиться на балансі Ялтинської КЕЧ району, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. В звязку із ліквідацією Ялтинської КЕЧ району, будинок №18 у смт. Партеніт, вул. Перемоги був переданий на баланс Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», який в силу п. 10.7 договору набув прав орендодавця. Відповідачем було порушено умови договору, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

17.3.2009 р. до Господарського суду АРК від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060) про відшкодування збитків у сумі 34592 грн.

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №05/2005 від 24.12.2005р. нежитлового приміщення, цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі №57, військового містечка №4, що знаходиться на балансі Ялтинської КЕЧ району, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. У звязку з тим, що приміщення знаходилось в незадовільному стані та потребувало ремонту позивач витративши власні кошти провів ремонтні роботи згідно договору № 03/6 від 01.02.2006р. Відповідач ніяким чином не сприяв позивачу в цих намаганнях покращити саме його майно, а навпаки, всіляко протидіяв його намірам. У звязку з покращенням орендованого приміщення його балансова вартість набагато збільшилась. Але відповідач не провів інвентаризації вартості нежитлового приміщення зданого в оренду з урахуванням внесених затрат позивача, що і стало підставою для звернення із зустрічною позовною заявою до суду.

18.3.2010 р. від Військового прокурора Севастопольського гарнізону надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якої він просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8487,78 грн.

У судовому засіданні 18.3.2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позовні вимоги вважає безпідставними, та просить суд відмовити в позовній заяві.

Помічник військового прокурора 06.4.2010р у судовому засіданні надав суду заяву від 06.4.2010 №1107, якою просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» суму заборгованості по орендній платі, податку на землю станом на 01.3.2010р у розмірі 8337грн35коп., розірвати договір №05/2005 від 24.12.2005 р., зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» нежитлове приміщення, цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі №57, військового містечка №4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2

6 квітня 2010р Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що рішенням ГАС АР Крим від 14.6.2007 р. №2-21-6086-2007 встановлено, що відповідачем за первісним позовом виконуються всі вимоги договору оренди № 05/2005 від 24.12.2005 р., крім того, орендарем було проігноровано письмове звернення щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору оренди. У вказаному відзиві зазначено, що належною стороною у даній справі може бути тільки Ялтинська КЕЧ району, оскільки договір оренди № 05/2005 від 24.12.2005 р. укладався з Ялтинською КЕЧ району.

09.4.2010 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання Міністерства Оборони України від 22.03.2010 року №241/4/788, яким підтримує вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону у повному обсязі. Також, вказаним клопотанням просять суд розглянути справу без участі представника Міністерства Оборони України.

06.5.2010 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло доповнення до зустрічної позовної заяви від 16.4.2010 року, яким наполягає на вимогах зустрічної позовної заяви та просить суд стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060) 34592,00грн.

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону ВМСУ у судовому засіданні надав суду пояснення від 11.5.2010 року, у якому зазначено, що недоотримання Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060) від господарської діяльності по наданню ОСОБА_2 в оренду військового нерухомого майна призводить до недоотримання цих коштів Міністерством Оборони України, веде до недонаповнення державного бюджету України коштами для потреб забезпечення національної оборони. Також у вказаному поясненні зазначено, що заборгованість повинна стягуватись на користь Міністерства Оборони України в особі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», а не окремо на користь якоїсь з цих організацій.

3 червня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» - Максимової Н.В. юрисконсульт (довіреність у справі, представників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_6 представник (довіреність у справі) та самого ОСОБА_2 фізична особа-підприємець, а також за участю військового прокурора Севастопольського гарнізону ВМСУ Пархоменко посвідчення № 325.

Представник Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» 03.6.2010р у судовому засіданні надав суду відзив від 03.6.2010р на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 безпідставними та просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити, на підставі того, що Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» не порушував зобовязань за договором та інтересів позивача за зустрічним позовом.

Представник першого позивача 03.6.2010р у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 03.6.2010р було оголошено перерву на 15.6.2010р, після перерви судове засідання було продовжено за участю представників Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» - Максимової Н.В. юрисконсульт, Куропаткіної Я.П. (довіреності у справі), представників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (довіреність у справі) та ОСОБА_2, а також за участю військового прокурора Севастопольського гарнізону ВМСУ Пархоменко посвідчення № 325, представник першого позивача у судове засідання не зявився.

25 червня 2010 року до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, але вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 цьому не перешкоджає.

Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тем більш, що відповідачем за зустрічним позовом не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурору, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Тотожні положення зафіксовані у ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан обєкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (ст.21 закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Між начальником Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району підполковником Заінчуковським М.К., як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як орендарем, було укладено договір №05/2005 від 24 грудня 2005 року оренди нерухомого військового майна, розташованого в Ялтинському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_2

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Орендодавець, як балансоутримувач, здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі № 57, військового містечка № 4, що знаходиться на балансі Ялтинської КЕЧ району, розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Пунктом 3.3 договору оренди орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок балансоутримувача в територіальному Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.4. передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 5.2 Договору оренди орендар зобовязаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п.5.12 Договору орендар зобовязаний щомісячно компенсувати Орендодавцю частину податку на землю пропорційно площі землі, яка займає здане в оренду нерухоме майно.

Згідно п. 10.7 договору реорганізація орендодавця, або перехід права власності на орендоване майно третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна(його правонаступників).

09.02.2006 тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою строк дії договору подовжено до 2011 року.

В звязку із ліквідацією Ялтинської КЕЧ району, будинок АДРЕСА_2 був переданий на баланс Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», який в силу п. 10.7 договору набув прав Орендодавця.

Позивачем з урахуванням умов договору був переглянутий розмір орендної плати з застосуванням 15% ставки.

Той факт, що відповідач був повідомлений про зміну розміру орендної плати підтверджується його діями: платежами про сплату орендної плати, нарахованої з застосуванням 15%(наприклад платежі серпня жовтня 2008р)

Проте, відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору оренди та вимоги діючого законодавства України щодо своєчасної та у повному обємі сплати орендної плати, компенсації частини податку за землю, внаслідок чого за січень 2008 лютий 2010 року з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» утворилась заборгованість у розмірі 8 337,35грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобовязань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі та Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8337грн35коп обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачами, порушення вимог діючого законодавства та умов договору №05/2005 від 24 грудня 2005 року оренди нерухомого військового майна в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати, компенсації частини податку за землю.

Також військовим прокурором заявлена вимога про розірвання договору №05/2005 від 24.12.2005 р. оренди нерухомого військового майна, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановле ну законодавчими актами України і договором.

Частина 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачами, порушення вимог діючого законодавства та умов договору №05/2005 від 24.12.2005р. оренди нерухомого військового майна в частині сплати належним чином та у встановлені строки платежів за договором оренди.

Згідно статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Тоді як, пунктом 10.8 договору сторони узгодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: а) не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу; б) не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконуються зобов'язання визначені договором №05/2005 від 24.12.2005 р. оренди нерухомого військового майна, то, при таких обстави нах, відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору, позивачі та військовий прокурор вправі вимагати розірвання з відповіда чем договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору №05/2005 від 24.12.2005 р. оренди нерухомого військового майна.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Також Військовим прокурором Севастопольського гарнізону заявлена вимога про зобовязання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 повернути Міністерству оборони України в особі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" нежитлове приміщення, цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі №57, військового містечка №4, яке розташоване за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Перемоги, яка також підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Правові підстави для знаходження обєкту оренди у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відсутні, оскільки згідно з ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України і ч. 1 статті 27 Закону України "'Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, і на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Отже, позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що ж стосується зустрічних позовних вимог до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060) про відшкодування збитків у сумі 34592,00грн, то позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як позивач за зустрічним позовом не представив суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А 03060).

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України).

Особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявністю її провини, якщо інше не встановлене договором або законом, особа є невинною, якщо доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання, відсутність своєї провини доводить особа, що порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причино - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Орендар, відповідно до п.5.4 договору, зобовязався забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних коштів.

А відповідно до п.6.3 договору, орендар лише з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна

Пунктом 10.5 договору оренди №05/2005 у редакції додаткової угоди №1 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлені поліпшення власністю орендодавця. Вартість проведених орендарем за дозволом орендодавця невідокремлюваних поліпшень орендованого майна орендодавцем не компенсується.

Як вказує сам позивач за зустрічним позовом, ремонтні роботи були проведені ним за рахунок його власних коштів та з власної ініціативи.

Письмової згоди орендодавця, яка передбачена пунктом 6.3. договору оренди, до суду ФОП ОСОБА_2 представлено не було.

Тем більш, що згідно п.п.5.4 договору оренди орендар повинен своєчасно проводити поточний ремонт.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не представлено суду належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

З приведених підстав необґрунтованості позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову позивачу по зустрічному позову в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита і інформаційно-технічних послуг з первісного та зустрічного позовів відносяться на відповідача за первісним позовом.

У засіданні суду оголошувалась перерва на 25.6.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 25.6.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Первісний позов задовольнити.

2.Розірвати договір №05/2005 від 24 грудня 2005 року оренди нерухомого військового майна, розташованого в Ялтинському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_2 укладений між Ялтинською квартирно-експлуатаційною частиною району та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 АДРЕСА_1

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на користь Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) в особі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, ЄДРПОУ 07672406) суму заборгованості у розмірі 8 337грн. 35 коп.

4.Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) в особі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, ЄДРПОУ 07672406) нежитлове приміщення, цокольного поверху загальною площею 31,0 кв.м., в будівлі № 57, військового містечка № 4, розташоване за адресою: АР Крим, м.Алушта, смт.Партеніт, вул.Перемоги шляхом передання майна Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) (98500, м. Алушта, смт. Партеніт, ЄДРПОУ 07672406) в належному стані в аналогічному порядку при передачі його в оренду, зі складанням акту приймання-передачі, та передачі майна протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 272,00грн. державного мита.

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 удоход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)236,00грн. витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

7.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.