Ухвала суду № 101757472, 09.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18155/21

Провадження № 1-в/638/822/21

УХВАЛА

іменем України

09 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Штих Т.В.

при секретарі: Овчаренко К.В.,

за участю прокурора: Колодія М.М.,

розглянувши у судовому засідання матеріали подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозки Козельщинського району Полтавської області, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, офіційно не працюючого, до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , -

встановив:

Адміністрація державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» спільно з спостережною комісією у Шевченківському районі м. Харкова звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з подання про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.05.2019 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 23.06.2016 у виді 1 місяця та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

Початок строку: 01.07.2019.

Кінець строку: 01.08.2022.

Станом на 18.11.2021 відбув ѕ частини строку покарання. За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений чотири рази. Виводився на оплачувані роботи в вересні 2020 року та працював на посаді «підсобний робітник». До праці ставиться добре, завжди у повному обсязі виконує доручену роботу. У взаємодії з іншими засудженими не конфліктний.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення подання.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов`язком суду.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.

Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.

Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, він з 25.07.2019 відбуває покарання в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25)». Згідно характеристики на засудженого, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби старшиною внутрішньої служби ОСОБА_2 , погодженої із в.о. заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби О.В. Власенком від 01 листопада 2021 року, засуджений характеризується позитивну дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений чотири рази. Виводився на оплачувані роботи в вересні 2020 року та працював на посаді «підсобний робітник». Згідно вироку Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2019 має відшкодувати на користь держави судові витрати за залучення експерта у сумі 572 грн.. На даний час судові витрати не відшкодовані, але засуджений написав заяву про часткове відшкодування судових витрат з особистого рахунку. Залучається до робіт з благоустрою колонії і прилеглої до неї території. Приймає активну участь у суспільно-корисній праці. Проявляє ініціативу у виконанні робіт з благоустрою відділення та прилеглої території, зразково виконує цю роботу, надає допомогу у оформленні наочної інформації. До праці ставиться сумлінно, чесно виконує свої трудові обов`язки та ніколи не відмовляється від праці. У взаємодії з іншими засудженими не конфліктний. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується. Виконує роботи із самообслуговування, додержується правил техніки безпеки та пожежної безпеки. Відповідно до ст.110, 113 КВК України, підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов. Відповідно до ст.126 КВК України прагне до підвищення наявного загального освітнього рівня. Відповідно до ст.127 КВК України приймає участь у роботі самодіяльних організацій та проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, до складу ради колективу засуджених відділення входить та відповідає за духовно-просвітницьку секцію. Під час відбування покарання засуджений на профілактичному обліку не перебував.

Однак, не зважаючи на таку характеристику засудженого ОСОБА_1 , підстав вважати, що останній довів своє виправлення, судом не встановлено.

На данийчас ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 травня 2019 року за вчинення злочинів проти власності.

З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що термін застосування ст.101 КВК України щодо зміни умов тримання – за відбуттям третини призначеного строку покарання, а саме – 16.01.2021. Рішенням комісії ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» від 03.02.2021 в зміні умов тримання відмовлено як особі, яка не стає на шлях виправлення.

Термін застосування ст. 82 КК України щодо зміни покарання більш м`яким – за відбуттям половини призначеного строку покарання, а саме – 21.07.2021. Рішенням комісії ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» від 28.07.2021 в зміні покарання більш м`яким відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Суд враховує ту обставину, що до засудженого неодноразово застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробовуванням, однак засуджений належних висновків для себе не робив, обов`язки, покладені на засудженого вироками суду не виконував, у зв`язку з чим звільнення від відбування покарання скасовувалось і засуджений направлявся для відбування реального покарання. Також до засудженого вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення, однак засуджений належних висновків для себе не робив та вчиняв нові злочини.

Зазначене свідчать про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

З огляду на наведене, у суду виникають сумніви щодо виправлення засудженого, що є необхідною умовою під час застосування умовно-дострокового звільнення, засуджений жодним чином не довів, що він сумлінною поведінкою та ставлення до праці став на шлях виправлення.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.

Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2019.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.05.2019 та вважає подання начальника Державної установи ««Олексіївська виправна колонія (№ 25)» А.М. Ольховського про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений 09 грудня 2021 року.

Суддя Т.В. Штих