Рішення № 101757456, 08.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 405/278/21

Провадження № 2/638/3509/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Штих Т.В.

за участю секретарки Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Респектплюс», Приватного підприємства «Експертне агентство», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Приватне підприємство «НВ-Інвест» про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та договору про відступлення прав за договором поруки, -

встановив:

ОСОБА_1 18.01.2021 року звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Респектплюс» (код ЄДРПОУ 38158682), Приватного підприємства «Експертне агентство» (код ЄДРПОУ 32892500), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «НВ-Інвест» (код ЄДРПОУ 3347832), про визнання недійсними результатів електронних торгів від 18.07.2017 року з реалізації лоту №Q81673b7438, визнання недійсними договору №0018/17-ВБ про відступлення прав вимоги від 15.08.2017 року та договору від 15.08.2017 року про відступлення прав за договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.01.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Респектплюс», Приватного підприємства «Експертне агенство», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «НВ-Інвест» про визнання недійсними електронних торгів та договорів - передано на розгляд за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2021 року справа для розгляду розподілена судді Грищенко І.О.

Відповідно до розпорядження від 20 квітня 2021 року № 02-06/1084 та протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 21 квітня 2021року справа передана на розгляд судді Штих Т.В.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2021 року справа призначена до судового розгляду та закрите підготовче провадження.

Обґрунтовуючи поданий позов та наявність підстав для його задоволення, ОСОБА_1 зазначив наступне, а саме, що 20 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та Приватним підприємством «НВ-Інвест» було укладено кредитний договір №0031/08/12-KLMVI , відповідно до умов якого банк надавав позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для фінансування будівництва супермаркету із гостьовою автостоянкою но розі перетинання вул. Клочківської та вул. Херсонської, з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 12575000 грн. зі строком повернення до 18.03.2010. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.04.2009 між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №31/12/KLMVI-пор-4. У зв`язку з невиконанням ПП «НВ-Інвест» зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.07.2015 у справі №640/5540/15-ц у позові було відмовлено у зв`язку з припиненням поруки ОСОБА_1 за договором №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 р.18.07.2017 щодо лоту № Q81673b7438 проведено електронній торги, переможцем яких став ТОВ «Респектплюс».15.08.2015 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Респектплюс» серед іншого укладено договір №0018/17-ВБ про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав за договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009.У зв`язку з встановленням у рішенні суду у справі №640/5540/15-ц припинення поруки ОСОБА_1 за договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 р., позивач вважає інформацію про лот № Q81673b7438, що була розміщена 04.07.2017 на офіційному сайті ФГВФО в паспорті відкритих торгів з продажу права вимоги ПАТ «Банк Форум» та в публічному паспорті активу такою, що не відповідає дійсності щодо фінансової та майнової поруки фізичних та юридичних осіб.

Додатково обґрунтовуючи власну правову позицію позивач зазначив, що договір про відступлення права вимоги за договором поруки укладено щодо недійсної вимоги, що є достатньою підставою для визнання договору недійсним. ОСОБА_1 вважає, що наявними підстави для задоволення позовних вимог. Позивач зазначає, що згідно протоколу електронних торгів №UA-ЕА-2017-07-04-000107-а від 18.07.2017 щодо лоту № Q81673b7438, для участі в аукціоні було допущено двох учасників – ОСОБА_2 (остаточна пропозиція 7011181,00 грн) та ТОВ «Респектплюс». (остаточна цінова пропозиція 7011200,00 грн) проведено електронній торги, переможцем яких став ТОВ «Респектплюс». В той же час, як зазначає позивач, ОСОБА_2 , з 01.09.2017 є представником ТОВ «Респектплюс» згідно копії довіреності, що міститься в матеріалах справи №922/5022/15.У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що ОСОБА_2 будучи представником ТОВ «Респектплюс» брав участь у електронних торгах з продажу права вимоги за лотом № Q81673b7438, що на думку позивача свідчить про зловмисну домовленість ОСОБА_2 та ТОВ «Респектплюс» з метою уникнення конкурентного продажу майна, що виставлялось на торги.Вказане на думку позивача свідчить про порушення п.п. 2.3, 5.9.1, 5.9.2., 5.9.4, 5.9.6, 5.9.9, 7.12 Регламенту ЕТС та Положення щодо організації пролажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду №388 від 24.03.2016, а від так результати вказаних торгів підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до умов укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Респектплюс» договору №0018/17-ВБ про відступлення прав вимоги від 15.08.2017 р., ПАТ «Банк Форум» відступив право вимоги у загальному розмірі 30292539,65 грн. За відступлення права вимоги новий кредитор сплатив банку грошові кошти у розмірі 7011200,00 грн.

При цьому, як зазначено в позові, фактично факторингом є отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цьому позивач, посилаючись на норми ст. 350 ГК та ЗУ «Про фінансові послуги та регулювання ринку фінансових послуг» зазначив, що фактором може бути виключно фінансовою установою, якою ТОВ «Респектплюс» не був.

Так, на думку ОСОБА_1 , уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 7011200,00 грн, а ТОВ «Респектплюс», в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим укладений договір про відступлення права вимоги вважається позивачем за своєю правовою природою договором факторингу. Посилаючись на ст. 203, 215, 227 ЦК України, 207 ГК України у зв`язку з дефектом суб`єктного складу договору відступлення права вимоги, позивач зазначив про його недійсність. Позивач просить визнати недійсними результати відкритих торгів, що відбулися 18 липня 2017 року, а також визнати недійсними договори від 15.08.2017 року про відступлення права вимог, вирішити питання судових витрат.

Відповідач – 3 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направив до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 з проханням відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю з огляду на наступне, а саме те, що ПАТ «Банк Форум» є ліквідованим, а повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора банку припинені, у зв`язку з чим він не є належним відповідачем у справі. Активи ПАТ «Банк Форум», що реалізовані згідно протоколу електронних торгів №UA-ЕА-2017-07-04-000107-а від 18.07.2017 щодо лоту № Q81673b7438, продано у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі щодо питання допуску учасників та визначення переможця торгів. Крім того, Відповідач-3 зазначив про відсутність підстав вважати укладений договір про відступлення прав вимоги №0018/17-ВБ договором факторингу, та вказав на правомірність укладених договорів за результатами проведеного аукціону. Також, Відповідач-3 у відзиві відзначив, що позивачем не доведено яким чином визнання недійсними договорів та електронних торгів захистить його права.

Відповідач – 2 своїм правом на подання відзиву не скористався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – ПП «НВ-Інвест» своїм правом на подання пояснення щодо позову не скористалась.

Відповідач – 1 ТОВ «Респектплюс» 09.09.2021 року подав до суду відзив на позовну заяву про визнання недійсними результатів торгів, визнання недійсними договорів з проханням відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з відсутністю права позивача в силу норм ст.215 ЦК України на подання позову про визнання недійсними оспорюваних договорів та електронних торів.

Відповідач-1 ТОВ «Респектплюс» 09.09.2021 року разом з відзивом на позовну заяву подано заяву про застосування строків позовної давності, де серед іншого, зазначено, що ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовом про визнання недійсними як оспорюваних договорів, так і електронних торгів враховуючи норми ст. 257, 261 ЦК України та зважаючи на наявність можливості дізнатись про укладення спірних договорів та проведення електронних торгів ще у серпні 2017 року.

08.07.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення третьої особи без самостійних вимоги на стороні позивача – ОСОБА_3 , що обґрунтована наявністю впливу рішення у справі на права та обов`язки ОСОБА_3

15.09.2021 року до суду від ТОВ «Респектплюс» надійшли заперечення на заяву про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, що обґрунтована недоведеністю належними доказами наявності сукупності обов`язкових умов, що надають право особі бути залученою у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача – ОСОБА_3 у зв`язку з її необґрунтованістю.

У судове засідання 08 грудня 2021 року з`явились, представник позивача – адвокат Раілко С.В., представник відповідача ТОВ «Респектплюс» - адвокат Чубаренко О.О., відповідачі Приватне підприємство «Експертне агентство», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПП «НВ-Інвест» до суду не з`явились, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином. Судові повідомлення про отримання судових повісток долучені до матеріалів справи.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Раілко С.В. підтримав позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідач-1 ТОВ «Респектслюс» - адвокат Чубаренко О.О. у судовому позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

За результатом повного та всебічного вивчення матеріалів та обставин справи суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та Приватним підприємством «НВ-Інвест» було укладено кредитний договір №0031/08/12-KLMVI, відповідно до умов якого (з урахуванням укладених додаткових угод) банк надавав позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для фінансування будівництва супермаркету із гостьовою автостоянкою но розі перетинання вул. Клочківської та вул. Херсонської, з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 12575000 гривень, зі строком повернення до 18 березня 2010 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.04.2009 між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №31/12/KLMVI-пор-4.

Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з електронних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

Згідно протоколу електронних торгів №UA-ЕА-2017-07-04-000107-а від 18.07.2017 через електронний майданчик оператора ЕТС ПП «Експертне агентство» було проведено електронні торги (аукціон) з продажу активів ПАТ «Банк Форум», а саме: права вимоги за кредитним договором №0031/08/12-KLMVI від 20.03.2008 р. (лот № Q81673b7438). До участі в аукціоні було допущено двох учасників – ОСОБА_2 (остаточна пропозиція 7011181,00 грн) та ТОВ «Респектплюс». (остаточна цінова пропозиція 7011200,00 грн). Переможцем електронних торгів визначено ТОВ «Респектплюс».

15.08.2017 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Респектплюс» було укладено договір №0018/17-ВБ про відступлення прав вимоги. У п.1 зазначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку №1 до Договору. Відповідно до п.2 Договору розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

15.08.2017 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Респектплюс» було укладено договір про відступлення прав за договором про відступлення прав за договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 року. В п.1.1. договору зазначено, що у зв`язку з укладенням між первісним кредитором та новим кредитором договору №0018/17-ВБ про відступлення права вимоги за кредитним договором №0031/08/12-KLMVI від 20.03.2008 року разом з усіма додатками до нього ( у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями в у новій редакції, що є його невід`ємною частиною, укладеним між первісним кредитором та Приватним підприємством «НВ-Інвест», первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває прав первісного кредитора, належних первісному кредитору згідно з Договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 року, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 . Відповідно до п.1.2. Договору за цим Договором новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимоги до поручителя, у порядку визначеному договором поруки та Цивільним кодексом України, щодо задоволення своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору та за виконання яких боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед первісним кредитором. Відповідно до п.1.3. Договору сторони цим погоджуються, що права первісного кредитора та Договором поруки передаються новому кредитору в тому стані, в якому вони є, та первісний кредитор не надає жодних запевнень або гарантій, як прямо висловлених, так і таких, що маються на увазі, стосовно платоспроможності поручителя та відсутності підстав, передбачених ст.559 ЦК України, для припинення поруки.

Відповідно до ст.3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства є принцип свободи договору. В ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації. (аналогічна правова позиція викладена (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В частині 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №903/249/20).

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №903/249/20).

З аналізу оспорюваних договору №0018/17-ВБ про відступлення прав вимоги від 15.08.2017 року та договору від 18.08.2017 відступлення прав за договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 року встановлено, що вони укладені між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Респектплюс», в той час як позивачем у цій справі є ОСОБА_1 . Таким чином, позивач, що подав вимогу про визнання недійсними вказаних вище договорів не є їх стороною, а з огляду на текст позову ОСОБА_1 вважає себе саме іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено укладеними договорами.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №903/249/20).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20)

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №903/249/20).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, відповідно до якої самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №903/249/20, від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20).

З урахуванням викладеного та за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором є достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18 у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Як встановлено з аналізу оспорюваних договорів та норм ст.ст. 509-516 ЦК України:

Оспорюваними договором №0018/17-ВБ від 15.08.2017 року про відступлення права вимоги не змінено ні обсягу заборгованості (в т.ч. суми основної заборгованості, нарахованих процентів, тощо), ні порядку та умов виконання зобов`язань. Як вже зазначалось, відповідно до п.1 банк відступає новому кредитору саме належні банку права вимоги. Так само, в п.2 оспорюваного договору вказано, що права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Оспорюваним договором від 15.08.2017 р. про відступлення прав за договором поруки №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 р. так само, як і договором №0018/17-ВБ віл 15.08.2017 р. не змінено ні обсягу відповідальності поручителя (в т.ч. щодо суми основної заборгованості, нарахованих процентів, тощо), ні порядку та умов виконання зобов`язань за договором поруки. Так, відповідно до п.1.2. Договору за цим Договором новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимоги до поручителя, у порядку визначеному договором поруки та Цивільним кодексом України, щодо задоволення своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору та за виконання яких боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед первісним кредитором.

Оспорюваними договорами чітко встановлено обсяг зобов`язань, які переходять до нового кредитора.

Новим кредитором, в порядку, визначеному ст.516 ЦК України було повідомлено, в тому числі ОСОБА_1 про укладення оспорюваних договорів.

В свою чергу, позивачем не було доведено наявності свого порушеного права, як заінтересованої особи, щодо оспорюваних договорів, як і належно не обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав позивача.

В той же час, позивач в обґрунтування позову посилався на те, що оскаржувані електронні торги порушують його право як поручителя за кредитним договором, оскільки в оголошенні про проведення електронних торгів з реалізації права вимоги за кредитним договором від 20 березня 2008 року (публічному паспорті активу, паспорті активу) невірно вказані дані про наявність поручителів по кредитному договору з огляду на припинення поруки за договорами поруки. Разом з тим, такі обставини є суттєвими саме для покупця лоту, а не для особи право вимоги до якої набувається. Позивач не навів аргументів, які б свідчили про порушення його прав зазначеними обставинами (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №335/6054/18).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

За викладених обставин, позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів внаслідок проведення електронних торгів (аукціону), укладення між відповідачами оспорюваних договорів, оскільки зміни суб`єктного складу не впливають на зміну зобов`язань позивача – поручителя за договором №31/12/KLMVI-пор-4 від 06.04.2009 року, а від так у визнанні оспорюваних договорів недійсними має бути відмовлено.

Розглянувши заяву відповідача-1 ТОВ «Респектплюс» про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право відповідача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що права позивача ОСОБА_1 не порушено, то заява відповідача – 1 ТОВ «Респектплюс» про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, ст.ст. 3, 16, 203, 204, 215 ЦК України, керуючись ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Респектплюс», Приватного підприємства «Експертне агентство», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Приватне підприємство «НВ-Інвест» про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та договору про відступлення прав за договором поруки – залишити без задоволення.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчий кімнаті.

Повний текст документу виготовлений 09 грудня 2021 року.

Суддя: ШТИХ Т.В.