Ухвала суду № 101756203, 09.12.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/1777/21

Провадження №1-кп/430/155/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі прокурора Рабочого Д.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Шепель М.В., секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12021131570000141 від 16.11.2020 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валуйське, Станично-Луганського району Луганської області, з середньо-технічною освітою, українця, громадянина України, неодруженого, такого, що утриманців не має, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 15.02.2021 року вироком Станично-Луганського районного суду Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021131570000141 від 29.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

09.12.2021 року під час розгляду цього провадження прокурором заявлено клопотання щодо продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб. При цьому прокурор посилався на те, що є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник и та обвинувачений проти клопотання прокурора заперечували.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 01.06.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30.07.2021 року включно, який потім був неодноразово продовжений ухвалами Станично-Луганського районного суду Луганської області, останній раз до 10.12.2021 року.

Так, згідно з вимогами ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Так, зі змісту ст. 331 КПК України слідує, що незалежно від наявності клопотань суд повинен розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що на момент розгляду питання щодо продовження дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. На підтвердження зазначених ризиків свідчить вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; репутацію та майновий стан, відсутність міцних соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, а саме те, що ОСОБА_1 неодружений, офіційно не працює, утриманців не має, зареєстрований та фактично мешкає за різними адресами, крім того судом враховується недотримання обвинуваченим умов застосування до нього раніше запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений може впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання в суді.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1 та п. 5 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Таким чином, заслухавши думку прокурора про необхідність продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думки захисника та обвинуваченого, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин, вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених діючим КПК України, а саме - 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 800 грн.

Керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Застосований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» вважати продовженим на строк 60 днів, тобто по 06.02.2022 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 90 800 гривень, яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою. При цьому сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, отримувач коштів – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувач ДКСУ м. Київ, рахунок отримувача - UA208201720355209001000002672; призначення платежу: застава згідно КПК по справі №_від_____(П.І.П.), назва суду.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу прокурора або суду.

3) повідомляти прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В разі внесення застави, вище перелічені обов`язки, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Обвинуваченому роз`яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою згідно рішення Конституційного Суду №4-р/2019 від 13.06.2019 року, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна