Рішення № 101755000, 09.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10586/21

Провадження № 2/369/5058/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

за участю секретаря Житар А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначило, що 11 листопада 2011 року ОСОБА_2 підписала заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач отримала кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8500,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . На виконання вимог ст.1281 ЦК України, позивачем 04 січня 2019 року була направлена претензія кредитора до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори. 21 березня 2019 року до спадкоємця було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, які були залишені без задоволення. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 11 листопада 2011 року становить 5738,90 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту. Посилаючись на норми діючого законодавства АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 5738,90 грн. за кредитним договором б/н від 11 листопада 2011 року, а також судові витрати.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, також подав заяви в яких просив ухвали ти по справі заочне рішення в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 11 листопада 2011 року ОСОБА_2 підписала заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач отримала кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8500,00 грн.

З наданого АТ «КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості, вбачається, що несплачена ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 листопада 2011 року становить 5738,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Згідно з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 13 квітня 2018 року.

Як зазначає позивач, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де зазначена адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

04 січня 2019 року позивачем була направлена претензія кредитора до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.

08 лютого 2019 року позивачем було отримано відповідь Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 495/2018, станом на день надання відповіді, свідоцтва про право на спадщину за законом не видавались.

21 березня 2019 року АТ «КБ «Приватбанк» до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію з вимогою сплати, як спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 5738,90 грн.

Отже для правильного вирішення вказаного спору необхідно встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , розмір їх часток у спадщині, а також вартість майна, яке вони отримали у спадщину.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо кола спадкоємців після померлого позичальника, відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями та вартість майна, прийнятого спадкоємцями. Відсутність вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, в свою чергу, позбавляє суд можливості вирішити по суті заявлені позовні вимоги.

Разом з цим, суд не може взяти до уваги твердження позивача щодо визнання відповідача таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняв спадщину протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, оскільки 08 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, реєстрація спадкоємців за однією адресою із спадкодавцем не є безумовним доказом того, що спадкоємці фактично перебували за даною адресою та є такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України, ;кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим, позивачем не доведено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Частиною 1 статті 1282 ЦК України, визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено . У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 28.08.2019 року в справі № 61-24985св18 та від 21.08.2019 в справі № 61-19229св18.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятого відповідачем спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , а також його обсягу та вартості, суд дійшов висновку про не доведення АТ «КБ «Приватбанк» позовних вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.