Рішення № 101753644, 09.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3849/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватан-2016" (61046, Харківська область, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Пакетмаркет" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120/6) про стягнення 26044,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватан-2016" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Пакетмаркет" про стягнення боргу на підставі видаткових накладних №144 від 02.03.2021, №102 від 22.02.2021, №101 від 22.02.2021 у розмірі 26044,00 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрати зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

18.11.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про долучення доказів, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу разом із доданими до нього документами (вх. №27254), яке досліджено та долучено до матеріалів справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.10.2021, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була вручена відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №028080/1.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Із обставин справи вбачається, що ТОВ "Ватан-2016" було поставлено ТОВ "Торгівельний дім Пакетмаркет" товар на підставі видаткових накладних, а саме: №102 від 22.02.2021 (суперконцентрат білий БК50 С1 у кількості 200 кг) на суму 11400,00 грн.; №101 від 22.02.2021 (крейдяний компаунд 80 (25 кг) у кількості 500 кг) на суму 6750,00 грн. та №144 від 02.03.2021 (суперконцентрат білий БК50 С1 у кількості 200 кг) на суму 12998,40 грн.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог наголошено на тому, що позивачем належним чином та в повному обсязі поставлено відповідачу відповідно до вищевказаних видаткових накладних товар. Однак відповідачем було лише частково сплачено вартість поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 26044,00 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (грошову вимогу) на суму 26044,00 грн. вих. №17-8/21-1 від 17.08.2021 щодо повної сплати зазначеної вартості поставленого товару, проте вказана претензія залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Наведена обставина, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних, а саме: №102 від 22.02.2021 (суперконцентрат білий БК50 С1 у кількості 200 кг) на суму 11400,00 грн.; №101 від 22.02.2021 (крейдяний компаунд 80 (25 кг) у кількості 500 кг) на суму 6750,00 грн.; №144 від 02.03.2021 (суперконцентрат білий БК50 С1 у кількості 200 кг) на суму 12998,40 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписано сторонами без будь-яких претензій та зауважень щодо якості та кількості поставленого товару, підписи яких скріплено печатками. Окрім того, судом враховано, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 26044,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків, який також підписано позивачем та відповідачем, підписи яких скріплено печатками.

Суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, відповідно до якої підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу матеріалами справи свідчить про визнання боржником відповідного боргу.

У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також, вимогами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 Цивільного кодексу та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Натомість доказів сплати вартості поставленого товару на підставі видаткових накладних №144 від 02.03.2021, №102 від 22.02.2021, №101 від 22.02.2021 у розмірі 26044,00 грн. відповідачем суду не надано та у матеріалах справи відсутні, що свідчить про порушення відповідачем зазначеного зобов`язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Окрім того, суд зауважує, що зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак всупереч вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування доводів позивача відносно наявного зобов`язання з оплати вартості поставленого товару відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26044,00 грн. є у повній мірі обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частинами 1, 2, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. позивачем подано оригінали та належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме:

- договір про надання правової допомоги №01-09/2021 від 01.09.2021;

- додаткова угода №1 від 28.09.2021 про внесення змін до договору про надання правової допомоги №01-09/2021 від 01.09.2021;

- ордер на надання правової допомоги серія ПТ №157378 від 01.09.2021 р.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2345 від 09.10.2018 на ім`я Захарова Павла Валентиновича;

- кінцевий розрахунок вартості витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги ТОВ "Ватан 2016" у справі №922/3849/21 на суму 9000,00 грн.

- акт прийому-передачі наданих послуг від 15.11.2021 за договором про надання правової допомоги №01-09/2021 від 01.09.2021;

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського об`єднання "Wise Law Group" в особі керуючого партнера Захарова Павла Валентиновича з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги №01-09/2021 від 01.09.2021.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Умовами п. 1.1. Договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених п. 1.2. договору.

Пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що на підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням клієнту юридичних послуг відповідно до умов договору складається акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається в залежності від обсягу виконаних адвокатським об`єднанням послуг згідно акту прийому-передачі наданих послуг, складених на умовах, визначених п. 1.2. договору.

Зі змісту підписано між сторонами акту прийому-передачі наданих послуг від 15.11.2021 за договором про надання правової допомоги №01-09/2021 від 01.09.2021 вбачається, що за період з 1 вересня 2021 по 15 листопада 2021 адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги №01-09/2021 від 01.09.2021 у господарській справі №922/3849/21 на загальну суму 9000,00 грн. Крім того, з поданого акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що сторони не мають одна до одної жодних претензій.

Із кінцевого розрахунку вартості витрат на правничу допомогу та детального опису робіт, виконаних під час надання правової допомоги ТОВ "Ватан 2016" у справі №922/3849/21 на суму 9000,00 грн. судом вбачається детальний опис наданих адвокатом послуг та виконаних робіт на зазначену суму та відповідний розрахунок.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у п.268 справи "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 тощо.

У системному зв`язку із вищевказаними правовими положеннями, наведеним позивачем розрахунком витрат на правову допомогу, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Ватан-2016" послуг професійної правничої допомоги щодо представництва його інтересів у суді під час розгляду справи, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 9000,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, клопотань від відповідача в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., та п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, а також положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Здійснюючи розподіл судових витрат зі сплати судового збору за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача в сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Пакетмаркет" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120/6, код ЄДРПОУ 37875301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватан-2016" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 7, код ЄДРПОУ 40650770) заборгованість у розмірі 26044,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "09" грудня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова