Рішення № 101753362, 24.11.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Справа № 915/599/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Цибко Д.В., самопредставництво (інформація з ЄДР)

(у судовому засіданні 23.11.2021),

представника відповідача: Кундіус І.В., ордер Серія АХ №1058156 від 02.07.2021

(у судовому засіданні 23.11.2021 в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Інженерна, буд.1; ідент.код 05410576;

ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп ЛТД»

(61202, м.Харків, вул.Цілиноградська, буд.58А; ідент.код 38772399;

ел.адреса: sgroup-ltd@ukr.net),

про: визнання договору постачання природного газу розірваним в односторонньому порядку з вини відповідача,-

в с т а н о в и в:

Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД", в якій просило суд:

1) визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" винним у фактичному односторонньому розірванні договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" на користь Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради штрафні санкцій у розмірі 561,91 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2021 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.06.2021 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 17.05.2021, в якій позивач, зокрема, повідомив суду, що відповідачем 24.05.2021 сплачено на його рахунок 561,91 грн штрафних санкцій за договором №40/21 від 21.12.2020, у зв`язку з чим позивач виключив з позовної заяви вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 561,91 грн та в уточненій позовній заяві від 31.05.2021 заявив лише вимогу про визнання договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 розірваним в односторонньому порядку з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД".

Відповідно до положень п.1) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від частини позовних вимог на будь-якій стадії судового процесу.

За такого, розгляду судом підлягають позовні вимоги викладені позивачем в уточненій позовній заяві від 31.05.2021, а саме визнання договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 розірваним в односторонньому порядку з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД".

Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.07.2021.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що у зв`язку з безпідставним розірванням в односторонньому порядку договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 та припиненням з 19.02.2021 постачання природного газу на об`єкти позивача, відповідачем грубо порушено вимоги діючого законодавства України, права та законні інтереси позивача, та істотно порушено умови укладеного між ними договору, оскільки позивачем, внаслідок безпідставного одностороннього розірвання договору про закупівлю з вини відповідача, не отримано визначених таким договором об`ємів газу, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність здійснити повторно тендерну процедуру закупівлю газу в середині опалювального сезону.

Також, позивач вказує, що відповідачем фактично визнано порушення ним умов постачання природного газу шляхом сплати 24.05.2021 на рахунок позивача штрафних санкцій за порушення умов договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020.

06.07.2021 судом відкладено підготовче засідання на 16.08.2021 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 13.07.2021, заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання відповідача винним в односторонньому розірванні договору, не передбачений ані чинним цивільним та господарським законодавством, ані договором, та не призведе до поновлення чи захисту прав позивача, не відповідає принципу процесуальної економії, тобто поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду.

Ухвалою від 16.08.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.09.2021.

Ухвалою суду від 06.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2021. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 18.10.2021 судом оголошено перерву до 05.11.2021.

Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 02.11.2021, вказує, що він не погоджується з позицією відповідача та стверджує, що фактично, в зв`язку з істотними порушеннями умов договору відповідачем, у позивача виникла необхідність здійснити закупівлю газу повторно в середині опалювального періоду, в зв`язку з фактичним розірвання договору про закупівлю з вини учасника на строк, достатній для проведення тендера, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі про закупівлю, який розірваний з вини такого учасника. Тобто, договори укладені Адміністрацією Центрального району в середині опалювального періоду за результатами переговорної процедури є чинними лише за умови дотримання замовником вимог абз.3 п.3 ч.2 ст.40 Закону України «Про публічні закупівлі» (замовник провів переговорну процедуру за нагальної потреби у разі розірвання договору про закупівлю з вини учасника).

Позивач вказує, що на виконання зазначених приписів Закону України «Про публічні закупівлі», з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, та необхідністю припинити правовідношення, що склались між Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради та ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» позивач звернувся до суду.

Разом з цим, позивач вважає, що визнання судом договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 розірваним в односторонньому порядку з вини ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» надасть позивачу можливість захистити свої права та законні інтереси у майбутньому шляхом застосування положень ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями якої передбачено, що замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з цим самим замовником, що призвело до його дострокового розірвання, і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору.

05.11.2021 судом відкладено розгляд справи на 23.11.2021 у зв`язку з тим, що за технічних проблем не вдалось встановити повноцінний сеанс відеоконференцзв`язку із віддаленим учасником.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 23.11.2021 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 23.11.2021 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 24.11.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

За результатами проведених відкритих торгів щодо закупівлі природного газу між Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради, як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД", як постачальником, укладено договір постачання природною газу №40/21 від 21.12.2020 (далі - Договір) (а.с.68-78), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався з 01.01.2021 до 30.04.2021 передати у власність споживачу товар: ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо (природний газ) (даті - газ), в обсягах, на умовах і в порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити постачальнику вартість газу у розмірах, строки, порядку та на умовах, визначених даним договором (п.1.1 Договору).

Додатком №1 до Договору «Планові обсяги постачання природного газу» (а.с.79) встановлено, що постачальник протягом строку дії договору здійснює постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 18000 куб.м, у т.ч. по місяцям: січень - 7000 куб.м, лютий - 6000 куб.м, березень - 4000 куб.м, квітень - 1000 куб.м. Перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача: вул.Інженерна, буд.1; вул.Силікатна, буд.174/1; вул.Сергія Цвєтка, буд.10.

Загальна вартість даного договору складає 88560,0 грн, в т.ч. ПДВ - 14760,0 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 4100,0 грн, крім того ПДВ - 820,0 грн, всього з ПДВ - 4920,0 грн (з урахуванням тарифу на транспортування газу 163,9 грн (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Умови цього договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі, крім випадків передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п.13.1 Договору).

21.01.2021 відповідач направив позивачу, а останній 25.01.2021 отримав, листа за вих.№560/21 (а.с.82), в якому просив розглянути пропозицію щодо підвищення ціни на постачання природного газу по Договору до 10% у зв`язку з різким підвищенням ціни на ринку природного газу у січні місяці, та направити підписану додаткову угоду на адресу відповідача, проект якої ним долучений до такого листа.

Проектом додаткової угоди №3 до Договору (а.с.84) відповідач пропонував позивачу встановити ціну за 1000 куб.м природного газу з урахуванням компенсації вартості послуг замовлення (бронювання) потужності у розмірі 5409,17 грн, крім того ПДВ - 1081,83 грн, всього з ПДВ 6491,0 грн (з урахуванням тарифу замовлення (бронювання) потужності - 163,9 грн), а також змінити планові обсяги постачання природного газу споживачу для власного споживання на 14256,715 куб.м.

На підтвердження різкого підвищення ціни на ринку природного газу у січні місяці відповідачем до вказаного листа було долучено цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 20.01.2021 за №136/21 (а.с.83).

Відповідно до п.3.5 Договору збільшення ціни природного газу відбувається виключно у відповідності до положень п.2) ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та лише за умови надання постачальником споживачу документального підтвердження коливання ціни газу на ринку, виданого уповноваженим на це органом (установою) з обов`язковим документальним підтвердженням постачальником повноважень такого органу (установи).

Зміна ціни на газ, що відбувається у зв`язку з набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, НКРЕКП, ПАТ «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України», зміни біржових котирувань або показників Platts, збільшенням ціни реалізації газу газовидобувними підприємствами України, або імпортерами природного газу, які впливають на ціну та є обов`язковою для розрахунків між сторонами за даним договором, повинні бути документально обґрунтованими постачальником, оформлюється додатковими угодами до договору та відбувається виключно у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (п.3.6 Договору).

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що у разі отримання споживачем від постачальника пропозиції про зміну ціни на газ, споживач протягом трьох робочих днів із дати отримання від постачальника відповідної додаткової угоди із супровідними документами, зобов`язаний направити постачальнику підписаний споживачем екземпляр додаткової угоди, або обґрунтовану відмову споживача від підписання такої угоди.

Позивач вважає, що додані відповідачем до вказаного листа документи не доводять факту коливання ціни на ринку, а відтак він, як споживач, не погодився з доводами відповідача, як постачальника, та відмовився підписувати запропоновану ним додаткову угоду.

29.01.2021 відповідач направив позивачу повідомлення за вих.№1113/21 (а.с.86) про розірвання договору №40/21 від 21.12.2020 на постачання природного газу з 19.02.2021 та припинення газопостачання з 19.02.2021.

В обґрунтування такого повідомлення постачальник зазначив, що здійснюючи постачання споживачу природного газу за цінами, що значно нижчі закупівельних, він зазнає значних збитків, що призводить до порушення його інтересів. Сума оплати за поставлений по Договору природний газ не покриває витрати постачальника. Що також порушує один із основних принципів підприємницької діяльності - одержання прибутку.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що за поставлений по Договору в період з 01.01.2021 по 19.02.2021 (дата припинення постачання) природний газ на загальну суму 65997,23 грн споживач розрахувався з постачальником в повному обсязі.

Згідно п.8.3 Договору у разі не поставки або недопоставки постачальником газу відповідно до умов даного договору, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості не поставленого або недопоставленого обсягу природного газу, за кожний день прострочення поставки газу.

Позивач вказує, що після його звернення з даним позовом до суду, відповідач 24.05.2021 сплатив позивачу кошти в сумі 561,91 грн з призначенням платежу: «Сплата штрафних санкцій за порушення умов договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 без ПДВ», що підтверджується випискою з казначейського рахунку за 24.05.2021 (а.с.87). Позивач вважає, що здійсненням такого платежу, відповідачем фактично визнано порушення умов постачання природного газу за договором №40/21 від 21.12.2020.

Позивач вважає, що визнання судом договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 розірваним в односторонньому порядку з вини постачальника - ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» надасть позивачу можливість захистити свої права та законні інтереси у майбутньому шляхом застосування положень ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями якої передбачено, що замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з цим самим замовником, що призвело до його дострокового розірвання, і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статтей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільною законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, за загальним правилом зміна або розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку.

Згідно ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що договір постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 не містить положень щодо можливості відмови від нього або його розірвання постачальником в односторонньому порядку.

Суд вказує, що правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).

Ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами, зокрема, забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу; вільного вибору постачальника природного газу; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів (ст.3 Закону).

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч.1 ст.12 Закону).

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.2 ст.12 Закону).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч.3 ст.12 Закону).

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п.2 Розділу 2 Правил).

Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу (п.9 Розділу 2 Правил).

Постачальник зобов`язаний, зокрема, дотримуватись вимог цих Правил та забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу (п.19 Розділу 2 Правил).

Споживач має право, зокрема, на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов (п.21 Розділу 2 Правил).

Постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі:

- проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором;

- перевищення підтвердженого обсягу природного газу, якщо інше не передбачено договором постачання природного газу;

- розірвання договору постачання природного газу;

- відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування;

- настання заходів, передбачених Правилами про безпеку постачання природного газу, що діють відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про ринок природного газу» та поширюються на споживачів, що не є захищеними відповідно до зазначених Правил.

Судом встановлено, що відповідач направляв позивачу листа з пропозицією щодо підвищення ціни на постачання природного газу по Договору до 10% у зв`язку з різким підвищенням ціни на ринку природного газу у січні місяці, та в подальшому повідомлення про розірвання Договору та припинення газопостачання з 19.02.2021.

Відповідачем в обґрунтування повідомлення про розірвання договору та припинення газопостачання зазначено, що здійснюючи постачання споживачу природного газу за цінами, що значно нижчі закупівельних, він зазнає значних збитків, що призводить до порушення його інтересів. Сума оплати за поставлений по договору природний газ не покриває витрати постачальника, що також порушує один із основних принципів підприємницької діяльності - одержання прибутку.

Однак, судом встановлено, що Закон України «Про ринок природного газу» надає лише споживачу право на дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними (п.6 ч.1 ст.13 Закону).

До того ж, відповідачем не наведено суду жодних підстав для припинення постачання природного газу, передбачених п.21 Розділу 2 Правил постачання природного газу.

Суд також вказує, що відповідач, як сторона спірного договору, не був позбавлений права захисти свої інтереси шляхом внесення змін до спірного договору або розірвання такого договору в судовому порядку, однак, доказів вчинення таких заходів відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» були відсутні правові підстави для дострокового розірвання в односторонньому порядку договору постачання природною газу №40/21 від 21.12.2020, укладеного з Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради за результатами проведених відкритих торгів, та 19.02.2021 неправомірно припинено постачання природного газу на об`єкти Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, що свідчить про порушення ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» взятих на себе зобов`язань за таким договором щодо постачання природного газу на умовах та в обсягах визначених цим договором.

Згідно п.8.3 Договору у разі не поставки або недопоставки постачальником газу відповідно до умов даного договору, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості не поставленого або недопоставленого обсягу природного газу, за кожний день прострочення поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача 05.05.2021 з первісним позовом до суду, відповідач 24.05.2021 сплатив позивачу кошти в сумі 561,91 грн з призначенням платежу: «Сплата штрафних санкцій за порушення умов договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 без ПДВ», що підтверджується випискою з казначейського рахунку за 24.05.2021 (а.с.87).

За такого, суд погоджується з доводами позивача про те, що здійсненням оплати пені, нарахованої позивачем на підставі п.8.3 Договору, відповідачем фактично визнано порушення з його боку взятих на себе зобов`язань за Договором №40/21 від 21.12.2020 щодо постачання природного газу на умовах та в обсягах визначених цим договором.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.ст.3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Положеннями ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2020 у справі №910/10764/19.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВПВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Позивач стверджує, що визнання судом договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 розірваним в односторонньому порядку з вини постачальника - ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» надасть позивачу можливість захистити свої права та законні інтереси у майбутньому шляхом застосування положень ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до положень абз.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з цим самим замовником, що призвело до його дострокового розірвання, і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору.

Суд вважає, що вимога позивача про визнання договору постачання природного газу №40/21 від 21.12.2020 розірваним в односторонньому порядку з вини відповідача, як постачальника, є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів позивача у цих правовідносинах, оскільки не призведе до відновлення порушеного права позивача, а лише надасть йому можливість у майбутньому, як замовнику, прийняти рішення про відмову відповідачу - ТОВ «Сервіс Групп ЛТД», як можливому учаснику, в участі у процедурі закупівлі та відхилити тендерну пропозицію такого учасника відповідно до положень ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» не відповідає належним та ефективним способам захисту.

До того ж, судом приймається до уваги, що відповідно до абзаців 2 та 3 ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», учасник процедури закупівлі, що перебуває в обставинах, зазначених у частині другій цієї статті, може надати підтвердження вжиття заходів для доведення своєї надійності, незважаючи на наявність відповідної підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі. Для цього учасник (суб`єкт господарювання) повинен довести, що він сплатив або зобов`язався сплатити відповідні зобов`язання та відшкодування завданих збитків. Якщо замовник вважає таке підтвердження достатнім, учаснику не може бути відмовлено в участі в процедурі закупівлі.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06.12.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва