Рішення № 101753361, 25.11.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 915/734/21

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

адреса для листування: АДРЕСА_2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд Миколаїв", вул. М. Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 41417442)

до відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля Оксана Олександрівна, вул. Генерала Карпенка, 35, м. Миколаїв, 54038

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішень та записів про державну реєстрацію та поновлення запису

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко Л. С., адвокат;

від відповідача ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв": Когін А.В., адвокат;

від відповідача ОСОБА_2: представник не з`явився;

від третьої особи: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу між ТОВ "Петрівна" та ТОВ "Альянсбуд Миколаїв" частки нежитлового об`єкту за адресою м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Гавелею О.О. за номером у реєстрі 1042.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запис приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Гавелі О.О. про державну реєстрацію права власності на 523/1000 часток нежитлового об`єкту за адресою м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1 за ТОВ "Альянсбуд Миколаїв" (код ЄДРПОУ 41417442) індексний номер: 44768185 від 21.12.2018 14:03:38.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запис державного реєстратора Відділу адміністративно-дозвільних процедур Вітовської районної державної адміністрації Бугайової Л.О. про державну реєстрацію права власності на нежитловий об`єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/2 за ТОВ "Альянсбуд Миколаїв" (код ЄДРПОУ 41417442), номер запису про право власності: 36682442 від 27.05.2020 16:41:18.

4. Поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ "Петрівна" (код ЄДРПОУ 30737823) 523/1000 часток нежитлового об`єкту за адресою м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1 , який здійснено на підставі рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Семенової В.А. про державну реєстрацію прав, індексний номер: 7735514 від 08.11.2013 11:03:00.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 8624/21 від 07.06.2021 року) до відповідача "Альянсбуд Миколаїв" та до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішень про державну реєстрацію та поновлення запису залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 27.07.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 07.09.2021 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Гавелю Оксану Олександрівну.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 28.09.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 12.10.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.10.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 02.11.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 915/734/21 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 25.11.2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля Оксана Олександрівна в судове засідання 25.11.2021 не з`явились, повноважних представників не направили.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021, від 28.09.2021, від 02.11.2021, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , повернуті на адресу суду із відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк. 172-176, 214-219, 226-229).

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 213, 225).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 та третьої особи приватного нотаріуса, а також за відсутності їх повноважних представників.

В судовому засіданні 25.11.2021 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що згідно з даними Статуту ТОВ "Петрівна" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників, рішення № 16/11-1 від 04.11.2016, ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства. Згідно з наказом № 16 від 05.11.2016 ТОВ "Петрівна" ОСОБА_1 призначена на посаду директора товариства з правом першого підпису.

Будь-які зміни до установчих документів за період з 04.11.2016 по теперішній час позивачем не вносились, державна реєстрація таких змін не проводилась.

Позивач зазначає, що з інформації, що міститься в ЄДРПОУ від 06.11.2018, позивачу стало відомо, що 17.10.2018 за реєстраційним номером 15221050025003227 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ТзОВ "Петрівна" (зміна складу або інформації про засновників) державним реєстратором Роговою Оленою Анатоліївною Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міськради. Підставою для внесення змін до статутних документів та проведення державної реєстрації таких змін був акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ "Петрівна" від 20.09.2018, складений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Внаслідок таких дій згідно з Витягом з ЄДРПОУ № 1004614497 від 06.11.2018 єдиним учасником ТзОВ "Петрівна" зазначено ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 52 500 грн., що становить 100 % статутного капіталу товариства.

Крім цього, з витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 06.11.2018 вбачається, що тим же реєстратором 18.10.2018 за реєстраційним номером 15221070026003227 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу ТзОВ "Петрівна", а саме, змінено керівника товариства з правом першого підпису з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що ніколи не підписувала акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ "Петрівна" з громадянином ОСОБА_2 та 20.09.2018 не перебувала в м. Києві і жодних документів у нотаріуса не підписувала.

Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у господарській справі № 915/1299/18, яке було залишено в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, постановою Верховного Суду від 25.02.2020 року згідно з яким вище зазначений акт, що став підставою для здійснення реєстратором реєстраційних дій, був визнаний недійсним.

Позивач вважає, що всі здійснені після 17.10.2018 року подальші реєстраційні дії згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 05.10.2019 за № 1005818647 є похідними від неправомірної реєстраційної дії № 15221050025003227 від 17.10.2018 і також порушують права та законні інтереси позивача.

Позивач зазначає, що на теперішній час господарським судом Миколаївської області прийнято рішення у справі № 915/2460/19 за позовом ОСОБА_1 про зобов`язання державного реєстратора та приватного нотаріуса скасувати реєстраційні дії, що були внесені до ЄДРПОУ на підставі підроблених документів, яким позов задоволений повністю. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 це рішення залишено в силі, постанова набрала чинності. Наразі дане рішення знаходиться на виконанні.

Крім того, позивач вказує, що в ході розгляду господарської справи № 915/1299/18 за заявою ОСОБА_1 судом були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 523/1000 нежитлового об`єкту, місцезнаходженням якого є Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, буд. 40/1 (реєстраційний номер об`єкта - 206467248101), що належить ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв".

ТОВ "Петрівна" належав вищевказаний нежитловий об`єкт.

Позивач зазначає, що після неправомірного, шахрайського переоформлення корпоративних прав ТОВ "Петрівна" 21.12.2018 року ТзОВ "Петрівна" відчужило вищезазначене нерухоме майно на користь ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв" шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого 21.12.2018 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1042.

У вересні 2020 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що не зважаючи на заборону ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв" звернулось до Миколаївської міської ради зі зверненням щодо зміни адреси нежитлового об`єкта за адресою м. Миколаїв, вул. М. Василевського, 40/1 .

27.05.2020 року, на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1250 від 21.11.2019 року (п. 32 рішення), державний реєстратор Відділу адміністративно-дозвільних процедур Вітовської райдержадміністрації Бугайова Л.О. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нову адресу нежитловому об`єкту по вул. М. Василевського, 40/1 м. Миколаїв - змінено на вул. М. Василевського, 40/2 , присвоївши об`єкту новий реєстраційний номер 2089870048101.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 № 400/3868/20 позов ОСОБА_1 до Виконкому Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 32 рішення від 21.11.2019 № 1250 був задоволений.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що незаконна та безпідставна зміна учасника та директора ТзОВ "Петрівна" мала на меті саме заволодіння об`єктом нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. М. Василевського, 40/1 з метою його відчуження та заволодіння грошовими коштами від продажу об`єкта. Цей позов зумовлений тим, що позивач, як власник корпоративних прав юридичної особи ТОВ "Петрівна", хоче відновити матеріально-технічний стан підприємства, який існував на момент "рейдерського захоплення" її підприємства.

Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення є недійсним з моменту його підписання, оскільки договір підписаний від імені ТОВ "Петрівна" не уповноваженою особою, яка не мала законних підстав його підписувати.

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що вона як єдиний повноправний учасник ТОВ "Петрівна", якому належить нежитловий об`єкт по вул. М. Василевського, 40/1 м. Миколаїв (в подальшому надано нову адресу вул. М. Василевського, 40/2 м. Миколаїв ) не давала своєї згоди на укладення оспорюваного договору, не мала волевиявлення продавати нежитловий об`єкт.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 15, 16, 203, 204, 207, 215 ЦК України та практикою Верховного Суду.

У відповіді на відзив (вх. № 13842/21 від 13.09.2021) позивач зазначив наступне.

Щодо посилань відповідача ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв" на відсутність порушення прав позивача, то останній зазначає, що на сьогоднішній день встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у господарській справі № 915/1299/18, яке було залишено в силі Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, Постановою Верховного Суду від 25.02.2020, що акт, на підставі якого було незаконно відчужено ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ТзОВ "Петрівна", який став підставою для здійснення ресторатором реєстраційних дій, внаслідок яких єдиним учасником ТОВ «Петрівна» став ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 52500 грн., що становить 100 % статутного капіталу Товариства, був визнаний недійним. Тобто, мало місце порушення саме корпоративних прав позивача.

Для відновлення корпоративних прав позивача останнім подано позов до Господарського суду Миколаївської області, справа № 915/2460/19, до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та приватного нотаріуса Боненко Тетяна Леонідівна. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/2460/19, залишеним без змін Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов задоволено повністю. Проте, Постановою Верховного Суду від 05.08.2021, вказані рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області. Підставами для скасування рішень судів стало те, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту прав позивача. Під час нового розгляду справи позивачем уточнені позовні вимоги.

Статтями 215, 216 ЦК України передбачено можливість вимагати в судовому порядку визнати правочин недійним будь-якою заінтересованою особою. Позивач обґрунтовано вважає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу порушує її корпоративні права, оскільки укладений в той час, коли позивач була незаконно позбавлена можливості в управлінні ТОВ «Петрівна», та інших правомочностей, передбачених законом та статутними документами Товариства.

Посилання відповідача ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв" на те, що позивач нібито не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників ТОВ з метою належного реагування на факт укладання таких правочинів не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, як зазначено вище, з моменту незаконної передачі частки ТОВ «Петрівна» єдиним учасником Товариства став ОСОБА_2 .

Щодо посилання відповідача на те, що на момент укладання оспорюваного правочину для виконавчого органу Товариства не існувало жодних визначених законом підстав, які б забороняли йому це роботи, то зазначене не відповідає дійсності, оскільки договір підписаний не уповноваженою особою, оскільки така особа незаконно стала учасником ТОВ «Петрівна».

Пояснення обґрунтовані приписами ст. 167 ГК України, ст. 215, 216 ЦК України.

2.2. Правова позиція відповідача ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв".

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 11844/21 від 02.08.2021), в якому відповідач просив суд в позові відмовити.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:

- за спірним договором, укладеним між ТОВ «Петрівна» та ТОВ «Альянсбуд Миколаїв», права та обов`язки набуваються самим ТОВ як стороною договору. При цьому, сукупність прав та обов`язків учасників господарського товариства укладанням такого договору ніяк не змінюється. Позивач у такому разі не є стороною спірного правочину, виходячи з того, що як на момент укладання спірного договору, так і на момент звернення до суду єдиним учасником ТОВ «Петрівна» є ОСОБА_2 ;

- укладання спірного договору могли бути порушені права самого ТОВ, а не позивача як учасника цього товариства, оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме ТОВ, а не позивача. Відповідно, відчуження нерухомого майна ТОВ за спірним правочином свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого ТОВ, а не корпоративних прав його учасників;

- у відповідності до умов договору ТОВ «Альянсбуд Миколаїв» сплатив ТОВ «Петрівна» зазначену суму в договорі, а ТОВ «Петрівна» прийняла цю суму, в якості оплати за нерухоме майно, у сторін договору жодних претензій ні на момент укладання, ні на даний час немає;

- позивач не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників ТОВ з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або не порушення прав і законних інтересів ТОВ (його учасників). Якщо збори учасників ТОВ дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів ТОВ, останнє вправі звернутись до суду з відповідним позовом;

- належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльностю) такої посадової особи на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК України;

- на момент укладання оспорюваного договору для виконавчого органу товариства не існувало жодних визначених законом підстав, які б забороняли йому це робити. І якщо зміст та форма договору в момент укладання не суперечить закону, а надалі договір виконаний сторонами, то не зважаючи на подальшу навіть недійсність рішення загальних зборів, такий договір є дійсним, а у вимозі про визнання його недійсним слід відмовляти. Відповідно до ст. 241 ЦК України у товариства залишається можливість із часом схвалити такий договір, зокрема шляхом прийняття його до виконання та фактичного виконання, що й було зроблено ТОВ «Петрівна».

- щодо інших позовних вимог, то відповідач вважає, що в їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивач жодним чином не обґрунтував порушення його права.

Пояснення обґрунтовані приписами п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК України, ст. 241 ЦК України та судовою практикою ВС та ЄСПЛ.

2.3. Правова позиція відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.4. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1. Обставини справи щодо створення ТзОВ "Петрівна", зміни складу учасників товариства.

Судом встановлено, що 21.06.2005 року зареєстровано ТзОВ "Петрівна" (код 30737823) (реєстраційна дія № 15221200000003227 від 21.06.2005), що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ (арк. 30-37).

Згідно з даними п. 1.1.1 Статуту ТзОВ «Петрівна» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників № 16/11-1 від 04.11.2016, ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства. Вказаний Статут та засвідчення дійсності підпису учасника на ньому зареєстровані приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О. 04.11.2016 і внесені до реєстру за № 1206 (арк. 16-29).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.1.1 Статуту статутний капітал Товариства складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал Товариства визначає мінімальний розмір майна Товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу складає 52 500, 00 грн. Він поділений на 100 часток по 525,00 грн. кожна частка. Статутний капітал розподілений між учасниками наступним чином: частка учасника ОСОБА_1 становить 52 500,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу, відповідає 100 голосам на зборах учасників.

В позовній заяві позивач зазначає, що згідно з наказом ТзОВ «Петрівна» № 16 від 05.11.2016 ОСОБА_1 призначена на посаду директора товариства з правом першого підпису.

В позовній заяві позивач також зазначає, що з інформації, що міститься в ЄДРЮОФОПГФ від 06.11.2018, йому стало відомо, що 17.10.2018 за реєстраційним номером 15221050025003227 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ТзОВ «Петрівна» (зміна складу або інформації про засновників) державним реєстратором Роговою Оленою Анатоліївною Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Підставою для внесення змін до статутних документів та проведення державної реєстрації таких змін був акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «Петрівна» від 20.09.2018, складений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Внаслідок таких дій згідно з Витягом з ЄДРПОУ № 1004614497 від 06.11.2018 єдиним учасником ТзОВ «Петрівна» зазначено ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 52 500 грн., що становить 100 % статутного капіталу Товариства.

З Витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 06.11.2018 вбачається, що тим же реєстратором 18.10.2018 за реєстраційним номером 15221070026003227 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу ТзОВ «Петрівна», що не пов`язані зі зміною в установчі документи, - змінено керівника товариства з правом першого підпису з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Вищевказані обставини підтверджуються витягом з ЄДРЮОФОПГФ, а також судовими рішеннями у господарській справі № 915/1299/18 (арк. 30-37, 38-74).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у господарській справі № 915/1299/18, яке було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного Суду від 25.02.2020 року, визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису № 15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною та внесено до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" про зміну складу або інформації про засновників (арк. 38-74).

Судові рішення мотивовані тим, що підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження належних їй корпоративних прав та, як наслідок, невідповідність вказаного правочину (акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства) приписам ч. 3 ст. 203 ЦК України, у зв`язку з чим останній визнано недійсним.

В позовній заяві позивач зазначає, що всі здійснені після 17.10.2018 подальші реєстраційні дії згідно Витягу з ЄДРЮОФОПФГ від 05.10.2019 за № 1005818647 (арк. 30-37), а саме:

- реєстраційна дія від 18.10.2018 № 15221070026003227 по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи, здійснена державним реєстратором Роговою О.А.,

- реєстраційна дія від 03.12.2018 № 15221050027003227 по внесенню змін до установчих документів юридичної особи - інші зміни, здійснена нотаріусом Боненко Т.Л.,

- реєстраційна дія від 03.09.2019 № 15221100028003227 по внесенню рішення засновників (учасників) юридичної особи що припинення юридичної особи в результаті ліквідації, здійснена приватним нотаріусом Боненко Т.Л.

є похідними від неправомірної реєстраційної дії № 15221050025003227 від 17.10.2018 і також порушують права та законні інтереси позивача.

Судом також встановлено, що в провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться справа № 915/1260/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та приватного нотаріуса Боненко Тетяни Леонідівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" про визнання протиправними дій та зобов?язання скасувати вищевказані реєстраційні записи від 17.10.2018, від 18.10.2018, від 03.12.2018, від 03.09.2019.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/1260/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зобов?язано державних реєстраторів скасувати в ЄДР записи від 17.10.2018 № 15221050025003227, від 18.10.2018 № 15221070026003227, від 03.12.2018 № 15221050027003227, від 03.09.2019 № 15221100028003227.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2021 у справі № 915/1260/19 рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 915/2460/19 скасовано. Справу № 915/2460/19 направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Судом також встановлено, що відповідно до витягу ЄДРЮОФОПГФ станом на 05.10.2019 щодо ТзОВ "Петрівна" в Реєстрі містяться наступні відомості відносно юридичної особи (арк. 30-37):

- засновником (учасником) юридичної особи є ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 52 500 грн.;

- керівником є ОСОБА_2 ; головою комісії з припинення або ліквідатором є Сизоченко Віталій Сергійович;

- за рішенням засновників з 03.09.2019 юридична особа перебуває в стані припинення.

3.2. Обставини справи щодо нерухомого майна.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 149249714 від 12.12.2018 року ТзОВ «Петрівна» на праві приватної власності належав нежитловий об`єкт з часткою 523/100 за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Маршала Василевського, будинок 40/1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206467248101, підстава виникнення права власності: ухвала господарського суду Миколаївсьої області від 19.03.2009 року у справі № 11/95/09 про затвердження мирової угоди. Право власності зареєстровано в Реєстрі 08.11.2013 (арк. 75-77).

21.12.2018 ТзОВ «Петрівна» (продавець) відчужило вищезазначене нерухоме майно на користь ТзОВ «Альянсбуд Миколаїв» (покупець) шляхом укладання договору купівлі-продажу частки нежитлового об`єкту від 21.12.2018, посвідченого 21.12.2018 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Гавелею О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1042 (арк. 126).

Відповідно до п. 1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівна» передає у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбуд Миколаїв» приймає у власність 523/100 частки нежитлового об`єкту, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Василевського маршала, будинок 40/1 .

Відповідно до п. 4 договору зазначена частка нежитлового об`єкту належить продавцю на підставі Ухвали Господарського суду Миколаївської області (справа № 11/95/09) від 19.03.2009 року та Ухвали Господарського суду Миколаївської області (справа № 11/95/09) від 12.06.2009 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року за № 3290290, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206467248101.

Відповідно до п. 5 договору продаж вчинено за 507 287, 00 грн., які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану частку нежитлового об`єкту, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Відповідно до п. 6 договору оціночна (ринкова) вартість зазначеної частки нежитлового об`єкту становить 507 287, 00 грн. - згідно Звіту про оцінку, складеного ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» 26.10.2018 року. Балансова вартість зазначеної частки нежитлового об`єкта згідно бухгалтерської довідки, виданої ТОВ «Петрівна» 20.12.2018 року, становить 507 287, 00 грн.

Відповідно до п. 7 договору продавець свідчить, що зазначена частка нежитлового об`єкту до цього часу нікому не продана, не подарована, на заставлена, в спорі та під забороною (арештом), податковою заставою не перебуває, а також вільна від будь-яких прав і претензій третіх осіб, як в межах, так і за межами України. Договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних осіб.

Відповідно до п. 10 договору справжність підпису співвласника в праві спільної часткової власності на зазначений об`єкт нерухомого майна на заяві в порядку ст. 362 ЦК України про відмову від переважного права купівлі зазначеної частки нежитлового об`єкту засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, Гавелею О.Ю., 19.12.2018 року за реєстром № 1037.

Відповідно до п. 12 договору представник продавця свідчить, що у звітному податковому році ним не проводилось відчуження нерухомого майна.

Відповідно до п. 12 договору договір складений у 2-х примірниках, підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

На підтвердження факту оплати частки нежитлового об`єкту згідно договору купівлі-продажу відповідачем ТзОВ "Альянс Миколаїв" подано суду копію квитанції до прибуткового касового ордера № 17 від 21.12.2018 на суму 507 287, 00 грн. (арк. 164).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 157540598 від 26.02.2019 року вбачається, що 21.12.2018 на підставі рішення приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелі О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44768185 від 21.12.2018 року проведено державну реєстрацію права приватної власності за ТзОВ «Альянсбуд Миколаїв» на вищевказане нерухоме майно: 523/1000 частки нежитлового об`єкту за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Василевського маршала, 40/1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206467248101, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу частки нежитлового об`єкту № 1042 від 21.12.2018 року (арк. 78-80).

Судом встановлено, що Заводським ВП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019150030002333, зареєстрованому в ЄРДР 11.06.2019 за фактом незаконного заволодіння майном ТзОВ "Петрівна", яке знаходиться за адресою вул. Маршала Василевського, 40/1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В рамках досудового розслідування за результатами проведених експертиз (висновок експерта Миколаївського НДЕКЦ № СЕ-19/115-21/1801-ДД від 19.02.2021 року, висновок експерта Миколаївського НДЕКЦ № СЕ-19/115-21/4390-ПЧ від 12.04.2021 року, висновок експерта Миколаївського НДЕКЦ № СЕ-19/115-21/4388-ПЧ від 16.04.2021 року) (арк. 83-99), зокрема, встановлено, що відбитки печатки ТзОВ «Петрівна» в договорі купівлі-продажу частки нежитлового об`єкту від 21.12.2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Гавелею О.О., а також в довідці про балансову вартість нерухомого майна від 20.12.2018 року нанесені не печаткою ТОВ «Петрівна», зразки відбитків якої було надано на експертизу.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2020 року № 487/6002/19 за результатами розгляду клопотання слідчого по вищевказаному кримінальному провадженню № 12019150030002333 накладено арешт на об`єкт нерухомого майна (нежитловий об`єкт), розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/2 , а саме: будівля офісу літ. Б-1 площею 123,5 кв.м., склад літ. В-1 площею 870,1 кв.м., склад літ. В3-1; В4-1 площею 94,4 кв.м, склад Г-1 площею 217,8 кв.м., цех ЗВВ літ. Д-1 площею 226,0 кв.м., магазин літ. Е-1 площею 37,4 кв.м., прохідна літ Ж-1 площею 5,4 кв.м., побутова будівля літ. З-1 площею 45,8 кв.м., сарай літ. М-1, вольєр літ. П, навіс літ. Р, огорожі № 9-11, 20, ескада №13, басейн № 14, оглядова яма №22, бензоколонка №21, замощення №І, що належать на праві власності ТОВ «Альянсбуд Миколаїв» (код ЄДРПОУ 41417442), шляхом заборони будь-кому розпоряджатись вказаним нерухомим майном (арк. 100-103).

Судом також встановлено, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 915/1299/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрівна» (код ЄДРПОУ 30737823) вчиняти дії з відчуження 523/1000 нежитлового об`єкту, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Василевського маршала, буд. 40/1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрівна» (код ЄДРПОУ 30737823).

Крім того, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2019 у справі № 915/1299/18 накладено арешт на 523/1000 нежитлового об`єкту, місцезнаходження якого є Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Василевського маршала, буд. 40/1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд Миколаїв" (код ЄДРПОУ 41417442).

В позовній заяві позивач зазначає, що у вересні 2020 року позивачці ОСОБА_1 стало відомо, що не зважаючи на заборону ТзОВ «Альянсбуд Миколаїв» звернулось до Миколаївської міської ради зі зверненням щодо зміни адреси нежитлового об`єкта за адресою місто Миколаїв вулиця Маршала Василевського, 40/1 .

Так, судом встановлено наступне.

21.11.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 1250 "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому", згідно пункту 32 якого було надано нову адресу частині нежитлового об`єкта по вулиці Маршала Василевського, 40/1 , яка належить ТОВ «Альянсбуд Миколаїв», - вулиця Маршала Василевського, 40/2, частині нежитлового об`єкта (Літ. А-3) залишили адресу - вулиця Маршала Василевського, 40/1 .

27.05.2020 державний реєстратор Відділу адміністративно-дозвільних процедур Вітовської райдержадміністрації Миколаївської області Бугайова Л.О. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нову адресу нежитлового об`єкту по вулиці Маршала Василевського, 40/1 місто Миколаїв - змінено на вулицю Маршала Василевського, 40/2 , присвоївши об`єкту новий реєстраційний номер - 2089870048101 (арк. 81-83).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 400/3868/20 позов ОСОБА_1 до відповідача Виконкому Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 32 рішення від 21.11.2019 № 1250 та зобов`язання вчинити дії задоволено (арк. 104-110).

Визнано протиправним та скасовано пункт 32 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612) від 21.11.2019 року № 1250 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» в частині нежитлового об`єкта (літ. Б-1 заг. площею 123,5 кв.м., склад літ. В-1 заг. площею 870,1 кв.м., літ. В3; В4-1 площею 94,4 кв.м, літ. Г-1 заг. площею 217,8 кв.м., літ. Д-1 заг. площею 226,0 кв.м., літ. Е-1 заг. площею 37,4 кв.м., Ж-1 заг. площею 5,4 кв.м., літ. З-1 площею 45,8 кв.м., літ. М-1, П, Р, №№ 9-11, 20, 13, 14, 22, 21, І, яка належить на праві власності ТОВ «Альянсбуд Миколаїв», надати нову адресу: вул. Маршала Василевського, 40/2, частині нежитлового об`єкта (Літ. А-3) залишити адресу: вул. Маршала Василевського, 40/1 .

Зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612) виключити пункт 32 з тексту рішення від 21.11.2019 року № 1250 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» в частині нежитлового об`єкта (літ. Б-1 заг. площею 123,5 кв.м., склад літ. В-1заг. площею 870,1 кв.м., літ. В3; В4-1 площею 94,4 кв.м, літ. Г-1 заг. площею 217,8 кв.м., літ. Д-1 заг. площею 226,0 кв.м., літ. Е-1 заг. площею 37,4 кв.м., Ж-1 заг. площею 5,4 кв.м., літ. З-1 площею 45,8 кв.м., літ. М-1, П, Р, №№ 9-11, 20, 13, 14, 22, 21, І, яка належить на праві власності ТОВ «Альянсбуд Миколаїв», надати нову адресу: вул. Маршала Василевського, 40/2, частині нежитлового об`єкта (Літ. А-3) залишити адресу: вул. Маршала Василевського, 40/1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі № 400/3868/20 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року скасовано в частині зобов`язання Виконавчого комітету Миколаївської міської ради виключити пункт 32 з тексту рішення від 21.11.2019 року № 1250.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року залишено без змін.

Ухвалою ВС у складі колегії суддів КАС від 08.11.2021 у справі № 400/3868/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Право на судовий захист прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (п. 71-72 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення (п. 73 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова КГС ВС від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16).

Згідно з положеннями ст. 2 ГПК України та ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнання права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення (п. 40, 41 постанови КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/5676/18).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 77 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також постановах КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 924/273/18, від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19.

4.2. Правові підстави недійсності правочину.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином (постанова КГС ВС від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами ст. 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову (п. 38 постанови КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/5676/18).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 76 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також в постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 924/273/18, від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п. 63 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також постанова КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 924/273/18, від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15, а також у постанових КГС ВС від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18).

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18.

4.3. Набуття юридичною особою цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України (тут і далі в редакції від 04.11.2018) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження майна цього товариства порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі як фізична особа сторона оспорюваного договору (постанови ВП ВС від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 13.09.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Вищевказана правова позиція викладена у постановах ВП ВС від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також у постановах КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/5676/18, від 21.01.2020 у справі № 924/273/18, від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19, від 24.06.2020 у справі № 910/23635/17, від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 19.11.2020 у справі № 902/753/19, від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18.

В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18, від 13.01.2020 у справі № 910/10734/18, від 15.09.2020 у справі № 904/920/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Аргументи позивача про наявність виключних обставин, що надали йому право діяти фактично в інтересах Товариства у зв`язку з тим, що він є власником 50% частки в статутному капіталі Товариства та не може самостійно представляти його інтереси, діяти від імені Товариства чи самостійно змінити директора Товариства, є безпідставними, оскільки наведений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від виконання учасником товариства одночасно функцій його директора або розміру частки учасника у статутному капіталі товариства (постанови КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/5676/18, від 19.11.2020 у справі № 902/753/19).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що укладення спірних договорів є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, натомість визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою укладено спірні договори, не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки не порушує права та законні інтереси позивача (постанова ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

У постанові від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18 за позовом учасника товариства, який має частку 97,5 % статутного капіталу товариства та звернувся за захистом порушених, на його думку, корпоративних прав внаслідок укладення товариством спірного договору купівлі-продажу, Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку про те, що підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства в його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника. Укладення товариством спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном. Підписання оспорюваних договорів з порушенням, як стверджує позивач, вимог чинного законодавства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасників. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на виникнення обставин, коли учасник товариства звертається з позовом у спорі, який вже було вирішено судами за позовом самого товариства.

Укладенням спірного договору могли бути порушені права самого Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», а не позивача як учасника цього товариства, оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме Товариства, а не позивача. Відповідно відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» за спірним правочином свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасників (постанова КГС ВС від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16).

Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (CreditIndustrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (CaseTerem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розглядаючи справи у спорах, що виникли між господарським товариством та одним із його учасників, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Вказана правова позиція відображена також в п. 81 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також в постанові ВС у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС від 13.11.2020 у справі № 904/920/19 та постановах КГС ВС від 19.11.2020 у справі № 902/753/19, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18.

У пункті 101 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18 викладено висновок, відповідно до якого позивач як учасник товариства, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 83 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також в постановах КГС ВС від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним (зокрема разом з іншими учасниками, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства) позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 ГПК України.

Якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 ГПК України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитки (п. 84-85 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16.

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала в подібних правовідносинах правові позиції щодо змісту прав та законних інтересів учасників господарського товариства та способів їх належного та ефективного захисту, підстав для звернення до суду учасника товариства з позовом в інтересах самого товариства (у порядку статті 54 ГПК України), наслідків вчинення правочину органом юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідності уникати зайвого втручання в питання внутрішньої діяльності товариства, які вирішуються зборами учасників товариства.

Враховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірних договорів (постанови ВП ВС від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, а також постанови КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/5676/18, від 21.01.2020 у справі № 924/273/18, від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19, від 13.11.2020 у справі № 904/920/19.

Суд у даній справі враховує вищенаведені наведені висновки Верховного Суду при вирішенні даного спору, зважаючи на необхідність забезпечення сталості та єдності судової практики, дотримання принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад господарського судочинства.

4.4. Правове регулювання державної реєстрації відомостей про юридичну особу в ЄДР.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і далі в редакції станом на 10.11.2018) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі;

- державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 89 ЦК України (в редакції від 04.11.2018) до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п. 8, 13, 15 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

- перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією;

- відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

- розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 21.12.2018 між ТзОВ "Петрівна" та ТзОВ "Альянсбуд", а також про скасування рішень державних реєстраторів, скасування записів в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитловий об`єкт за ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв" та про надання об`єкту нерухомості нової адреси шляхом присвоєння об`єкту нового реєстраційного номера, та про поновлення запису в Реєстрі про реєстрацію за ТзОВ "Петрівна" права власності на об`єкт нерухомого майна.

З позовом у даній справі звернулась ОСОБА_1 , яка зазначає, що незаконна та безпідставна зміна учасника та директора ТОВ «Петрівна» мала не меті саме заволодіння об`єктом нерухомого майна за адресою: місто Миколаїв, вулиця Маршала Василевського, будинок 40/1 з метою його відчуження та заволодіння грошовими коштами від продажу об`єкта. Позивач зазначає, що вона, як власник корпоративних прав юридичної особи ТОВ «Петрівна», хоче відновити матеріально-технічний стан підприємства, який існував на момент «рейдерського захоплення» її підприємства. Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: місто Миколаїв, вул. Маршала Василевського, будинок 40/1 (а згодом після незаконної зміни адреси вул. Маршала Василевського, будинок 40/2 ), укладений 21.12.2018 між ТОВ «Петрівна» та ТОВ «Альянсбуд Миколаїв», посвідчений приватним нотаріусом ММНО Гавелею О.О., у реєстрі 1042, є недійним з моменту його підписання, оскільки договір підписаний від імені ТОВ «Петрівна» не уповноваженою особою, яка не мала законних підстав його підписувати.

Позивач ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору.

Як встановлено судом вище, відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ № 1004614497 від 06.11.2018 єдиним учасником ТзОВ «Петрівна» зазначено ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 52 500 грн., що становить 100 % статутного капіталу Товариства. Крім того, відповідно до цього ж витягу з ЄДРЮОФОПГФ ОСОБА_2 зазначено керівником товариства (реєстраційні дії від 17.10.2018 за номером 15221050025003227 та від 18.10.2018 за номером 15221070026003227).

Судовими рішеннями у господарській справі № 915/1299/18 визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису № 15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 про зміну складу або інформації про засновників.

Однак, як станом на дату звернення до суду із даним позовом, так і на час розгляду справи в суді вищевказані реєстраційні записи в ЄДР не скасовано.

Відповідно до витягу ЄДРЮОФОПГФ станом на 05.10.2019 та на дату розгляду даної справи щодо ТзОВ "Петрівна" в Реєстрі містяться наступні відомості відносно юридичної особи: засновником (учасником) та керівником юридичної особи є ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є стороною договору купівлі-продажу частки нежитлового об`єкту, укладеного 21.12.2018 між ТзОВ "Петрівна" та "ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв", не набувала будь-яких прав та обов`язків за цим договором, тому будь-які права та інтереси позивача внаслідок укладення спірного договору порушені не були, що в силу вищенаведеного та ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2 ГПК України унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним.

За оспорюваним договором, укладеним між ТзОВ "Петрівна" та "ТзОВ "Альянсбуд Миколаїв", права та обов`язки за цим правочином набуваються самим ТзОВ «Петрівна» як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків учасників господарського товариства (у даному випадку ТзОВ «Петрівна») укладенням такого договору ніяк не змінюються. Позивач у такому випадку не є стороною спірного правочину.

Укладенням спірного договору могли бути порушені права самого Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівна», а не позивача як учасника цього товариства, оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме товариства, а не позивача. Відповідно відчуження нерухомого майна ТзОВ "Петрівна" за спірним правочином свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Враховуючи відсутність порушення оспорюваним договором купівлі-продажу прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, в суду відсутні правові підстави для надання правової оцінки дійсності спірного договору.

Отже, в частині позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу судом відмовлено.

Враховуючи, що решта позовних вимог, заявлених у даній справі, стосується державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом оспорюваного договору-купівлі-продажу, тобто позовні вимоги є похідними, в цій частині позову судом також відмовлено.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 9 080, 00 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.12.2021

Суддя Е.М. Олейняш