Рішення № 101752592, 23.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

23.11.2021Справа № 910/13118/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13118/21

за позовом МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH), компанія, організована за законодавством Республіка Австрія, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: Хегельгассе 8, с/о PKF, Відень, 1010, Австрія БЦ «Ігорівський», офіс ПрАТ «СБК», 04070, м. Київ, вул. Ігорівська/Набережно-Хрещатицька, 13/5 в інтересах Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/Б код ЄДРПОУ 21129873)

до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 1 311 607,92 грн.

за участі представників

позивача - Шишковський М.В. (адвокат за ордером);

відповідача - Макаренко Ю.О. (адвокат за ордером).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.08.2021 МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH) (далі - Компанія) в інтересах Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (далі - Товариство) було подано на розгляд Господарського суду міста Києва позов про стягнення з ОСОБА_1 1 311 607,92 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання доказів надіслання позову з додатками на адресу Товариства.

18.08.2021 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

25.08.2021 відповідно до частини шостої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для визначення територіальної підсудності спору з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача направлено запит у Дніпровський відділ Державної міграційної служби України Код підрозділу: 8027 та у Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА.

28.08.2021, під час відпустки судді, на службову електронну пошту суду надійшла Довідка (Додаток 13) сформована Начальником Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА з відомостями про місце реєстрації відповідача - фізичної особи.

Згідно з отриманими відомостями спір підсудний Господарському суду міста Києва.

03.09.2021 позивачем було подано суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на майно належне відповідачу та на банківські рахунки;

- заборонити ОСОБА_1 продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, розпоряджатися, а також передавати в іпотеку (заставу) чи будь-яким іншим чином обтяжувати вище вказані об`єкти нерухомого майна;

- заборонити Державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам) та іншим відповідним органам проводити реєстрацію (перереєстрацію) та обтяження вказаних вище об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/13118/21; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 було відмовлено у забезпеченні позову повністю.

14.09.2021 під час відпустки судді позивачем подано суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно належне відповідачу та на банківські рахунки;

- заборони ОСОБА_1 продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, розпоряджатися, а також передавати в іпотеку (заставу) чи будь-яким іншим чином обтяжувати вище вказані об`єкти нерухомого майна;

- заборони Державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам) та іншим відповідним органам проводити реєстрацію (перереєстрацію) та обтяження вказаних вище об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 було відмовлено у забезпеченні позову повністю.

29.09.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 06.10.2021 було оголошено перерву до 26.10.2021.

20.10.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

25.10.2021 відповідач подав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання

У підготовчому засіданні 26.10.2021 було оголошено перерву до 09.11.2021.

04.11.2021 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.

04.11.2021 позивач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08.11.2021 відповідач подав суду клопотання про витребування доказів.

09.11.2021 протокольною ухвалою суд відхилив клопотання відповідача про витребування доказів у зв`язку з порушенням заявником строків подачі такого клопотання, порядок збирання доказів та недотримання порядку повідомлення про збирання таких доказів.

За результатами підготовчого засідання 09.11.2021 було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2021.

У судовому засіданні 23.11.2021 суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 23.11.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.09.2011 ОСОБА_1 був переведений на посаду генерального директора Товариства відповідно до рішення Наглядової ради від 14.09.2011 № 9/2011 (наказ від 14.09.2011 № 72-ОС).

На підставі вказаного рішення Товариством і відповідачем було укладено трудовий контракт від 15.09.2011 (далі - Контракт).

22.07.2016 ОСОБА_1 був переведений з посади генерального директора на посаду радника президента з питань розвитку технологій відповідно до рішення Наглядової ради від 21.07.2016 № 7/2016 (наказ від 22.07.2016 № 86/1-ОС).

28.03.2017 відповідача було звільнено з посади радника президента з питань розвитку технологій за згодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується наказом від 28.03.2017 № 72-ОС.

Разом з тим, у 2020 році ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства про стягнення заробітної плати за 2014 рік та січень 2015 року, тобто за період коли він займав посаду керівника Товариства.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05.10.2020 по справі №755/4791/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2021 по справі № 755/4791/20 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05.10.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Товариства 884 265,98 грн заборгованості та судовий збір на користь держави у розмір 24 538,60 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №755/4791/20 заяву ОСОБА_1 від 01.03.2021 про вжиття заходів, передбачених статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в межах цивільної справи ОСОБА_1 до Товариства про стягнення заборгованості заробітної плати задовольнити; накладено арешт на грошові кошти, у межах стягнутої постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2021 суми - 908 804,58 грн, що належить на праві власності Товариству, що будуть виявлені в процесі виконання цієї ухвали.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 по справі № 755/4791/20 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05.10.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 08.02.2021 - без змін.

07.06.2021 Товариством було виконано постанову Київського апеляційного суду у справі № 755/4791/20, а саме сплачено на користь ОСОБА_1 884 265,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2021 № 2386.

Також, було сплачено судовий збір на користь держави у розмірі 24 538,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2021 № 2387.

15.06.2021 Наглядовою радою Товариства було прийнято рішення (протокол від 15.06.2021 № 5/2021) про притягнення до відповідальності посадову особу (повноваження якої припинені) - ОСОБА_1 у зв`язку із завданням, ним збитків Товариству та повідомлено про дане рішення акціонера - Компанію.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.06.2021 по справі №755/4791/20 (повний текст ухвали складено 23.06.2021) було задоволено клопотання відповідача про скасування заходів, передбачених статтями 150, 431 ЦПК України, в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства про стягнення заборгованості заробітної плати; скасовано вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.03.2021 заходи, передбачені статтею 150 ЦПК України; скасовано арешт з грошових коштів у сумі 908 804,58 грн, що належить на праві власності Товариству, що виявлені в процесі виконання ухвали від 03.03.2021.

Позивач вказує, що арешт грошових коштів Товариства у розмірі 908 804,58 грн було знято 22.06.2021, тобто вказані грошові кошти були арештовані з 05.03.2021 до 22.06.2021.

На думку позивача, відповідач, перебуваючи на посаді генерального директора, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно не здійснював повне нарахування/виплату собі заробітної плати, в тому числі, документально затверджував частковий її розмір, витримав тривалий проміжок часу та подав до Товариства позов про стягнення заробітної плати (за значно вищим курсом НБУ) та середнього заробітку (за 4-х річний період).

Позивач вказує, що протиправна поведінка ОСОБА_1 виявляється у

- неправомірній поведінці (бездіяльності), неналежного та недобросовісного виконання своїх посадових обов`язків у вигляді виплати, затвердження розміру лише частини заробітної плати та приховування наявності заборгованості;

- зловживання своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом) та прийняття рішень з особистою заінтересованості для подальшого стягнення значних коштів з Товариства та отримання з таких дій виключно особистої користі.

З огляду на протиправну поведінку відповідача, на думку позивачу, Товариству було завдано збитки у розмірі 1 311 607,92 грн, що складаються з 456 262,67 грн курсової різниці, 830 806,65 грн неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та 24 538,60 грн судових стягнень (судового збору).

30.07.2021 Товариство надіслало на адресу відповідача претензію від 28.07.2021 вих. № б/н про відшкодування завданих збитків у розмірі 1 311 607,92 грн.

ОСОБА_1 залишив вказану претензію без відповіді та грошові кошти позивачу не перерахував.

Слід зазначити, що єдиним акціонером Товариства є Компанія, якій належить 24 635 простих іменних акцій, загальною номінальною вартістю 16 054 629,50 грн, що становить 100 % статутного капіталу Товариства, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, в силу приписів статті 54 ГПК України, Компанія як єдиний акціонер, звернулася з даним позовом в інтересах Товариства до посадової особи (повноваження якої припинені), а саме колишнього генерального директора Товариства ОСОБА_1 , з приводу завдання Товариству збитків діями/бездіяльністю такої посадової особи.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:

- позивачем не доведено наявність елементів цивільного правопорушення, зокрема, вини ОСОБА_1 у завданні збитків;

- вина у виникненні заборгованості лежить на Товаристві;

- на думку відповідача, виплата заробітної плати та повного розрахунку при звільненні не входило до його обов`язків;

- позивач не зазнав збитків (шкоди) в розумінні закону і вони є недоведеними, а можливі втрати є наслідком дій/бездіяльності самого Товариства, яке порушило право ОСОБА_1 на оплату праці, не сплатило заборгованість із заробітної плати (зокрема на вимогу в порядку досудового врегулювання спору), весь час її заперечувало (не визнаючи необхідності проведення перерахунку заробітної плати відповідно до частини другої статті 533 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України), що призвело до її стягнення в судовому порядку;

- відсутні підстави для застосування частини першої статті 1191 ЦК України щодо стягнення 456 262,67 грн, оскільки Товариство не відшкодовувало шкоду, завдану ОСОБА_1 в цій сумі відповідачу, а сплатило йому заборгованість позивача перед ОСОБА_1 із заробітної плати на виконання постанови апеляційного суду, у зв`язку з чим не має права зворотної вимоги (регресу) до відповідача;

- позов заявлено без врахування умов та меж відповідальності відповідача за трудовим контрактом, на порушення якого зі сторони ОСОБА_1 посилається позивач в обґрунтування позову, а також без врахування положень законодавства, зокрема, яке діяло на час виникнення правовідносин сторін за Контрактом (укладеним 15.09.2011), що регулює питання матеріальної відповідальності працівників/посадових осіб;

- курсова різниця не є збитками чи упущеною вигодою відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

іншими винними діями посадової особи.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що ОСОБА_1 з 15.09.2011 по 22.07.2016 перебував на посаді генерального директора Товариства.

Слід зазначити, що Товариством і ОСОБА_1 було укладено 15.09.2011 Контракт, за умовами якого:

- за Контрактом генеральний директор є членом Ради Директорів та зобов`язується безпосередньо та через сформований апарат управління здійснювати керівництво Товариством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання й збереження майна Товариства, а Товариство зобов`язується створювати умови, необхідні для роботи генерального директора (пункт 1.1 Контракту);

- генеральний директор є повноваженим представником Товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов`язків, що передбачені законодавчими актами України та Статутом Товариства. (пункт 1.3 Контракту);

- Товариство через Наглядову раду зобов`язане: не втручатися в оперативно-розпорядчу діяльність генерального директора; не обмежувати компетенцію та права генерального директора (підпункти 2.1.2 та 2.1.3 пункту 2.1 Контракту);

- генеральний директора зобов`язаний представляти Товариство у відносинах з третіми особами, а також від імені Товариства підписувати офіційні документи та контракти, платіжні та господарські документи, пов`язаних з організацією діяльності Товариства (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Контракту);

- генеральний директор несе особисту відповідальність за наявність боргів Товариства до бюджету, з виплати заробітної плати працівникам Товариства та прострочену дебіторську та кредиторську заборгованість Товариства, в тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій. Генеральний директор зобов`язаний вживати дієвих заходів щодо ліквідації заборгованості Товариства до бюджету, з виплати заробітної плати працівникам та простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості Товариства, в тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій (пункт 2.8 контракту);

- за виконання обов`язків, передбачених Контрактом, Генеральному директору щомісячно виплачується заробітна плата за рахунок коштів Товариства:

а) посадовий щомісячний оклад без урахування обов`язкових податків і зборів встановлюється у розмірі 56 000 грн, що відповідає, на день укладення Контракту, еквіваленту 7 000 доларів США;

б) за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства за календарний рік генеральному директору на підставі погоджених Наглядовою радою параметрів виплачується премія (бонус), що встановлюється згідно з політикою мотивації топ-менеджерів Товариства, яка щорічно затверджується Наглядовою радою (пункт 3.1 Контракту);

- заробітна плата генерального директора за відпрацьований місяць виплачується разом з виплатою заробітної плати усім іншим категоріям працівників Товариства за відповідний період (пункт 3.2 Контракту);

- у випадку невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених Контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та Контракту (пункт 5.1 Контракту);

- генеральний директор Товариства несе повну матеріальну відповідальність за умисні дії, які спричинили матеріальні збитки Товариству (пункт 5.2 Контракту);

- Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7.6 Контракту).

Також, слід зазначити, що згідно з пунктом 8.1 Статуту Товариства (в редакції 2010 року) виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є Рада Директорів Товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних із керівництвом поточною діяльністю Товариства.

Відповідно до пункту 8.3 Статуту (в редакції 2010 року) генеральний директор є головою Ради Директорів.

Згідно з підпунктами 8.6.1 та 8.6.9 Статуту (в редакції 2010 року) генеральний директор є уповноваженим виконувати та нести відповідальність, зокрема, щодо: здійснення повсякденного керівництва діяльності Товариства в межах затвердженого бізнес-плану; представництво Товариства у відносинах з третіми особами, а також підписання платіжних та інших офіційних документів та контрактів від імені Товариства, пов`язані з організацією діяльності Товариства; затверджує організаційну структуру Товариства за погодженням з президентом Товариства; на підставі організаційної структури Товариства затверджує штатний розклад Товариства.

З огляду на умови Контракту та норми Статуту вбачається, що генеральний директор здійснює безпосереднє керівництво Товариством і несе відповідальність за його прибуткову та ефективну діяльність, ефективне використання й збереження майна Товариства, а у випадку наявності заборгованості, в тому числі із заробітної плати зобов`язаний вжити заходи щодо ліквідації такої заборгованості та звітувати про наявність такої заборгованості перед Наглядовим органом, Президентом Товариства.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про акціонерні товариства» голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства, в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства.

Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань.

Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Таким чином, в силу приписів Закону України «Про акціонерні товариства», положень Контракту та Статуту Товариства, відповідач, займаючи посаду генерального директора, був керівником Товариства.

До повноважень ОСОБА_1 як генерального директора відносилося, зокрема, таке: підписання правочинів, наказів, розпоряджень, листів, платіжних доручень та інших документів для здійснення господарської діяльності Товариства; затвердження та підписання штатного розпису Товариства, який містив в собі посаду «Генеральний директор».

Крім того, генеральний директор здійснював контроль, затвердження розміру та погодження виплати заробітної плати, у тому числі, самому собі, що підтверджується відомостями нарахування коштів (заробітна плата та аванси) та платіжними дорученнями (виплата заробітної плати), які відповідач підписував (власноруч та з використанням ЕЦП) як генеральний директор протягом всього часу перебування на посаді керівника.

Разом з тим, лише у 2020 році у ОСОБА_1 виникли претензії до Товариства щодо розміру заробітної плати, яка йому була виплачена за час перебування на посаді генерального директора.

ОСОБА_1 обґрунтував звернення з позовом до Товариства про стягнення заробітної плати у розмірі 884 265,98 грн, після спливу чотирьох років з моменту переведення з посади генерального директора і після спливу трьох років з моменту його звільнення з посади радника тим, що лише після ознайомлення у мережі Інтернет з судовим рішенням - постановою Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи № 761/21776/16-ц, йому стало відомо про порушення його прав, яке полягало у невиплаті заробітної плати з урахуванням курсу долара США, оскільки саме 7 000 доларів США було узгоджено як розмір щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 і Товариством.

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач був обізнаний про умови Контракту, розмір власної заробітної плати та зміну курсу долара США.

Водночас нерозуміння розміру обумовленої заробітної плати ОСОБА_1 не вбачається вірогідним,Ю а може бути лиш наслідком халатного ставлення до виконання посадових обов`язків керівника.

Крім того, слід зазначити, що зміна курсу НБУ була та є загальновідомим фактом і в суспільстві таке питання є нагальним і обговорюваним, зважаючи на пов`язаність курсу гривні до долару США і той вплив, який курс здійснює на ринкові відносини, ціни, тощо.

В силу приписів частини першої та другої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Правовідносини між підприємством (товариством) і його посадовою особою мають довірчий характер. Посадові особи юридичної особи зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень. але й добросовісно і розумно.

Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України «Про акціонерні товариства», ГК України, ЦК України, положення Статуту та умови Контракту, відповідач у період з 15.09.2011 по 22.07.2016:

- був посадовою особою, керівником Товариства, а саме перебував на посаді генерального директора;

- зобов`язувався: вирішувати всі питання, пов`язані з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради; діяти виключно в інтересах Товариства, добросовісно, розумно і не перевищувати своїх повноважень, дотримуватися вимог законодавства, положень Статуту та інших документів Товариства, тощо;

- ніс відповідальність за наявність боргів Товариства до бюджету, з виплати заробітної плати працівникам Товариства та прострочену дебіторську та кредиторську заборгованість Товариства та несе відповідальність перед Товариством за збитки, завдані Товариству своїми діями (бездіяльністю) за визначений період.

У свою чергу, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора Товариства, не виконуючи передбачені посадові обов`язки та порушуючи прийняті зобов`язання, зловживаючи своїм службовим становищем, зокрема у 2014 році та у січні 2015 року підписував розпорядчі документи із затвердженим розміром лише частини заробітної плати та приховував наявність такої заборгованості, що підтверджується відсутністю звернень до Наглядової ради, Президента, Загальних зборів Товариства з відповідними повідомленнями.

Також, кожен рік генеральний директор звітував до вищих органів управління Товариства про фінансовий стан Товариства та затверджував, подавав і опубліковував фінансову та аудиторську звітність (за 2013 - 2015 роки), в яких не було відображено будь-якої заборгованості з виплати заробітної плати генерального директора.

Слід зазначити, що твердження відповідача про відсутність вини ОСОБА_1 як елементу цивільної відповідальності спростовується матеріалами справи.

Так, суду надані належні докази наявність усіх елементів відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками та вини, виходячи з такого.

Протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що неналежно виконував посадові обов`язки і службове становище, ОСОБА_1 та маючи усвідомлювати наслідки такої поведінки умисно не здійснював повне нарахування/виплату заробітну плату, в тому числі, документально затверджував частковий її розмір, та вичесавши тривалий проміжок часу звернувся з позовом до Товариства про стягнення заробітної плати (за значно вищим курсом НБУ) та середнього заробітку (за 4-х річний період).

Відповідно до пункту 7.3 правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 22.10.2019 № 911/2129/17 визначено, що орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.

Збитки, які були завдані ОСОБА_1 . Товариству складають 1 311 607,92 грн, що включають:

- 456 262,67 грн - курсова різниця;

- 830 806,65 грн - неодержаний прибуток (втрачена вигода);

- 24 538,60 грн - судовий збір на користь держави.

Курсова різниця у розмірі 456 262,67 грн розрахована позивачем за такою формулою:

(27,77 - Х)*З=КР, де:

27,77 - курс на дату ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 08.02.2021 у справі № 755/4791/20;

X - встановлений курс НБУ на відповідну дату виплати заробітної плати (2014-2015 роки);

З - розмір заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць у доларовому еквіваленті;

КР - курсова різниця у грн.

Враховуючи вказану формулу, 884 265,98 грн (сума заборгованості, що стягнута відповідно до Постанови Київського апеляційного суду від 08.02.2021 у справі №755/4791/20) - 428 003,31 грн (загальний розмір недоплаченої заробітної плати у 2014 - 2015 роках за встановленим у цей період курсом НБУ) = 456 262,67 грн. (різниця з урахуванням курсу на дату ухвалення судового рішення - 27,77).

Отже, за умов належного виконання відповідачем посадових обов`язків та в повному розмірі нараховував, виплачував та затверджував заробітну плату, то Товариство не зазнало б збитків у розмірі 456 262,67 грн з урахуванням курсової різниці.

Що ж до посилань відповідача на те, що курсова різниця не є збитками чи упущеною вигодою відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, то слід зазначити таке.

Предметом розгляду у вказаній справі було стягнення збитків за кредитним договором.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у даній справі спірні правовідносини полягають завданню шкоди посадовою особою Товариству, а не стягнення збитків за кредитним договором, що унеможливлює врахування висновків щодо застосування норм права, які були викладені в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Втрачена вигода (неодержаний прибуток) у розмірі 830 806,65 грн розраховано позивачем за такою формулою:

- втрачена вигода = сума, яку компанія не могла використовувати (курсова різниця) * (1+рентабельність собівартості) * кількість днів, коли кошти були арештовані на рахунку до дати оцінки/грошовий цикл (оборотність запасів + оборотність дебіторської заборгованості - оборотність кредиторської заборгованості) - курсова різниця;

- сума, яку компанія не могла використовувати (курсова різниця) - 456 262,67 грн;

- рентабельність = валовий прибуток (код рядка 2090 Форми2)/ Собівартість реалізованої продукції (код рядка 2050 Форми2);

35 % рентабельності = 63 074 тис.грн. (валовий прибуток (код рядка 2090 Форми2))/ 177 717 тис.грн. (собівартість реалізованої продукції (код рядка 2050 Форми2));

- кількість днів коли Товариство не могло користуватися коштами (з моменту арешту до дати оцінки) у період з 05.03.2021 по 22.07.2021 включно складає 140 днів;

- оборотність запасів = запаси (код рядка 1100 Форми1)/собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2050 Форми2)*365днів;

104 дні оборотність запасів = (50 446 тис.грн. ( запаси (код рядка 1100 Формні)) /177 717тис.грн. (собівартість реалізованої продукції (код рядка 2050 Форми2))*365днів;

- оборотність дебіторської заборгованості = дебіторська заборгованість (код рядка 1125 Форми 1)/ чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2000 Форми2)*365днів;

15 днів оборотність дебіторської заборгованості = (9 884 тис.грн. (дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка 1125 Формні)) / 240 791 тис.грн. (чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2000 Форми2))*365днів;

- оборотність кредиторської заборгованості = поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (код рядка 1615 Форми 1)/ собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2050 Форми2)*365днів;

52 дні оборотність кредиторської заборгованості = (25 084 тис.грн. (поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (код рядка 1615 Форми1))/177 717 тис.грн. (собівартість реалізованої продукції (код рядка 2050 Форми2)))*365днів;

- втрачена вигода = 456 262,67 грн*(1+35%)*140 днів / (104 дні+15 днів - 52дні) - 456 262,67 грн = 86 233 644,63 / 67 - 456 262,67 = 830 806,65 грн.

Вимога про стягнення судового збору, сплаченого на користь держави у розмірі 24 538,60 грн обґрунтовується тим, що: 07.06.2021 Товариством було виконано постанову Київського апеляційного суду у справі № 755/4791/20, а саме сплачено на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 884 265, грн (платіжне доручення від 07.06.2021 №2386) та суму судового збору на користь держави - 24 538,60 грн (платіжне доручення від 07.06.2021 № 2387), а тому в силу приписів частини першої статті 1191 ЦК України є підстави для відшкодування таких витрат за рахунок ОСОБА_1 як генерального директора, який є винною особою у завданні збитків ОСОБА_1 як працівнику та Товариству.

Щодо причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою (збитками), слід зазначити таке.

Відповідач видавав розпорядчі документи лише на частину заробітної плати (затверджував її розмір не в повному обсязі, а частково) та приховував даний факт, не повідомляючи вищими органам Товариства та після звільнення у 2017 році, майже три роки не здійснював жодних дій (для збільшення курсу НБУ та суми середнього заробітку).

Однак, 26.03.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з метою стягнення заборгованості, яка складається із недоплаченої заробітної плати у розмір 884 265,98 грн., що виникла виключно внаслідок невиконання ОСОБА_1 повноважень генерального директора та розмір якої встановлений по курсу на дату ухвалення судового рішення, а саме - 27,77 грн (постанова Київського апеляційного суду від 08.02.2021 у справі № 755/4791/20).

Отже, відповідач замість своєчасної виплати самому собі заробітної плати у 2014-2015 році по курсу, який був встановлений на той момент, а саме від 9 до 16 грн, в результаті отримав від Товариства заробітну плату за курсом 27,77 грн.

Також, ОСОБА_1 був ініціатором арешту грошових коштів у розмірі 908 804,58 грн, які були арештовані на рахунку Товариства (вилучені з господарської діяльності) з 05.03.2021 до 22.06.2021 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 755/4791/20.

Таким чином, внаслідок дій відповідача Товариство з 05.03.2021 було позбавлене можливості використовувати власні кошти у господарській діяльності з метою отримання прибутку/вигоди.

Причинно-наслідковий зв`язок між активними діями колишнього керівника Товариства щодо звернення до суду для ініціації арешту коштів та арештом коштів Товариства є очевидним.

Крім того, слід зазначити, що після сплати 07.06.2021 Товариством наведеної вище заборгованості, ОСОБА_1 17.06.2021 звернувся з позовом до Товариства про стягнення вже середнього заробітку у розмірі 1 668 217,10 грн за період з 29.03.2017 до 07.06.2021.

Так, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.06.2021 №755/10104/21 було відкрито провадження у справі.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 були створені передумови для судових позовів та у подальшому, за три роки їх пред`явлено.

Переговорів для врегулювання спору ОСОБА_1 уникнув.

Отже, причинний зв`язок між протиправною поведінкою у вигляді невиплати відповідачем самому собі заробітної плати з подальшим стягненням, через кілька років після звільнення, з Товариства заборгованості за значно вищим курсом НБУ та шкодою у вигляді збитків (курсової різниці/упущеної вигоди) є доведеним і обґрунтованим.

Що ж до підтвердження наявності такого елементу як вина, то вона також є обґрунтованою та доведеною, виходячи з такого.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння вважаються такими, шо вчинені з умислом, якщо особа усвідомлювала протиправність поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Із заяви свідка від 29.07.2021 ОСОБА_2 , що з 2005 року по 29.07.2021 (дата нотаріального оформлення заяви свідка), яка працювала головним бухгалтером Товариства, вбачається, що ОСОБА_2 знайома з ОСОБА_1 , який після його призначення на посаду генерального директора повідомив про суму його фіксованої щомісячної заробітної плати у гривні для складання відомостей та затвердження нового штатного розпису з урахуванням заробітної плати ОСОБА_1 . Будь-якої іншої інформації щодо доларового еквіваленту заробітної плати відповідач свідку ОСОБА_2 не повідомляв.

З огляду на викладене, відповідач свідомо не надав повну інформацію щодо розміру заробітної плати головному бухгалтеру Товариства, чим по суті унеможливив вчинення нею дій спрямованих на правильне нарахування та виплату заробітної плати в частині повноважень головного бухгалтера Товариства.

Неповідомлення такої інформації спростовують твердження відповідача про наявність вини інших посадових осіб Товариства у невиплаті йому заробітної плати.

Крім того, слід зазначити, що у пункті 7.2 Контракту сторонами було передбачено, що про умови Контракту інформуються відповідні працівники Товариства та інші особи у зв`язку з потребою виконання Контракту (ознайомлення працівників бухгалтерії, що займаються визначенням розміру виплат генеральному директору і т.п.).

Відповідач свідчення ОСОБА_2 не спростував і доказів належного повідомлення головного бухгалтера та/або іншого працівника бухгалтерії про розмір своєї заробітної плати не подав.

Слід зазначити, що ані під час розгляду справи № 755/4791/20, ні під час розгляду даного господарського спору, ОСОБА_1 не спромігся надати пояснення щодо неналежного нарахування і затвердження лише частини заробітної плати та не виконував свої посадові обов`язки належним чином.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" в особі представника - акціонера, якому належить 10 і більше відсотків простих акцій Калвертон Істеблішмент Лімітед (Calverton Establishment Limite до ОСОБА_1 про стягнення 29 549 853,54 грн збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, вказано, що:

- загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі;

- особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись й у неналежному чи недобросовісному виконанні дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні в своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень;

- обов`язок керівника проявляти належне піклування про справи компанії означає, що керівник компанії повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю.

Однак, відповідачем вказаний вище обов`язок не було виконано, що має своїм наслідком завдання позивачу збитків, які мають бути повністю відшкодовані.

Отже, з огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, у свою чергу, відповідач доводів Товариства не спростував.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Заперечення відповідача проти розрахунку розміру позовних вимог з посиланням на притягнення до кримінальної відповідальності оцінювача ТОВ «Київський ріелтор» ОСОБА_3 за ст..366 ч.1 ст.28 ч.2 КК України не приймаються до уваги, оскільки кримінальна відповідальність настала, як вбачається з вироку Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/10622/21 від 11.08.2021, внаслідок складання іншого звіту. Водночас контррозрахунку не представлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH), організованої за законодавством Республіка Австрія, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: Хегельгассе 8, с/о PKF, Відень, 1010, Австрія в інтересах Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/Б код ЄДРПОУ 21129873) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення 1 311 607,92 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/Б код ЄДРПОУ 21129873) 1 311 607 (один мільйон триста одинадцять тисяч шістсот сім) грн. 92 коп. збитків та 19 674 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 12 коп. судового збору.

Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу розглянути в судовому засіданні 30.11.2021 о 15:30.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.12.2021.

Суддя Ігор Курдельчук