Ухвала суду № 101750313, 08.12.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/8499/21

№ 2-з/183/242/21

08 грудня 2021 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Гончарової С.Є.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити звертати стягнення на його заробітну плату та розблокувати рахунки у банках, а також заборонити вчиняти будь-які інші дії на підставі виконавчого документа - виконавчого напису від 07 жовтня 2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за №32884. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що до розгляду справи по суті, виконавчий напис може бути виконаний, що буде безумовним порушенням прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з роз`ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З врахуванням викладеного, застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Одним із видів забезпечення позову, у відповідності до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України є зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскаржуючи виконавчий напис, позивач у заяві про забезпечення позову не просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису.

При цьому, суд звертає увагу, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову містить три вимоги: 1) заборонити звернення стягнення на заробітну плату; 2) розблокувати рахунки у банках 3) заборонити вчиняти будь-які ніші дії щодо вказаного виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 24 листопада 2021 року звернуто стягнення на доходи позивача ОСОБА_1 , а постановою від 02 грудня 2021 року накладено арешт на його кошти

Стосовно заборони звертати стягнення на заробітну плату суд зауважує суд зауважує наступне.

Положенням п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа є підставою для зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Тому при застосуванні даного виду забезпечення позову приватний виконавець позбавлений можливості вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання виконавчого напису. Разом з тим, суд наголошує, що вимога про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису ОСОБА_1 не заявлялась.

Згідно ч.4 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Вимога про розблокування рахунків позивача не передбачена статтею 150 ЦПК України як захід забезпечення позову та суперечить положенням ч.4 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», отже не підлягає задоволенню.

Відносно третьої вимоги «заборонити вчиняти будь-які ніші дії щодо вказаного виконавчого напису», то ця вимога є неконкретизованою, оскільки позивач не зазначає, які саме дії слід заборонити, ким вони проводяться чи можуть проводитися та на підставі чого проводяться (крім виконання виконавчого напису нотаріуса), тому суд в цій частині приходить до висновку про те, що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що заявником обрано неналежний спосіб захисту його прав, не заявлено вимогу про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний заявником.

При цьому, в силу положень ст.13 ЦПК України суд самостійно не має права застосувати належний захід забезпечення позову, про який не просить заявник.

Керуючись ст.ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала суду складена і підписана 08 грудня 2021 року .

Суддя Оладенко О.С.