Рішення № 101745189, 29.11.2021, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/643/21

Провадження номер: 2/223/344/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року місто Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцькій С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 31.03.1986 року працювала на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», та 01.12.2020 року наказом № 841-к її було звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров`я. На момент звільнення роботодавцем не було проведено розрахунок всіх належних позивачу сум. Нарахована заробітна плата на день звільнення становила 27887,95 грн. Сума, що належала до сплати у грудні 2020 року, склала 22430,34 грн. Станом на 16.07.2021 року заборгованість по заробітній платі становила 20796,53 грн. У зв`язку із вказаною затримкою та відповідно до ст. 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки, що станом на день складання даної позовної заяви становить 47670,25 гривень.

Дії роботодавця щодо не проведення з позивачем розрахунків при звільненні поставили останню у скрутне матеріальне становище, унеможливили її нормальне існування та членів її сім`ї, що мало наслідки виникнення тяжкого психологічного стану для неї як особи, що не в змозі забезпечити свою родину коштами для існування та зумовило необхідність шукати джерела доходу для забезпечення коштів для існування. Тому, ОСОБА_1 незаконними діями відповідача була спричинена моральна шкода, оцінена у 5000,00 гривень.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, нарахованій у зв`язку зі звільненням з роботи, у розмірі 20796,53 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням з роботи у розмірі 47670,25 гривень; 5000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивачем 29.11.2021 року було подано до суду заяву, в якій позивач підтримала позовні вимоги частково, просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду, з урахуванням наданих доказів та змісту позовних вимог. Також позивач просила врахувати, що відповідачем 16.07.2021 року сплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 20793,53 грн.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 21.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (а.с.22).

Від відповідача на адресу суду 18.08.2021 року надійшов відзив на позов, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 21.07.2021 року, тому суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» до розгляду в межах даної цивільної справи.

У відзиву на позов відповідач зазначає, що позивач дійсно працював в ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» та був звільнений наказом підприємства № 841-к від 01.12.2020 року в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. При звільненні нарахована заробітна плата в розмірі 27887,95 гривень, належна сума до сплати складає 22430,34 гривень. Виплати були здійснені: платіжним дорученням № 3 від 25.01.2021 року в розмірі 1316,68 гривень; платіжним дорученням № 22 від 09.02.2021 року в розмірі 317,13 гривень; платіжним дорученням № 580 від 16.07.2021 року в розмірі 20796,53 гривень. Заборгованість по заробітній платі станом на 13.08.2021 року відсутня. Середньоденна заробітна плата позивача становить 307,55 гривень.

Відповідачем дійсно не було вчасно виплачено належні звільненому працівникові суми в день звільнення, але вина підприємства у такій бездіяльності відсутня, оскільки численні борги на підприємстві, у тому числі із заробітної плати та постачання (розподіл) електроенергії, утворились через несплату ДП «Держвуглепостач» заборгованості за поставлене відповідачем вугілля в сумі 59987377,51 гривень, яка на теперішній час є непогашеною. За підсумками роботи за І півріччя 2021 року збитки підприємства склали 16922 тис. грн. Кредиторська заборгованість станом на 01.08.2021 року складає 1481588 тис. грн. Згідно з постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.04.2020 року у виконавчому провадженні було накладено арешт на грошові кошти ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», що містились на відкритих рахунках у таких банківських установах, як АТ «ОТП Банк», АТ «КІБ», АБ «Південний». Накладення вказаних арештів призвело до остаточного блокування фінансово-господарської діяльності відповідача, що також унеможливило здійснення будь-яких платежів у тому числі й з виплати заробітної плати. Щодо стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перенесених нею моральних страждань та обґрунтування вимог на виплату моральної компенсації в сумі 5000 гривень. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а справу розглядати за відсутності представника ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (а.с.26-27).

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.

Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працювала у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» та 01.12.2020 року звільнена наказом № 841-к від 01.12.2020 року в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки від 16.07.1980 року (а.с.8-10).

Відповідно до довідок Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» № 7249 від 23.06.2021 року та від 13.08.2021 року ОСОБА_1 працювала на даному підприємстві та була звільнений наказом № 841-к від 01.12.2020 року в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. За грудень 2020 року нарахована заробітна плата в розмірі 27887,95 гривень, належна сума до сплати складає 22430,34 гривень. Виплата здійснена: платіжним дорученням № 3 від 25.01.2021 року в розмірі 1316,68 гривень; платіжним дорученням № 22 від 09.02.2021 року в розмірі 317,13 гривень; платіжним дорученням № 580 від 16.07.2021 року в розмірі 20796,53 гривень. Заборгованість по заробітній платі станом на 13.08.2021 року відсутня. Середньоденна заробітна плата позивача становить 307,55 гривень (а.с.11, 29-32, 33-41).

Відповідно до довідки ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» від 17.08.2021 року за підсумками роботи за І півріччя 2021 року збитки підприємства склали 16922 тис. грн. Кредиторська заборгованість по ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» станом на 01.08.2021 року складає 1481588 тис. грн. (а.с.28).

Так, в судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами та, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, що ОСОБА_1 дійсно працювала на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» і звільнена з підприємства 01.12.2020 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. В день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку всіх належних їй сум. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 307,55 гривень, оскільки кожна зі сторін посилається на зазначені обставини як в досліджених письмових доказах, так і в наданих суду позові та відзиві на позов.

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено з наданих до суду довідок ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» № 7249 від 23.06.2021 року та від 13.08.2021 року при звільненні ОСОБА_1 нараховані грошові кошти на момент звільнення складали 27887,95 гривень. Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість по заробітній платі та сумах, які належали до сплати останньому при звільненні не були сплачені у повному обсязі. Однак, відповідно до довідки відповідача від 13.08.2021 року, платіжних доручень № 3 від 25.01.2021 року, № 22 від 09.02.2021 року, № 580 від 16.07.2021 року, відповідних реєстрів здійснених підприємством виплат, виписок з особового рахунку позивача в АБ «Укргазбанк», за час розгляду даної цивільної справи ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» 16.07.2021 року було здійснено повний розрахунок з ОСОБА_1 за усіма належними до сплати останній при звільненні грошовими коштами, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 рудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 307,55 гривень, що підтверджується листами ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» № 7249 від 23.06.2021 року та від 13.08.2021 року, не оспорюється сторонами та не підлягає доказуванню.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Позивачем визначена загальна сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку із звільненням з роботи за період з дня звільнення до дня складання позовної заяви в розмірі 47670,25 гривень, яку останній вираховував, виходячи з 155 робочих днів, за які має бути оплачений середній заробіток та середньоденного заробітку - 307,55 гривень, однак з зазначений розрахунок здійснено з арифметичними помилками, а тому суд не може погодити з даним розрахунком позивачки.

Так, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини відповідача з позивачкою не було здійснено розрахунок при звільненні, а саме, за період з 02.12.2020 року по день складання позовної заяви - 15.07.2021 року, включно, становить 47055,15 гривень (153 робочих днів * 307,55 гривень = 47055,15 гривень).

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема розмір нарахованої позивачу на момент звільнення суми заробітної плати - 27887,95 гривень, суд приходить до висновку про очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивачки виплат у сумі 20000 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивача, яка тривалий час працювала на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» та була вимушена звільнитись у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що перешкоджало продовженню виконуваній роботі, а наслідком не виплати при звільненні всіх сум, що належали позивачу від підприємства, стала втрата ОСОБА_1 нормальних життєвих зав`язків, погіршення її життєвих умов та матеріального становища, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел доходу для забезпечення власного утримання та утримання родини.

Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000,00 гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено з наданої до суду квитанції № 29 від 12.07.2021 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання до суду даного позову в сумі 908,00 гривень.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, 430,98 гривень (25000,00 грн.* 908,00 грн. / 52670,25 грн. = 430,98 грн.).

Крім того, позивач, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у сумі 908,00 гривень.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23 ЦК України, ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , втрати зі сплати судового збору в розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень 98 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.