Рішення № 101740734, 29.11.2021, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/426/21

Провадження номер: 2/223/258/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року місто Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцькій С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з серпня 2002 року працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», та наказом № 1-к від 04.01.2021 року його було звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров`я. Належна позивачу на час звільнення сума до виплат склала 43107,61 грн. Станом на день подання позовної заяви вказані суми не виплачені, заборгованість із заробітної плати становила 43107,61 грн. Таким чином, на момент звільнення роботодавцем не було проведено розрахунок та виплата всіх належних позивачеві сум. У зв`язку із вказаною затримкою та, відповідно до ст. 117 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки, що станом на день складання даної позовної заяви становить 40028,04 гривень.

Дії роботодавця щодо не проведення з позивачем розрахунків при звільненні поставили останнього у скрутне матеріальне становище, унеможливили його нормальне існування та членів його сім`ї, що мало наслідки виникнення тяжкого психологічного стану для нього як особи, що не в змозі забезпечити свою родину коштами для існування та зумовило необхідність шукати джерела доходу для забезпечення коштів для існування. Тому, ОСОБА_1 незаконними діями відповідача була спричинена моральна шкода, оцінена у 10000,00 гривень.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, нарахованій у зв`язку зі звільненням з роботи, у розмірі 43107,61 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.01.2021 року по день ухвалення судом рішення, без утримання податків та обов`язкових зборів; 10000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди; суму сплаченого судового збору за звернення до суду в розмірі 908,00 гривень.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 28.04.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (а.с.14).

Позивачем ОСОБА_1 27.07.2021 року було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач частково сплатив йому заборгованість із заробітної плати в сумі 16462,02 грн. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь: заборгованість із заробітної плати в сумі 26645,59 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.01.2021 року по день ухвалення судом рішення, без утримання податків та обов`язкових зборів; 10000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди; суму сплаченого судового збору за звернення до суду в розмірі 908,00 гривень.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 28.08.2021 року було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив, що відповідач повністю виплатив йому заборгованість із заробітної плати, а саме 12.05.2021 року - 16462,02 грн. та 12.08.2021 року - 26645,59 грн. Середньоденна заробітна плата становила 513,18 грн., а кількість робочих днів затримки розрахунку з 05.01.2021 року по 12.08.2021 року, включно, становить 151 робочий день. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.01.2021 року по день повного розрахунку - 12.08.2021 року, в сумі 77490,18 грн., без утримання податків та обов`язкових зборів, а також стягнути 10000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди і суму сплаченого судового збору за звернення до суду в розмірі 908,00 гривень.

Від відповідача на адресу суду 17.06.2021 року надійшов відзив на позов, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 28.04.2021 року, тому суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» до розгляду в межах даної цивільної справи.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач дійсно працював в ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» та був звільнений наказом підприємства №17-к від 04.01.2021 року в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. При звільненні нарахована заробітна плата в розмірі 53807,07 гривень, належна сума до сплати складає 43107,61 гривень. Виплати були здійснені: платіжним дорученням № 97 від 12.05.2021 року в розмірі 16462,02 гривень. Заборгованість по заробітній платі станом на 10.06.2021 року становила 26645,59 грн.. Середньоденна заробітна плата позивача становить 513,18 гривень.

Відповідачем дійсно не було вчасно виплачено належні звільненому працівникові суми в день звільнення, але вина підприємства у такій бездіяльності відсутня, оскільки численні борги на підприємстві, у тому числі із заробітної плати та постачання (розподіл) електроенергії, утворились через несплату ДП «Держвуглепостач» заборгованості за поставлене відповідачем вугілля в сумі 59987377,51 гривень, яка на теперішній час є непогашеною. За підсумками роботи за І квартал 2021 року збитки підприємства склали 99092 тис. грн. Кредиторська заборгованість станом на 01.05.2021 року складає 1543295 тис. грн. Згідно з постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.04.2020 року у виконавчому провадженні було накладено арешт на грошові кошти ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», що містились на відкритих рахунках у таких банківських установах, як АТ «ОТП Банк», АТ «КІБ», АБ «Південний». Накладення вказаних арештів призвело до остаточного блокування фінансово-господарської діяльності відповідача, що також унеможливило здійснення будь-яких платежів у тому числі й з виплати заробітної плати. Щодо стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перенесених ним моральних страждань та обґрунтування вимог на виплату моральної компенсації в сумі 10000 гривень. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а справу розглядати за відсутності представника ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (а.с.18-19).

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.

Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» та 04.01.2021 року звільнений наказом № 1-к від 04.01.2021 року в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1982 року (а.с.9-11).

Відповідно до довідок Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» № 457 від 16.04.2021 року та від 10.06.2021 року ОСОБА_1 працював на даному підприємстві та був звільнений наказом № 1-к від 04.01.2021 року в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. За січень 2021 року нарахована заробітна плата в розмірі 53807,07 гривень, належна сума до сплати складає 43107,61 гривень. Виплата здійснена: платіжним дорученням № 97 від 12.05.2021 року у розмірі 16462,02 гривень. Заборгованість по заробітній платі станом на 10.06.2021 року складала 26645,59 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 513,18 гривень (а.с.12, 29).

Відповідно до довідки ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» від 17.08.2021 року за підсумками роботи за І квартал 2021 року збитки підприємства склали 99092 тис. грн. Кредиторська заборгованість по ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» станом на 01.05.2021 року складає 1543295 тис. грн. (а.с.30).

Так, в судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами та, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, що ОСОБА_1 дійсно працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» і звільнений з підприємства 04.01.2021 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. В день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку всіх належних йому сум. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 513,18 гривень, оскільки кожна зі сторін посилається на зазначені обставини як в досліджених письмових доказах, так і в наданих суду позові та відзиві на позов.

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено з наданих до суду довідок ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» № 457 від 16.04.2021 року та від 10.06.2021 року нараховані грошові кошти ОСОБА_1 на момент звільнення складали 53807,07 гривень. Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість по заробітній платі та сумах, які належали до сплати останньому при звільненні не були сплачені у повному обсязі. Однак, відповідно до довідки відповідача від 10.06.2021 року, платіжного доручення № 97 від 12.05.2021 року та відповідного реєстру здійснених підприємством виплат, за час розгляду даної цивільної справи ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» 12.05.2021 року було частково виплачено заробітну плату ОСОБА_1 в сумі 16462,02 грн. Крім того, відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог, 12.08.2021 року відповідач повністю розрахувався з ним в сумі 26645,59 грн., а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 рудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 513,18 гривень, що підтверджується листами ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» № 457 від 16.04.2021 року та від 10.06.2021, не оспорюється сторонами та не підлягає доказуванню.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 28.08.2021 року визначена загальна сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку із звільненням з роботи за період з дня звільнення - 05.01.2021 року, і по день повного розрахунку з позивачем - 12.08.2021 року, включно, в розмірі 77490,18 гривень, яку останній вираховував, виходячи з 151 робочого дня, за які має бути оплачений середній заробіток та середньоденного заробітку - 513,18 гривень, однак з зазначений розрахунок здійснено з арифметичними помилками, а тому суд не може погодити з даним розрахунком позивачки.

Так, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини відповідача з позивачем не було здійснено розрахунок при звільненні, необхідно здійснювати за період з 05.01.2021 року до дня повного розрахунку з позивачем - 11.08.2021 року, включно, що становить 76977,00 гривень (150 робочих днів * 513,18 гривень = 76977,00 гривень).

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема розмір нарахованої позивачу на момент звільнення суми заробітної плати - 53807,07 гривень, суд приходить до висновку про очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивачки виплат у сумі 50000 гривень.

Більш того, враховуючи, що при здійсненні розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та, як наслідок, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні останнього враховувались грошові виплати заробітної плати позивача до утримання з них податків та обов`язкових зборів, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та обов`язкових зборів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивача, який тривалий час працювала на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» та був вимушений звільнитись у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що перешкоджало продовженню виконуваній роботі, а наслідком не виплати при звільненні всіх сум, що належали позивачу від підприємства, стала втрата ОСОБА_1 нормальних життєвих зав`язків, погіршення його життєвих умов та матеріального становища, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел доходу для забезпечення власного утримання та утримання родини.

Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000,00 гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено з наданої до суду квитанції № 9230-2589-0193-4656 від 21.04.2021 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання до суду даного позову в сумі 908,00 гривень.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 570,81 гривень (55000 грн.* 908,00 грн. / 87490,18 грн. = 570,81 грн.).

Крім того, позивач, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у сумі 908,00 гривень.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23 ЦК України, ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , втрати зі сплати судового збору в розмірі 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 81 копійка.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.