Ухвала суду № 101744887, 18.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59014/21-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката Карасір Анни Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду місті Києві від 10.08.2018 р., у рамках кримінального провадження №42015000000001345, -

В С Т А Н О В И В :

05.11.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Карасір Анни Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду місті Києві від 10.08.2018 р., у рамках кримінального провадження №42015000000001345.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Так, адвокат вказує, що товариство є добросовісним набувачем літаків,обставини,які передували накладенню арешту зі спливом часу відпали.

Адвокатом було подано заяву про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами, вимоги підтримала.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Прокурором, було подано заяву, в якій останній заперечував щодо задоволення клопотання та просив розглядати за його відсутності.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність прокурора, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001849 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Так, із об`єднанням кримінального провадження №42015000000001345 за підозрою ОСОБА_1 з іншими кримінальними провадженнями стосовно нього та подальшим його виділенням, виділеним матеріалам було присвоєно чинний №42016000000001849.

У рамках вказаного кримінального провадження, 13.08.2015 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/59014/21-к було накладено арешт на літаки ТУ-95МС із заводськими номерами 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення, всі комплектуючі деталі та технічну документацію до них із забороною ТОВ «Дніпробізнесбуд» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, 26, кв. 16, код ЄДРПОУ 33127602) та іншим особам їх використання, а також розпорядження будь - яким чином таким майном до прийняття рішення в порядку визначеному КПК України..

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

За вимогами ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що на її думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, не підтверджується доказами у матеріалах клопотання та спростовуються наданими запереченнями прокурора.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання адвоката Карасір Анни Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБІЗНЕСБУД» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду місті Києві від 10.08.2018 р., у рамках кримінального провадження №42015000000001345, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва