Вирок № 101738532, 06.12.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/2924/21

Провадження № 1-кп/210/561/21

"06" грудня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Чайкіної О.В

за участі секретарів судового засідання: Хмельницької Ю.В., Кубаєвої В.В., Перог Р.О.,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді: прокурори Криворізької південної окружної прокуратури Мельник О.В., Грищенко М.К., обвинувачений ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого адвокат Гордієнко А.І., представник потерпілого адвокат Верхуша Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24 вересня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020045710000184 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в. м. Кривий Ріг Дніпропетровськоїобласті, українця, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за проживає адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч, 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив незакінчений замах на умисний корисливий злочин за наступних фактичних обставин.

Так, 09.09.2020 року приблизно о 06:00 годин ОСОБА_1 , на громадському транспорті приїхав до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а саме неподалік КПП №2, де зустрівся з невстановленою слідством особою, після чого попрямували пішки та проникли через паркан на охоронювану територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Металургійний район, вул. Криворіжсталі, 1. Потрапивши на вищезазначену охоронювану територію ОСОБА_1 , за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, заздалегідь розподіливши між собою ролі щодо крадіжки майна, реалізуючи свій злочинний намір направлений на умисне, таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх, всупереч інтересам власників, перебуваючи у відділенні поділу повітря кисневого виробництва енергетичного департаменту на території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», із застосуванням підручних засобів демонтували з конденсатора верхньої колони блоку поділу повітря БР-2М №5 брухт та відходи спеціальної латуні «Латунь 19», загальною вагою 107,46 кг., тим самим спричинивши своїми діями ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1001 від 17.03.2021 року матеріальний збиток на загальну суму 12223,58 гривень.

Підготувавши для подальшого розпорядження викрадене зазначене вище майно ОСОБА_1 разом з невстановленою слідством особою, з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як близько 11:10 год. 09.09.2020 їх умисні протиправні дії були викриті працівниками ТОВ «Альфа Преміум Груп», невстановлену слідством особу зупинити не надалось можливим, а ОСОБА_1 не вдалось покинути місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

За вчинення вказаних дій ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 15 частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України за ознаками незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та пояснив суду, що зустрівся з незнайомим чоловіком, який запропонував йому підзаробити грошей. Йому потрібні були гроші на лікування, тому він погодився на таку пропозицію. Доїхали до зупинки, де знаходиться ПАТ "АМКР", вийшли біля КПП №2, йшли вздовж огорожі підприємства. Незнайомець його провів до місце, де можна потрапити на територію, вони проникли туди. Чоловік показав місце, де лежали залізяки, які можно було забрати та здати на металобрухт. Чоловік вказав йому, що саме брати залізяку. Він хотів підняти та винести залізяку, однак з`явилася охорона підприємства. Чоловік який був з ним встиг зникнути, а його затримали.

Представник потерпілого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час судового розгляду при визначенні міри покарання покладався на розсуд суду, просив вирішити долю речових доказів.

Обвинувачений не оспорює фактичні обставини обвинувачення та пояснив, що дійсно вчинив вказаний вище злочин за обставин, які встановлені стороною обвинувачення та зазначений в обвинувальному акті, показання дає добровільно, заяв по застосування заборонених методів зі сторони обвинувачення не надходило.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Представник потерпілого, обвинувачений та його захисник, кожен окремо, дане клопотання підтримали.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів, які стосуються речових доказів та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту потерпілих, свідків, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченого слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, та кваліфікувати його дії за частиною 3 статті 15 частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України, за ознаками незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Згідно з частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з частиною 5 статті 12 КК України кримінальне правопорушення за частиною 3 статті 185 КК України є тяжким злочином.

При визначені виду та розміру покарань суд керується вимогами статей 65-68 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, згідно з положеннями статті 68 КК УКраїни (ч.1, 3) при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця. За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

ОСОБА_1 скоїв незакінчений замах на тяжкий злочин, раніше не судимий в силу статті 89 КК України враховуючи наступне.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 170 000 грн., який ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року змінений в частині визначення долі речових доказів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року ОСОБА_1 було розстрочено виплату штрафу частинами у строк до 21.06.2013 року - 42 500 грн., 21.09.2013 року - 42 500 грн., 21.12.2013 року - 42 500 грн., 21.03.2014 року - 42 500 грн.

Даний вирок суду набрав законної сили 03 липня 2012 року, однак засудженим ОСОБА_1 штраф не сплачений, причини невиконання вироку від 23.04.2012 року та ухвали від 21.03.2013 року суду не відомі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 замінено покарання, призначене вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.04.2012 року у вигляді штрафу у сумі 170000 грн. на 3 роки 4 місяці позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.012.2015 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року скасовано. Провадження з розгляду питання про заміну покарання, призначеного ОСОБА_1 закрите.

Згідно вимог частини 1 статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Відповідно до частини 3 статті 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положеннями пункту 5 статті 89 КК (у редакції станом на момент винесення вироку) передбачено, що такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного чи додаткового) не вчинять нового злочину

За правилами частини 2 статті 90 цього Кодексу передбачено, що, до строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченню строків давності виконання вироку.

Відповідно до статті 5 Кримінального кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Злочин за частиною 1 статті 203-2 КК України вчинено ОСОБА_1 29 жовтня 2011 року, тому при визначенні питання про погашення судимості суд керується положеннями статті 5 КК України та застосовує закон, який пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, що відповідає принципу верховенства права.

Згідно з частиною 2 статті 12 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення злочину за ч. 1 ст. 203-2 КК України класифікувався як злочин невеликої тяжкості, оскільки санкція статті передбачала більш м"яке покарання, аніж позбавлення волі .

З відповіді Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Дніпро) вбачається, що виконавчий лист по виконанню вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року відносно ОСОБА_1 надійшов 08 квітня 2014 року, та 11 квітня 2014 року постановою державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, до Кримінально-виконавчого кодексу України внесено зміни, згідно з якими не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби покарання у виді штрафу. Виконавчі документи вказаної категорії виконуються кримінально-виконавчими органами.

Повторно виконавчий лист № 1-714/11 від 23.04.2012р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Криворізької південної ОДПІ штрафу не надходив.

З відповіді Металургійного районного відділу філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_1 , засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року до покарання у вигляді штрафу на обліку не перебував.

Оскільки ОСОБА_1 був засуджений 23 квітня 2012 року за частиною 1 статті 203-2 КК України (на момент вчинення злочину - злочин невеликої тяжкості), однак, враховуючи положення частини 2 статті 90 КК України в системному аналізі з положеннями статтей 5, 80 та 89 КК України, вирок не було виконано, строки давності виконання вироку сплинули, тому станом на момент вчинення злочину в даному кримінальному проваджені (09.09.2020р) судимість погашена, та в силу статті 89 КК України обвинувачений вважається таким, що не має судимості.

Дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого встановлено, що останній не одружений, дітей на утриманні не має, не працює, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має місце реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, вину у скоєному злочині визнав повністю у вчиненому розкаюється. Майнову шкоду було відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Суд не визнає обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, оскільки вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою передбачено у статті (частині статті) Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, а за змістом частини четвертої статті 67 КК України суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Суд також приймає до уваги досудову доповідь, згідно з якою виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначення ОСОБА_1 основного покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальних межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою вій обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, виходячи з наступного.

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому з огляду на положення ст. 75 КК законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. За наявності щирого каяття особи не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України.

Тобто передбачені пунктом 1 частини 1 статті 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).

Суд вважає, що вище вказані обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням відносно ОСОБА_1 , оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, беззаперечно визнав вину, тяжких наслідків від його дій не настало, майнову шкоду було відшкодовано шляхом повернення викраденого майна, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід в даному провадженні не обирався та в судовому засіданні клопотання прокурором про застосування запобіжного заходу не заявлялося, отже суд не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.

Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з іспитовим терміном в 2 (два) роки.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до пунктів 1,2 частини 1 статті 76 КК України: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Додатково на підставі пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання відраховувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази:

- брухт кольорового металу, вагою приблизно 107,46 кг., який виявлено та вилучено на території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 09.09.2020 року, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому - залишити у володінні потерпілого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Матеріали кримінального провадження №12020045710000184, зберігати у судовій справі № 210/2924/21.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: О. В. Чайкіна