Рішення № 101736714, 06.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4054/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126; код ЄДРПОУ 42206328) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16; код ЄДРПОУ 43315455) про стягнення 6245,34 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на свою користь 6245,34 грн, з яких:

5617,80 грн. - заборгованості за електричну енергію;

314,67 грн. - пені;

68,14 грн. - 3% річних;

244,73 грн. - індексу інфляції.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2021 відкрито провадження у справі № 922/4054/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 06.10.2021.

Позивачем копію ухвали від 06.10.2021 отримано 11.10.2021, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 027538/1, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 62).

Відповідач також отримав 11.11.2021 копію ухвали від 06.10.2021, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 027538/2, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 63).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 24926 від 25.10.2021), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з посиланням на те, що відповідачем не укладався договір про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019, невиконанням якого позивач обґрунтовує заявлений позов, та відповідно відповідач не в змозі зареєструвати бюджетне зобов`язання та здійснити фактичну оплату за поставлену електричну енергію. Водночас, як зазначає відповідач, рахунок за грудень 2020 року на його адресу було відправлено 05.01.2021, проте, сплата коштів за договірними зобов`язаннями можлива лише протягом певного бюджетного періоду (року) і за умови попередньої реєстрації бюджетних зобов`язань за такими послугами.

Також відповідач вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 за № 25 щодо постачання електроенергії з 01.1.2020 по 31.12.2020, до якого згодом були укладені додаткові угоди у зв`язку зі зміною вартості електроенергії № 1, № 2, № 3 та № 4 в квітні, липні, серпні та жовтні 2020. Однак, відповідної додаткової угоди щодо зміни вартості електроенергії в грудні 2020 року сторонами не укладалося, а тому заборгованість за грудень 2020 року не підлягає оплаті в зв`язку з невідповідністю тарифів умовам договору.

Окрім того, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на закупівлю електричної енергії від 18.02.2021 № 64 щодо постачання електроенергії з 18.02.2021 по 31.12.2021. Однак, провести оплату спожитої електроенергії за вказаним договором виявилося не можливим в зв`язку з тим, що в рахунку на оплату позивачем було вказано договір № 041-16659 від 01.01.2019 а не договір № 64 від 18.02.2021.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 25986 від 04.11.2021) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог позивач зокрема посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" згідно з якою ліквідується як юридична особа публічного права Головне територіальне управляння юстиції у Харківській області, а також Наказ Міністерства юстиції України від 16.10.2019 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" згідно з яким утворюється Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Позивач вказує, що в подальшому, з урахуванням зазначених вище обставин, та у зв`язку з проведенням організаційних заходів та впорядкуванням документації на підставі статей 509, 510, 512-514, 520-523 ЦК України та у зв`язку з реорганізацією споживача (відповідач) шляхом утворення Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків (який є правонаступником (в особі керівника - Філатової Тетяни Дмитрівни) відповідно до положень ст. 106-108 ЦК України між сторонами у справі було підписано додаткову угоду від 27.01.2020 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019 згідно з якою споживачем за договором визнано відповідача у даній справі – Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків)

Таким чином, на думку позивача, саме відповідач є стороною договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019, а тому зобов`язаний сплачувати заборгованість за поставлену електричну енергію за цим договором.

Щодо договору на закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 за № 25 позивач зазначає, що цей договір лише доповнює умови договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019, який при цьому має пріоритет перед договором на закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 за № 25

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень на відповідь на відзив у порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2021.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території", згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області таким постачальником визначено ПАТ "Харківенергозбут". ПАТ "Харківенергозбут" має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 № 505).

Частиною 1 ст. 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом 5 п. 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, відповідно до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Враховуючи наведені приписи, а також те, що Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, (правонаступником якого є Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Харків) було фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 041-16659 з 01.01.2019 (далі за текстом – договір; а. с. 10-16) на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.

Дані про споживача передані від попереднього постачальника АТ "Харківобленерго".

Порядок розрахунків за договором № 041-16659 від 01.01.2019 визначається відповідно до комерційної пропозиції № 2, яка є невід`ємним додатком до договору.

Згідно п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктами 5.9 та п. 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника. Відповідно до п. 5.10 договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього договору.

За умовами п. 3 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії; у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані платником за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем; рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Пунктом 7 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

В час дії договору № 041-16659 від 01.01.2019, постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" ліквідовано як юридичну особа публічного права - Головне територіальне управляння юстиції у Харківській області.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" утворено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис № 14801020000082677 від 29.10.2019 про державну реєстрацію відповідача у даній справі - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

В зв`язку з зазначеними обставинами, 27.01.2020 між ПрАТ "Харківенергозбут" та Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) укладено додаткову угоду до договору № 041-16659 від 01.01.2019 згідно з якою в договорі та додатках до нього змінено назву споживача на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (замість Головного територіального управління юстиції у Харківській області).

Окрім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 року № 25 (далі - Договір про закупівлю) зі строком дії з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору учасник постачає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) як різновид товару для забезпечення потреб Замовника, а Замовник оплачує Учаснику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір ПУП). Всі умови зазначеного Договору ПУП залишаються чинними та обов`язковими для виконання їх Сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами Договору ПУП пріоритет має Договір ПУП.

Разом з цим пп. 6.1.1 та 6.1.2 Договору про закупівлю обумовлено що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Учаснику вартість електричної енергії, інші обов`язки передбачені умовами Договору постачання електричної енергії ПУП, зазначеному у п. 1.1 цього договору.

Відповідно до пп. 5.1 та 5.2 публічного Договору ПУП Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженими Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Враховуючи вищезазначене, умови Договору про закупівлю доповнюють умови Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019

Як свідчать матеріали справи, згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго” позивачем відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за грудень 2020 на суму 3070,86 грн, ПДВ 20 % 614,17 грн, разом з ПДВ 3685,03 грн. Відповідачем за грудень 2020 спожито 1278 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за грудень 2020 відправлено засобами поштового зв`язку 05.01.2021. Строк оплати рахунку до 20.01.2021. Рахунок не сплачений.

- за січень 2021 на суму 1610,64 грн, ПДВ 20 % 322,13 грн, разом з ПДВ 1932,77 грн. Відповідачем за січень 2021 спожито 544 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за січень 2021 відправлено засобами поштового зв`язку 12.02.2021. Строк оплати рахунку до 26.02.2021. Рахунок не сплачений.

Станом на 01.07.2021 загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по договору № 041-16659 від 01.01.2019 складає 5617,80 грн.

Однак, відповідачем зазначена заборгованість не оплачена.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, нараховано до стягнення з відповідача 244,73 грн індексу інфляції, 68,14 грн 3% річних та 314,67 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії” встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключено побутовим та малим не побутовим споживачам.

Відповідно до п. 93 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" універсальна послуга це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Пунктами 62 та 42 ч.1 зазначеного вище Закону визначено, що: побутовий споживач це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); малий непобутовий споживач це споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт.

В даному випадку, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № 041-16659 від 01.01.2019 щодо сплати вартості спожитої електроенергії в грудні 2020 року та січні 2021 року підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано. Строк виконання відповідачем зі сплати існуючої заборгованості є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 5617,80 грн заборгованості за електричну енергію.

При цьому, не спростовують обов`язку відповідача сплатити існуючий борг посилання останнього на те, що він не укладав договір № 041-16659 від 01.01.2019.

Як вже зазначалося, установа відповідача є правонаступником Головного територіального управляння юстиції у Харківській області, яке приєдналося до умов договору № 041-16659 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 2. Зазначене підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України".

До того ж цього приводу між сторонами у справі укладено 27.01.2020 укладено додаткову угоду до договору № 041-16659 від 01.01.2019 згідно з якою в договорі та додатках до нього змінено назву споживача на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (замість Головного територіального управління юстиції у Харківській області).

Таким чином, відповідач є стороною договору № 041-16659 від 01.01.2019, а тому має зобов`язання зі сплати спожитої електричної енергії в рамках цього договору.

Так само не звільняють відповідача від обов`язку сплати існуючої заборгованості доводи останнього стосовно того, що між сторонами у справі укладено договір про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 року № 25 (далі - Договір про закупівлю) зі строком дії з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно на підставі умов якого, як зазначає відповідач, позивач і здійснював постачання електричної енергії в грудні 2020 та січні 2021 року.

В даному випадку, факт укладання між сторонами договору про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 року № 25 не спростовує обов`язок відповідача виконати свої зобов`язання по договору № 041-16659 від 01.01.2019. До того ж, як вже зазначалося, умови Договору про закупівлю від 04.03.2020 року № 25 в даному випадку лише доповнюють умови Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019, що підтверджується і умовами договору про закупівлю електричної енергії від 04.03.2020 року № 25. При цьому, п. 1.1. зазначеного договору передбачено, що в разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами Договору ПУП пріоритет має Договір ПУП, тобто в даному випадку - договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 041-16659 від 01.01.2019.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування щодо оплати спожитої електроенергії також не звільняють відповідача від обов`язку виконати власні договірні зобов`язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

В Рішенні від 09.07.07р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17 у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18 у справі №12-46гс18.

Щодо позову в частині стягнення пені, інфляційних та річних, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось, пунктом 7 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за спожиту протягом грудня 2020 року та січня 2021 року електроенергію підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних, 3% річних та пені за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, інфляційних та річних суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 314,67 грн. пені, 68,14 грн. 3% річних, та 244,73 грн інфляційних також підлягає задоволенню.

Крім того, за наслідками розгляду справи, та з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16; код ЄДРПОУ 43315455) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126; код ЄДРПОУ 42206328):

5617,80 грн. - заборгованості за електричну енергію з зарахуванням на п/р НОМЕР_1 в філії ХОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;

314,67 грн. - пені, 68,14 грн. - 3% річних, 244,73 грн. - індексу інфляції та 2270,00 грн. - судового збору з зарахуванням на п/р НОМЕР_2 в АТ “Мегабанк”, МФО 351629, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак