Ухвала суду № 101735516, 30.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А

Справа № 932/9444/21

Провадження № 2з/200/264/21

30 листопада 2021 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Куцевол В.В., ознайомившись із заявою позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Дніпро», товариства з обмеженою відповідальністю «Далі Тревел.», третя особа – акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» про розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Дніпро», товариства з обмеженою відповідальністю «Далі Тревел.», третя особа – акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» про розірвання договору та стягнення коштів.

29.11.2021 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій прохає накласти арешт у межах ціни позову на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідачів у будь-яких банківських установах України.

Заява обґрунтована тим, що відповідачі не виконують свої зобов`язання за договором на туристичне обслуговування, по якому позивач вже сплатив 124 400 грн. Проти ТОВ «Музенідіс Тревел Дніпро» порушено вже 14 аналогічних справ, що вказує на системне заподіяння шкоди цим товариством споживачам послуг. Внаслідок такої кількості справ, існує ризик утруднення виконання рішення по цій справі. В аналогічній справі, під № 216/3614/21, суд забезпечив позов у той спосіб, про який він і прохає, та таке рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. Оскільки фактично прохає про арешт коштів, переданих ним же відповідачам, підстав для зустрічного забезпечення не вбачає.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, приходжу до висновку про відмову у її задоволенні, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 10 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Зважаючи на викладене, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона. Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Разом з тим, за змістом заяви про забезпечення позову позивач не вказує номерів рахунків відповідачів у банківських установах та назв таких банківських установ, через що його покликання на підстави забезпечення позову є суто припущеннями про наявність відповідних рахунків та коштів на них.

Позивач посилається на судове рішення у інший справі, яким нібито вжито заходи забезпечення позову у той спосіб, про який він і прохає. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки ухвалою Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23.06.2021 року у справі № 216/3614/21 вжито заходи забезпечення позову у вигляді арешту коштів відповідачів, що знаходяться на конкретно визначеному розрахунковому рахунку, відкритому у певній банківській установі, назва якої теж встановлена.

У даному випадку, позивач не володіє інформацією ні про номери банківських рахунків, ні про їх цільове призначення, ні про місце їх відкриття, а твердження про доцільність забезпечення позову ґрунтується виключно на факті порушення певної кількості справи проти лише одного з відповідачів. У частині необхідності забезпечення позову щодо другого відповідача, будь-які обґрунтування відсутні.

Відтак, оскільки суд не може забезпечити позов, шляхом накладення арешту на ймовірні рахунки відповідачів, що можливо відкритті у яких-небудь банківських установах держави, в тому числі й тому, що таке судове рішення не підлягатиме виконанню, доводи заяви зводяться до припущень, необхідність вжиття заходів забезпечення позову належним чином не обгрунтована, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150-153, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя В.В. Куцевол