Рішення № 101730476, 01.12.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1726/21

Провадження № 2/324/710/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 08 жовтня 2021 року звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь суми заборгованості за кредитним договором б/н від 18 червня 2012 року в розмірі 12813 грн. 12 коп., судові витрати в розмірі 2270 грн. 00 коп., посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 18 червня 2012 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею і банком Договір, що підтверджується підписом відповідачки у заяві. При цьому відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 15000,00 грн. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 17 серпня 2021 року у неї перед Банком виникла заборгованість у сумі 12813 грн. 12 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10292,30 грн.; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 10292,30 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 0,00 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2520,82 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 0 грн. 00 коп.; нарахованої пені у розмірі 0 грн. 00 коп.; нарахованої комісії у розмірі 0 грн. 00 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 12813,12 грн. 39 коп. за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької від 21 жовтня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду на 01 грудня 2021 року в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, про що учасники справи завчасно належним чином були повідомлені судом.

16 листопада 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому зазначила, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з неї, ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 17 серпня 2021 року складає 12813 грн. 12 коп., з яких 10292 грн. 30 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 10292 грн. 30 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 2520 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.

18 червня 2012 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг до ПАТ КБ «Приватбанк» була подана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві процентна ставка не зазначена. У заяві зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.

Відповідно до виявленого бажання ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився максимально до 15000,00 гривень, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач не заперечує, що вона отримала кредитні кошти, користувалася ними та погашала заборгованість.

В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (в т.ч. за поточним та за простроченим тілом кредиту), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому відповідачка з доданих до позову документів з`ясувала, що ці матеріали не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов вона розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З «Банківської виписки», яка є первинним документом, оскільки в ній зафіксовано факт виконання господарських операцій за особовим рахунком, відкритим в Банку позивача, у сукупності із даними Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, та Довідки про кредитні картки, з`ясовано, що позивачем було відкрито в Банку позивача на ім`я відповідачки картковий рахунок номер НОМЕР_1 , по якому було встановлено 18 червня 2012 року кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн. та в подальшому, за яким, розмір кредитного ліміту змінювався позивачем: 18 червня 2012 року - збільшено до 2400,00 грн., 30 вересня 2014 року - зменшено до 2000,00 грн., 02 жовтня 2014 року - збільшено до 2400,00 грн., 15 грудня 2014 року - зменшено до 2000,00, 13 лютого 2015 року - зменшено до 1070,00 грн, 22 липня 2015 року - зменшено до 0,00 грн., 05 грудня 2018 року - збільшено до 15000,00 грн. та з 19 грудня 2019 року - становив 0,00 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості за вказаним договором б/н від 18 червня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , вбачається, що з 22 липня 2015 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн., з 05 грудня 2018 року - збільшено до 15000,00 грн, сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості за період з 22 липня 2015 року по 17 серпня 2021 року, в загальному розмірі складає 15382 грн. 59 коп. Заборгованість по тілу кредиту відсутня. Відповідач не лише повернула фактично використану суму грошових коштів у період дії строку картки, тобто у строк дії кредитного договору, а й сплатила грошових коштів більше, ніж використала у вказаний вище період.

Банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за «простроченим тілом кредиту», та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення, а судом наявності визначеного законодавством такого терміну як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» - не встановлено, умовами Заяви від 18 червня 2012 року стягнення такого виду заборгованості з тіла кредиту, за умови, коли заборгованість за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн. не передбачено, що також позбавляє можливості покладати на споживача банківських послуг (відповідача по справі) відповідальність по сплаті такого виду заборгованості, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.

Анкета-заява не містить умов щодо розподілу заборгованості за тілом кредиту на поточну і прострочену, та не визначає, як утворюється така прострочена заборгованість за тілом, за якою формулою нараховуються на цю прострочену заборгованість відсотки.

Дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості, вважаю, що прострочене тіло кредиту - це фактично є відсотки, які банк включив до простроченого тіла. Зважаючи на те, що сплата відсотків неузгоджена анкетою-заявою, прострочене тіло кредиту, до якого включено інші нарахування, не передбачені заявою від 18 червня 2012 року, є необґрунтованою вимогою банку. Також відсутнє погодження відповідача на автоматичне списання банком заборгованості.

Зважаючи на те, що банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту узгодження із позичальником вказаної відсоткової ставки, оскільки, як зазначено вище, Умови, в яких міститься положення про таке підвищення, не підписані позичальником і не можуть вважатись частиною кредитного договору, вимоги позивача є безпідставними. У зв`язку з зазначеним відповідачка просила суд постановити судове рішення, яким відмовити Банку у задоволенні позовних вимог до неї у повному обсязі.

29 листопада 2021 року від позивача АТ КБ «Приватбанк» на електрону адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача Меркулов В.В. зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву б/н від 18 червня 2012 року. Підписавши заяву, ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг. На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитний ліміт. Відповідачем було отримано кредитну картку «Універсальна», вона користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість, про що свідчить розрахунок заборгованості та виписка по картковому рахунку. Позивач вважає, що користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому твердження відповідача щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Зауважили також, що надані додатки до позовної заяви засвідчені належним чином. Всі подані документи є належними та допустимими доказами у справі, а твердження відповідача не відповідають дійсності. Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.Так, вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто, відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Окрім того, в анкеті-заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку."' Таким чином, підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 18 червня 2012 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що Відповідач висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитку "Універсальна" та особистим підписом засвідчив, що " Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а такрж.Тарифами становите між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді «Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. З розрахунку заборгованості, та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума 'кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведейої операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

В судовій справі, що розглядається судом, позивачем надавались: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви; виписка по рахунку; довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного Договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку починаючи із 16 травня 2013 pоку, а саме: 1) розрахування у торговельній мережі, приклад: 26 січня 2019 року Продукти: SHOP АТВ PR171, POLOGY UAH -310,10; 2) зняття готівки у банкоматах, приклад: з 16 травня 2013 року няття готівки в банкоматі: теле-відео бит.техн., Пологи, вул.М.Горького,14. UAH -2 392,00; 3) поповнення кредитного рахунку, приклад: 25 вересня 2013 року Поповнення готівкою в терміналісамообслуговування: Пологи, вул. КарлаМаркса, буд. 505, Магазин "БpaBo" UAH 170,00". За Договором про надання банківських послуг №б/н від 18 червня 2012 року Клієнт має прострочену заборгованість.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не має прийматись судом до уваги.

У зв`язку з вищезазначеним представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача Дашко В.М., який діє на підставі довіреності, надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги банку підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду письмову заяву, в якій просить судове засідання, призначене на 01 грудня 2021 року на 08.15 годину, провести без її участі без застосування засобів технічної фіксації. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги позицію позивача, викладену у позові і відповіді на відзив, позицію відповідаа, викладену у відзиві, дослідивши письмові матеріали справи, проаналізувавши добуті докази в їх сукупності та взаємозв`язку, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18 червня 2012 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг до ПАТ КБ «Приватбанк» була подана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

У анкеті-заяві позичальника від 18 червня 2012 процентна ставка не зазначена.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 17 серпня 2021 складає 12813 грн. 12 коп., з яких: заборгованості за тілом кредиту 10292,30 грн.; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; заборгованості за простроченим тілом кредиту 10292,30 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 0,00 грн.; заборгованості за простроченими відсотками 2520,82 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 0 грн. 00 коп.; нарахованої пені у розмірі 0 грн. 00 коп.; нарахованої комісії у розмірі 0 грн. 00 коп.

У заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що позичальник ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 гривень, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Відповідачка не заперечує, що вона отримала кредитні кошти, користувалася ними та погашала заборгованість.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за тілом кредиту і заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. необґрунтованістю

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору..

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року (провадження 14-131цс19).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Вимоги банку про стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10292 грн. 30 коп., в т.ч. 0,00 гривень за поточним тілом кредиту, 10292 грн. 30 коп. за простроченим тілом кредиту, суд вважає такими, які також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина першастатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З «Банківської виписки», яка є первинним документом, оскільки в ній зафіксовано факт виконання господарських операцій за особовим рахунком відкритим в Банку позивача, у сукупності із даними Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідачку та Довідки про кредитні картки, з`ясовано, що позивачем було відкрито в Банку позивача на ім`я відповідача картковий рахунок номер НОМЕР_1 , по якому було встановлено 18 червня 2012 року кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн. та в подальшому за яким розмір кредитного ліміту змінювався позивачем: 18 червня 2012 року - збільшено до 2400,00 грн., 30 вересня 2014 року - зменшено до 2000,00 грн., 02 жовтня 2014 року - збільшено до 2400,00 грн., 15 грудня 2014 року - зменшено до 2000,00, 13 лютого 2015 року - зменшено до 1070,00 грн, 22 липня 2015 року -зменшено до 0,00 грн., 05 грудня 2018 року - збільшено до 15000,00 грн. та з 19 грудня 2019 року - становив 0,00 гривень.

Зазначена «Банківська виписка» достовірно підтверджує як надання відповідачу позивачем, так і користування відповідачем наданими грошовими коштами позивача, а, отже, і виникнення та існування грошових (кредитних) зобов`язань відповідача перед позивачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 18 червня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , вбачається, що з 22 липня 2015 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн., з 05 грудня 2018 року - збільшено до 15000,00 грн, сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості за період з 22 липня 2015 року по 17 серпня 2021 року в загальному розмірі складає 15382 грн. 59 коп. Заборгованість по тілу кредиту відсутня. Відповідач не лише повернула фактично використану суму грошових коштів у період дії строку картки, тобто у строк дії кредитного договору, а й сплатила грошових коштів більше, ніж використала у вказаний вище період.

Банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за «простроченим тілом кредиту», та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення, а судом наявності визначеного законодавством такого терміну як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» - не встановлено, умовами Заяви від 18 червня 2012 року стягнення такого виду заборгованості з тіла кредиту, за умови, коли заборгованість за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн., не передбачено, що також позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг (відповідача по справі) відповідальність по сплаті такого виду заборгованості, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.

Анкета-заява не містить умов щодо розподілу заборгованості за тілом кредиту на поточну і прострочену, та не визначає, як утворюється така прострочена заборгованість за тілом, за якою формулою нараховуються на цю прострочену заборгованість відсотки.

Дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що прострочене тіло кредиту - це фактично є відсотки, які банк включив до простроченого тіла. Зважаючи на те, що сплата відсотків неузгоджена анкетою-заявою, прострочене тілокредиту, до якого включені інші нарахування, не передбачені заявою від 18 червня 2012 року, є необґрунтованою вимогою банку. Також відсутнє погодження відповідача на автоматичне списання банком заборгованості.

Вимоги банку про стягнення з позичальника 2520,82 грн. відсотків, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

За положенням ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, банк зазначав, що у відповідності до п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі : 86,4 % для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».

Із доданого до позовної заяви розрахунку слідує, що нарахування в порядку ч.2 ст.625 ЦК України на тіло кредиту проводилося банком як на поточне, так і на прострочене тіло кредиту із розрахунку 84% на місяць.

Зважаючи на те, що банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту узгодження із позичальником вказаної відсоткової ставки, оскільки, як зазначено вище, Умови, в яких міститься положення про таке підвищення, не підписані позичальником і не можуть вважатись частиною кредитного договору, суд доходить висновку, що вказані вимоги позивача є безпідставними, і, відтак, не підлягають задоволенню.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням «https://privatbank.ua/terms «Архів договорів», більше, сторінка №9, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01 вересня 2014 року)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 212-229 повного договору», суд приймає до уваги вищенаведене, а також те, що наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача не є спірним та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заяви б/н від 10 липня 2012 року, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» судом в порядку ч.7 ст.85 ЦПК України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.ст.76, 81 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідачки не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 247 ч.2, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кацаренко І. О.