Рішення № 101722547, 06.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року № 320/9178/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенка Вадима Олексійовича, в якому позивач просить суд скасувати постанову про накладення штрафу головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенка Вадима Олексійовича від 05.03.2020 у виконавчому провадженні № 52735203.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 скасовано ухвалу від 13.10.2020, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 21.12.2020 та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому КАС України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Горобцову Я.В.

Ухвалою суду від 06.01.2021 адміністративну справу прийнято до провадження, позов залишено без руху із наданням позивачеві строку на усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання, залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.06.2016 по справі №369/1687/16-ц зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено участь батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години у присутності матері ОСОБА_1 ; у подальшому: у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист №369/1687/16-ц від 21.10.2016 та відкрито виконавче провадження від 26.10.2016 №52735203 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Данилишиним П. Б.

Під час побачення стягувача з дитиною, за встановленим графіком 16.02.2020, був присутній державний виконавець, який склав акт, в якому зафіксовано, що рішення суду не виконано у добровільному порядку. Боржник не надав дитину для побачення зі стягувачем, мотивуючи це психологічним станом дитини, що нібито сама дитина не бажає зустрічатися із ОСОБА_2 . Боржнику було роз`яснено про відповідальність за невиконання рішення суду. Вказаний акт підписано боржником та стягувачем.

На підставі акту від 16.02.2020 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенком В. О. 05.03.2020 було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3400,00 грн.

В той же час, висновки відповідача, на підставі яких виносилась оскаржувана постанова, складена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", тому за будь-яких обставин не можуть слугувати належним доказом факту невиконання судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позовних вимог ОСОБА_2 15.07.2021 подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить повністю відмовити у позові. Подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Від позивача 20.07.2021 надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження рішень органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін повідомлених належним чином в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, дійшов таких висновків.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.06.2016 по справі №369/1687/16-ц зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено участь батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години у присутності матері ОСОБА_1 ; у подальшому: у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист №369/1687/16-ц від 21.10.2016.

26.10.2016 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Данилишиним П. Б відкрито виконавче провадження від №52735203.

Під час побачення стягувача з дитиною, за встановленим графіком 16.02.2020, був присутній державний виконавець, який склав акт, в якому зафіксовано, що рішення суду не виконано у добровільному порядку. Боржник не надав дитину для побачення зі стягувачем, мотивуючи це психологічним станом дитини, що нібито сама дитина не бажає зустрічатися із ОСОБА_2 . Боржнику було роз`яснено про відповідальність за невиконання рішення суду. Вказаний акт підписано боржником та стягувачем.

На підставі акту від 16.02.2020 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенком В. О. 05.03.2020 було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3400,00 грн.

Вважаючи постанови про накладення штрафу протиправною, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовими актами, якими станом на момент виникнення спірних правовідносин регулюються питання виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII) та Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403 (далі по тексту - Закон №1403).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п. п. 1, 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина перша та частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено приписами статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

У силу ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення статті 75 «Про виконавче провадження», суд дійшов до висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17.

У той же час, приписами п. 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 визначено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 8 та пунктом 9 розділу ІХ Інструкції, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З приводу викладеного суд звертає увагу, що приписи пункту 9 розділу ІХ Інструкції фактично змінюють положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», дозволяючи державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення.

Частина 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у межах спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останні мають вищу юридичну силу по відношенню до положень Інструкції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №520/6943/19.

Відповідно до частини 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення виконавець наступного робочого дня після закінчення строку виконання, визначено частиною шостою статті 26 цього закону (через 10 днів), перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржувана постанови про накладення штрафу від 05.03.2020, винесено державним виконавцем без дотримання строків, визначених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням вищевикладеного, вбачається, що винесена відповідачем постанова про накладення штрафу від 05.03.2020 в рамках виконавчого провадження №52735203 є необґрунтованими, прийняті не у межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому суд не надає оцінку діям позивача (боржника у виконавчому провадженні) оскільки зазначені дії по-перше,- не відносяться до предмету спору, де аналізуються дії та рішення органу ДВС; по друге, - виходять за межі предметної юрисдикції, що належить суду цивільному. За цих же обставин суд відхиляє доводи третьої особи про фактичне невиконання позивачем (боржником у виконавчому провадженні) рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по цивільній справі №369/1687/16-ц, оскільки для встановлення законності рішень органу ДВС потрібно крім фактичного встановлення складу порушення, ще й правильне процесуальне оформлення відповідних матеріалів, чого суб`єкт владних повноважень, яким в даному випадку є відповідач, не зробив.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн згідно з квитанцією №4 від 05.10.2020.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 840, 80 грн понесених витрат з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенка Вадима Олексійовича від 05.03.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №52735203.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037, адреса: 08132, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 86) судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.