Рішення № 101720425, 08.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/113/21

2/760/2629/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просив виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 була передана боржником ОСОБА_2 в іпотеку згідно договору іпотеки №626-016/08Р від 21.10.2008 року.

В порушення п. 1.7 договору іпотеки від 21.10.2008 року ОСОБА_2 зареєстрував у вказаній квартирі відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, на даний час на виконання у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. перебуває виконавче провадження №60761382 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Правекс Банк» боргу у розмірі 193391,11 доларів США.

Постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21.01.2020 року, описано майно, яке належить боржнику, а саме квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборгованість на даний час не погашена.

Вважає, що реєстрація відповідача у квартирі, що є предметом іпотеки, порушує його права як іпотекодержателя, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.01.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

15.04.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 (змінене прізвище ОСОБА_2 ).

Місце реєстрації відповідача було зареєстроване 14.04.2009 року та про дану реєстрацію іпотекодержателю було відомо.

З часу реєстрації відповідача у квартирі, що є предметом іпотеки АТ «Правекс Банк» не заявляв вимог про зняття її з реєстраційного обліку.

Крім того, позивачем не виконаний п. 2.4.7 договору іпотеки, оскільки ОСОБА_2 будь-які вимоги щодо усунення порушень умов договору іпотеки не надходили.

15.04.2021 року від третьої особи надійшли пояснення в яких він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 у квартирі, яка є предметом іпотеки, є законною та не порушує умови договору іпотеки, укладеного між позивачем та третьою особою.

19.04.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

26.05.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в користування без згоди іпотеко держателя є недійсним.

За таких обставин очевидно, що для відновлення порушеного права позивача єдиним можливим способом, є зняття з реєстраційного обліку та виселення усіх мешканців іпотечної квартири та передачі вказаної квартири на зберігання позивачу.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.01.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.01.2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження сторони в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором№626-016/08Р від 21.10.2008 року був укладений Договір іпотеки від 21.10.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І.В. за реєстровим номером №6394, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02.12.2013 року позов ПАТ КБ «Правекс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 626-016/08Р від 21.10.2008 року у 193391,11 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1545775,14 грн., з яких: 128883,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1030161,82 грн. - заборгованість по кредиту; 2191 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 17512,66 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 48847,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 390434,95 - відсотки за користування кредитом; 13470,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 107665,71 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

На виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білокінь М.В. перебуває виконавче провадження №60761382 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «КБ «Правекс Банк» заборгованості у розмірі 193391,11 доларів США.

Постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21.01.2020 року, описано майно, яке належить боржнику, а саме квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що з 14.04.2009 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована відповідач ОСОБА_1 , яка є матір`ю третьої особи ОСОБА_2 .

Позивач вважає таку реєстрацію незаконною, оскільки вона здійснена після укладення договору іпотеки від 21.10.2008 року, в порушення п. 1.7 договору.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Вказані особи зареєстровані у квартирі на правах членів сім`ї власника і наділені правом користування відповідно до ст. 405 ЦК України та зберігають це право протягом часу перебування будинку в іпотеці.

ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Статтею ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 цього Закону іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Право користування об`єктом іпотеки може здійснюватися виключно на згодою іпотекодержателя, тобто без наявності письмової згоди останнього, будь-яка особа позбавлена можливості здійснити реєстрацію свого місця проживання на об`єкті, що є предметом іпотеки.

Наведене свідчить, що власник квартири, яка знаходиться в іпотеці вправі, відповідно до положень наведеного законодавства, реєструвати в ньому своїх рідних членів сім`ї (зокрема малолітніх та неповнолітніх дітей за згодою батьків, дружину, батьків), а також інших осіб при відповідній наявності належного дозволу іпотекодержателя такої квартири, обов`язок щодо чого передбачений ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Згідно зі ст. 8 вказаного Закону, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації (зносу).

Абзацом 5 п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", доповненої постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 27 травня 2020 року, визначено, що у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що власник нерухомого майна, що знаходиться в обтяженні та є предметом іпотеки, може використовувати його тільки за цільовим призначенням та розпоряджатися останнім тільки за наявності відповідної згоди іпотекодержателя.

Згідно п.1.7 Договору іпотеки іпотекодавець брав зобов`язання не реєструвати в житлових приміщення, які складають Предмет іпотеки, зокрема, фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація відповідача була здійснена після укладення договору іпотеки та без отримання згоди іпотекодержателя АТ «Правекс Банк».

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 33 цього Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.33 Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду позивач не зазначив, яким чином реєстрація відповідача в іпотечному майні порушує права чи інтереси АТ «Правекс Банк».

Також відсутні докази про наявність рішення суду або виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, чи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності з положеннями ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом (ч.3 ст.109 ЖК УРСР).

Отже, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача в квартирі, яка перебуває в іпотеці, не порушила прав позивача.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2021 р. при розгляді справи № 161/7351/19.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, як випливає з вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

У зв`язку із цим, відповідно до статті 16 ЦК України задоволення вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права, проте відповідних вимог позивачем не заявлено.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку у квартирі, суд вважає неналежним способом захисту, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,

Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про судовий збір» ст.ст. 317, 319, 321, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 27, 28, 30, 57-58, 60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя