Рішення № 101719418, 01.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2860/21

Справа №754/896/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Микитюк А.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя у батьків дитини не склалося, вони не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства. Дитина проживає окремо від батька разом зі своєю матір`ю. Суттєвим фактором, що зумовлює подання цієї позовної заяви, є той факт, що відповідач впродовж спільного проживання з позивачем та дитиною вчиняв насильницькі дії стосовно позивача та її дитини. Тому проживання дитини разом з матір`ю сприятиме забезпеченню інтересів дитини та вбереже хлопчика від можливих психологічних та фізичних травм, які він ризикує отримати проживаючи з батьком. Також, після початку проживання відповідача окремо від дитини почали виникати суттєві перешкоди для нормальної життєдіяльності дитини, зокрема такі, що стосуються виїзду дитини з кордон, реєстрації місця проживання дитини. Таким чином, на підставі викладених обставин позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 21.09.2021 було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача - ОСОБА_4 подала заяву, згідно якої підтримала позов та просила про його задоволення, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності не з`явившихся учасників справи за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільне життя у батьків неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не склалось, позивач та відповідач не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства. Дитина проживає окремо від батька разом зі своєю матір`ю. Відповідач впродовж спільного проживання з позивачем та дитиною вчиняв насильницькі дії стосовно позивача та її дитини, тому проживання дитини разом з матір`ю сприятиме забезпеченню інтересів дитини та вбереже хлопчика від можливих психологічних та фізичних травм, які він ризикує отримати проживаючи з батьком. Також, після початку проживання відповідача окремо від дитини почали виникати суттєві перешкоди для нормальної життєдіяльності дитини, зокрема такі, що стосуються виїзду дитини з кордон, реєстрації місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Як вбачається з Висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини № 102/02/38-5692 від 14.09.2021 року, наданого Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вбачається, що відповідно до наданих документів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дитина проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в орендованій двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного в м. Києві центру соціальних служб проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та оцінку потреб сім`ї. З`ясовано, що умови для проживання та виховання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , створені. Дитина проживає в кімнаті разом з братом, має спальне місце, місце у шафі для одягу. Наявні дитячі речі відповідно до віку та сезону, іграшки. Під час відвідування дитина була вдома. Батько дитини також був присутній, зазначив, що інколи приходить до дитини. Повідомлений про перебування в Деснянському районному суді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Запрошений до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації для надання письмових пояснень по суті спору.

За інформацією санаторного ДНЗ (ясла-садок) № 94 Деснянського району міста Києва, яку відвідує малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитина відвідує заклад з 28.10.2019 року. За цей час проявив себе як добра та чуйна дитина, має все необхідне для життя і відвідування садочка. Нікіту приводить і забирає із садочка матір, ОСОБА_1 . Під час відвідування дитиною дошкільного закладу, ОСОБА_1 проявила себе як матір, яка активно приймала участь у житті садочка. Постійно тримає зв`язок з вихователями: телефонує, попереджає про можливі запізнення або відсутність дитини у закладі. Батько, ОСОБА_2 , на теперішній час не приводить та не забирає дитину з садочка, жодних контактів з боку батька не було.

Матір, ОСОБА_1 , надала до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації роздруківки про рух коштів власної банківської картки АТ КБ ПРИВАТБАНК, що свідчить про наявність самостійного доходу.

Відповідно до медичної довідки, виданої КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», ОСОБА_1 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Відповідно до медичної довідки, виданої КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2», ОСОБА_1 в даній установі під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває.

Батько, ОСОБА_2 , письмові пояснення до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації не надав. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На адресу позивача неодноразово надсилалися листи із запрошенням з`явитися до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, які поверталися за закінченням терміну зберігання. На комісію з питань захисту прав дитини батько дитини не з`явився, належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 19, 161 Сімейного кодексу України, пунктом 72 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», діючи виключно в інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 (протокол від 12.08.2021 № 17).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, а також із змісту інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Європейського суду з прав людини за посиланням ttps://hudoc.echr.coe.int/eng#{«languageisocode»:[«ENG»], «respondent»:[«UKR»], «documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER», «CHAMBER»], «itemid»:[«001-175140»]} вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.

ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене вище та той факт, що дитина проживає разом з матір`ю, остання має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, а тому в інтересах дитини, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з його матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.12.2021.

Суддя: