Рішення № 101718093, 07.12.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1807/21

Провадження № 2-1234/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Литвинюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2021 року овариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 20.09.2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» набуло право власності на «Кафе- шашличну», заг. пл. 357,5 кв.м. до якого входить: колиба під літерою «А», заг. пл. 324,1 кв.м., будинок охорони під літерою «Б», заг. пл. 6,7 кв. м., шашличниця під літерою «Д», заг. пл. 5,6 кв.м., літній будинок №1 під літерою «В1», заг.пл. 5,4 кв.м., літній будинок №2 під літерою «В2», заг. пл. 5,2 кв.м., літній будинок №3 під літерою «ВЗ», заг. пл. 5,2 кв.м, літній будинок №4 під літерою «В4», заг. пл. 5,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.09.2019 р., номер запису про право власності: 33327882. 20.04.2021 року позивач довідався з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що на майно, яке належить на праві власності ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», зареєстровано обтяження, а саме арешт нерухомого майна, номер запису обтяження: 33327933, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП №53603530, виданий 04.05.2018 р,, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48793561 від 21.09.2019 р., ОСОБА_2 , Гостомельська селищна рада Київської області, відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач: ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, код ЄДРПОУ 34481907, адреса: м. Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок 15, Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . У зв`язку із тим, що даний арешт порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» як власника майна, Товариство звертається до суду з даним позовом.

26 липня 2021 року було відкрито підготовче провадження по справі за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення заявлених вимог запечив.

Представник третьої особи Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 20.09.2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» набуло право власності на «Кафе- шашличну», заг. пл. 357,5 кв.м. до якого входить: колиба під літерою «А», заг. пл. 324,1 кв.м., будинок охорони під літерою «Б», заг. пл. 6,7 кв. м., шашличниця під літерою «Д», заг. пл. 5,6 кв.м., літній будинок №1 під літерою «В1», заг.пл. 5,4 кв.м., літній будинок №2 під літерою «В2», заг. пл. 5,2 кв.м., літній будинок №3 під літерою «ВЗ», заг. пл. 5,2 кв.м, літній будинок №4 під літерою «В4», заг. пл. 5,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.09.2019 р., номер запису про право власності: 33327882.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на майно, яке належить позивачу зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, номер запису обтяження: 33327933, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП №53603530, виданий 04.05.2018 р,, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48793561 від 21.09.2019 р., ОСОБА_2 , Гостомельська селищна рада Київської області, відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач: ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, код ЄДРПОУ 34481907, адреса: м. Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок 15, Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 57 зазначеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якого, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частина третя та четверта ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст. 57, 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, вимоги інших осіб, щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, то заява про звільнення майна з під арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, крім випадків, зокрема нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.

Тому позивач повинен був би звернутися до суду з скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою про зобов`язання зняти арешт.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена в Постанові Верховного суду від 26.09.2019 року по справі № 607/3894/17, провадження № 61-34202св18.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем обрано невірний спосіб порушеного права, оскільки питання зняття арешту під час здійснення виконавчого провадження, повинно бути предметом розгляду в порядку оскарження дій або бездіяльності державного виконавця.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки суд ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.16 ЦК України, ст.ст.57, 58, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 76, 77, 79, 80, 282, 447 ЦПК України, Суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко