Рішення № 101714922, 24.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 619/1493/15-ц

Провадження № 2/638/1493/21

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Олейник О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 429 963,60 грн. за кредитним договором №DN81AR03110099 від 27 листопада 2007 року та судові витрати.

В обґрунтування позову вказав, що відповідно до укладеного договору №DN81АR03110099 ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 95544,25 грн. на термін до 26.11.2014 року, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Відповідач повинен надавати Банку грошові кошті (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається і заборгованості, за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідне до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №DN81АR03110099. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 02.03.2015 року має заборгованість - 546909,77 грн., яка складається з 102091,12 грн. - заборгованість за кредитом; 60584,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 25319,16 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 358914,67 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 116946,17 грн, яка була задоволена рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року з Відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", різниця становить - 429963,60 грн. Отже, заборгованість до стягнення становить 429963,60 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачка проти позовних вимог заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року є підставою для відмови у задоволенні позову. Так зазначеним рішенням стягнуто суму заборгованості за кредитним договором від 27.11.2007 року в розмірі 116 946,17 гривень. Однак позивач виконавчий лист у Дзержинського районному суді м. Харкова не отримав. Окрім того зазначає, що у кредитодавця припинилося право на нарахування процентів, комісії після пред`явлення позову до Дзержинського суду м. Харкова. Пеня, комісія, відсотки є завищеними і безпідставними. Розмір власне заборгованості за кредитом теж нічим не обґрунтований. Просила також застосувати наслідки пропуску позовної давності.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором № DN 81АR03110099. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Оскільки погашення заборгованості за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року відповідачем не проводилося і рішення не виконано досі, то відповідно договірні правовідносини між сторонами не припинилися, а банк продовжує здійснювати нарахування пені, комісії, відсотків. 3 метою недопущення подальшого зростання заборгованості за кредитом, банк вирішив звернутись з позовом про стягнення заборгованості на суму різниці між поточною заборгованістю та суму заборгованості, яку було стягнуто за рішенням суду.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) просила у задоволенні позову відмовити, оскільки вимоги є безпідставними. Також просила застосувати наслідки пропуску позовної давності.

Дергачівським районним судом Харківської області 03.08.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №DN81AR03110099 від 27.11.2007 року у розмірі 429 963 (чотириста двадцять девять тисяч девятсот шістдесят три) гривні 60 копійок.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21.10.2015 року було змінено суму заборгованості на 546 909 (п`ятсот сорок шість тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 77 копійок.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року зазначене заочне рішення скасовано.

20 серпня 2018 року Дергачівським районним судом Харківської області постановлено ухвалу, якою провадження у справі закрито.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року – скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2018 року справу направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2007 року між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DN81АR03110099, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 127942,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит до 26.11.2014 року зі сплатою процентів у розмірі 9,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов`язання ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» належним чином.

Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DN81АR03110099 від 27.11.2007 у розмірі 116946,17 грн.

Позивач зазначає, що погашення заборгованості за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року відповідачем не проводилося і рішення не виконано досі, то відповідно договірні правовідносини між сторонами не припинилися, а банк продовжує здійснювати нарахування пені, комісії, відсотків.

Станом на 02.03.2015 року має заборгованість - 546909,77 грн., яка складається з 102091,12 грн. - заборгованість за кредитом; 60584,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 25319,16 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 358914,67 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Таким чином різниця між загальною заборгованістю (546909,77 грн) та стягнутою (116946,17 грн) складає 429963,60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 5 ст. 263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.2 ст.631 ЦК України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання визначені у ст.530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором, зокрема, відсотки за користування кредитом, пеню за прострочення виконання зобов`язання припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018р. у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 05.12.2019р. у справі № 205/5456/16-ц, (провадження № 61-32720св18).

В пункті 2.3.3 кредитного договору № DN81АR03110099 від 27.11.2007 року сторони передбачили, що у разі порушення позичальником зобов`язань, передбачених договором, банк на власний розсуд має право: а) змінити умови договору зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідно повідомлення. При цьому, згідно ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст. 1050ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено, що за наслідками порушення позичальником зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту із посиланням на ст.ст.1050, 1054 ЦК України банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі заборгованості за кредитним договором № DN81АR03110099 від 27.11.2007 року станом на 17.09.2009 р. у розмірі 116946,17 грн.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2010 р. у справі №2-526/10, позовні вимоги банка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено, зокрема, стягнуто заборгованість за кредитним договором №DN81АR03110099 від 27.11.2007 року у розмірі 116946,17 грн.

Так, звертаючись в 2010 році з позовом до суду, банк просив стягнути заборгованість, в тому числі в повному обсязі по тілу кредиту, а отже, кредитодавець реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України і такими діями на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому втратив право здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом заставкою визначеною в договорі і у даному випадку права і інтереси кредитора у правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), яку суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019р. №127/15672/16-ц зазначала, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин посилання позивача на те, що оскільки погашення заборгованості за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року відповідачем не проводилося і рішення не виконано досі, то відповідно договірні правовідносини між сторонами не припинилися, а банк продовжує здійснювати нарахування пені, комісії, відсотків, є безпідставними.

Таким чином, нарахування будь-яких передбачених договором, а не законом, платежів після припинення права на здійснення таких нарахувань є безпідставним.

Відповідачем неодноразово було заявлено заяву про застосування до вимог банка про стягнення відсотків строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Нормами ЦК України не передбачено, що сплив позовної давності є окремою підставою для припинення зобов`язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2020р. у справі № 761/44698/16-ц ( провадження № 61-47703св18).

Входячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш, ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

При ухваленні рішення судом не вирішуються питання про застосування до позовних вимог АТ КБ ПриватБанк строків позовної давності з урахуванням заяви представника відповідача, оскільки в задоволенні позову суд відмовляє за безпідставністю, а в межах строків позовної давності підлягає захисту тільки порушене право.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки право позивача нараховувати проценти, пеню та комісію за користування кредитом припинилося після пред`явлення до суду позову у 2010 році припинилося, тому вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 429963,60 грн є безпідставними.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судом питання про стягнення судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя О.В. Шишкін