Рішення № 101713637, 03.12.2021, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/936/21

Провадж.№ 2/481/283/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

03 грудня 2021 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Васильченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Асмолової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 , третя особа: Універсальна товарна біржа «Віконт-Т», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до відповідачів Новобузької міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 , яким просила ухвалити судове рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 10.03.1998 року №1-86 нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого у Універсальній товарній біржі «Віконт-Т».

Свої вимоги мотивує тим, що вона 10 березня 1998 року купила у громадянина ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , уклавши договір купівлі-продажу через Універсальну товарну біржу «Віконт-Т», який було зареєстровано у Миколаївському обласному бюро технічної документації за № 5036. При зверненні до державного реєстратора Новобузької міської ради з метою реєстрації права власності житлового будинку, але їй було усно роз`яснено, що вказаний договір купівлі-продажу потребує визнання його в судовому порядку, в зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Новобузької міської ради Миколаївської областів судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно, належним чином повідомлений про слухання справи, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи без його участі на адресу суду не подав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча завчасно повідомлена про слухання справи. Заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не подала.

При таких обставинах суд постановив провести, на підставі вимог ст. 281 ЦПК України, заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилами ч. 1ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1-86 від 10 листопада 1998 року, зареєстрованого Універсальною товарною біржею «Віконт-Т» в журналі реєстрації біржових угод, ОСОБА_2 , як власник житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , продав його покупцю ОСОБА_1 (а.с. 6, 7).

Відповідно до ст. 227 ЦК України (в редакції закону 1963 року, що діяла на момент укладення сторонами договору) договір купівлі-продажу будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції закону 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 1-86 від 10.03.1998 року, про визнання якого дійсним заявлено позивачем не був нотаріально посвідчений, але відповідно до чинного законодавства, на момент укладення угоди він підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Про те, що вказаний договір належить нотаріально оформити, як видно з доводів позивача, їй стало відомо лише від державного реєстратора, коли мала намір оформити право власності.

Укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна не містить в собі протизаконних умов. В угоді зазначено предмет продажу, його характеристика, порядок передачі предмета продажу у власність покупця, визначена ціна продажу.

Сторонами за договором було досягнуто згоди з істотних умов угоди, яка повністю була виконана, як покупцем так і продавцем.

ОСОБА_1 на виконання п. 9 біржової угоди, 24.03.1998 року зареєструвала своє право власності в Миколаївському обласному бюро технічної інвентаризації за № 5036, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням (а.с 5).

Судом встановлено, що будь-які перешкоди для нотаріального посвідчення договору на час його укладення були відсутні, однак договір не був посвідчений нотаріально в зв`язку із неправильним тлумаченням на той час ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якого угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, що не виключало дотримання при його укладенні вимог ст.227 ЦК УРСР 1963 р.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 року, який діє з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст.16 ЦК України 2003 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Такий спосіб захисту цивільних прав був передбачений і ст.6 ЦК УРСР 1963 року.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 10 березня 1998 року між сторонами.

На стягненні з відповідачів судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній не наполягав, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст.ст.12,13,81,200,223,229,247,258,259,263-265,280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір №1-86 купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , 10 березня 1998 року через Універсальну товарну біржу «Віконт-Т».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив на підставі заяви відповідача, яка відповідає вимогам, визначеним в ст. 285 ЦПК України, поданої протягом 30 днів з дня його проголошення чи в разі поновлення пропущеногоз поважних причин процесуального строку.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Новобузька міська рада Миколаївської області, місце знаходження: 55601, пл. Свободи, 42, м. Новий Буг, Миколаївська область, ЄДРПОУ 04056598.

Третя особа: Універсальна товарна біржа «Віконт-Т» (місцезнаходження: пр. Центральний, 152, м. Миколаїв, 54000).

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО