Вирок № 101708800, 07.12.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/375/20

Провадження № 1-кп/504/478/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2021смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретарів - Мельникової В.М., Сухіни Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, смт. Доброслав, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000000973 від 16.10.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, українця за національністю, з середньою (спеціальною) освітою, одруженого, інваліда ІІ групи, офіційно працюючого старшим водієм ПАТ «Ексімнафтопродукт», має відкриті водійські категорії В; С; Е, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участі прокурорів - Трофимова В.С., Мосур М.О., Чернишова О.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Назарова О.М., -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 року, приблизно о 13:00 год., в світлий час доби, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці 21 км автодороги М-14 сполученням «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» в Лиманському районі Одеської області, маючи об`єктивну та реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, діючи необережно, грубо проігнорував вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та пунктів 1.5, 11.4 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху;

п. 1.5- дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 11.4- на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Порушення виразилося в тому, що в зазначений день та час, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ 2410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці 21 км автодороги М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь - Новоазовськ» з боку м. Одеси в напрямку с. Олександрівка в Лиманському районі Одеської області, на якій організовано двосторонній рух та яка має по дві смуги для руху в одному напрямку.

Проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на безпечність своїх дій при виконанні маневру повороту ліворуч в невстановленому для цього місці та під час зміни напрямку руху ліворуч, водій ОСОБА_2 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а саме тому, що попереду в зустрічному напрямку в лівому ряду вищевказаної автодороги здійснював рух автобус «ГАЛАЗ 3207.05», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому перебували пасажири.

Продовжуючи маневрування із лівого ряду на зустрічну смугу руху та виїжджаючи на горизонтальну дорожню розмітку 1.3, яку перетинати забороняється, створюючи тим самим для інших учасників руху аварійну ситуацію, водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення переважно лівою бічною частиною кузову керованого ним автомобіля «ГАЗ 2410» із передньою лівою частиною кузову автобусу «ГАЛАЗ 3207.05». Під час дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ 2410» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці ДТП.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГA3 2410» ОСОБА_4 отримала наступні тілесні ушкодження: закрита травма голови: садна голови; закрита травма тулуба: перелом правої ключиці; перелом грудини поміж 3-м і 4-м ребрами; переломи 2-7-го правих ребер по середньо ключичній та 2-11-го лівих ребер поміж передньою та середньою пахвовими лініями; надриви та розриви легень; крововилив біля воріт печінки; крововиливи біля судинних ніжок обох нирок; закрита травма кінцівок: синець лівого передпліччя; синець лівої кисті; садна лівої кисті; садно в ділянці лівого колінного суглоба; синець лівої гомілки; перелом правої променевої кисті; перелом лівої малогомілкової кисті.

Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з наявної у неї травмою у вигляді перелому правої ключиці, перелому грудини поміж 3-м і 4-м ребрами, надрив та розрив легень, переломів 2-7-го правих ребер по середньо ключичній та 2-11-го лівих ребер поміж передньою та середньою пахвовими лініями, перелому правої променевої кисті, перелому лівої малогомілковою кисті. Безпосередньою причиною смерті з`явилося ускладнення травми - шок.

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та п.п. 1.5, 11.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних тяжких наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, при цьому пояснив, що дійсно 16.10.2019 року, приблизно о 13:00 год., в світлий час доби, він, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці 21 км автодороги М-14 сполученням «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» в Лиманському районі Одеської області, маючи об`єктивну та реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, діючи необережно, грубо проігнорував вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та пунктів 1.5, 11.4 Правил дорожнього руху України. Проявляючи самовпевненість, легковажно розраховуючи на безпечність своїх дій при виконанні маневру повороту ліворуч в невстановленому для цього місці та під час зміни напрямку руху ліворуч, він не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а саме тому, що попереду в зустрічному напрямку в лівому ряду вищевказаної автодороги здійснював рух автобус «ГАЛАЗ 3207.05», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому перебували пасажири. Продовжуючи маневрування із лівого ряду на зустрічну смугу руху та виїжджаючи на горизонтальну дорожню розмітку 1.3, яку перетинати забороняється, створюючи тим самим для інших учасників руху аварійну ситуацію, він виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення переважно лівою бічною частиною кузову керованого ним автомобіля «ГАЗ 2410» із передньою лівою частиною кузову автобусу «ГАЛАЗ 3207.05». Під час дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ 2410» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці ДТП.

У скоєному ОСОБА_1 розкаюється, докази його вини, добуті досудовим розслідуванням, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позицій.

Потерпіла - ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечувала щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Одночасно зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, оскільки останній щиро вибачився перед нею та родиною, допомагав в похованні матері та продовжує допомагати матеріально до теперішнього часу. Крім того, просить призначити покарання обвинуваченому максимально м`яке та не пов`язане з реальним позбавленням волі, а також не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового розгляду, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), а саме в тому, що 16.10.2019 року, приблизно о 13:00 год., в світлий час доби, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці 21 км автодороги М-14 сполученням «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» в Лиманському районі Одеської області, маючи об`єктивну та реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, діючи необережно, грубо проігнорував вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та пунктів 1.5, 11.4 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху;

п. 1.5- дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 11.4- на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Порушення виразилося в тому, що в зазначений день та час, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ 2410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці 21 км автодороги М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь - Новоазовськ» з боку м. Одеси в напрямку с. Олександрівка в Лиманському районі Одеської області, на якій організовано двосторонній рух та яка має по дві смуги для руху в одному напрямку.

Проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на безпечність своїх дій при виконанні маневру повороту ліворуч в невстановленому для цього місці та під час зміни напрямку руху ліворуч, водій ОСОБА_2 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а саме тому, що попереду в зустрічному напрямку в лівому ряду вищевказаної автодороги здійснював рух автобус «ГАЛАЗ 3207.05», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому перебували пасажири.

Продовжуючи маневрування із лівого ряду на зустрічну смугу руху та виїжджаючи на горизонтальну дорожню розмітку 1.3, яку перетинати забороняється, створюючи тим самим для інших учасників руху аварійну ситуацію, водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення переважно лівою бічною частиною кузову керованого ним автомобіля «ГАЗ 2410» із передньою лівою частиною кузову автобусу «ГАЛАЗ 3207.05». Під час дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ 2410» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці ДТП.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГA3 2410» ОСОБА_4 отримала наступні тілесні ушкодження: закрита травма голови: садна голови; закрита травма тулуба: перелом правої ключиці; перелом грудини поміж 3-м і 4-м ребрами; переломи 2-7-го правих ребер по середньо ключичній та 2-11-го лівих ребер поміж передньою та середньою пахвовими лініями; надриви та розриви легень; крововилив біля воріт печінки; крововиливи біля судинних ніжок обох нирок; закрита травма кінцівок: синець лівого передпліччя; синець лівої кисті; садна лівої кисті; садно в ділянці лівого колінного суглоба; синець лівої гомілки; перелом правої променевої кисті; перелом лівої малогомілкової кисті.

Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з наявної у неї травмою у вигляді перелому правої ключиці, перелому грудини поміж 3-м і 4-м ребрами, надрив та розрив легень, переломів 2-7-го правих ребер по середньо ключичній та 2-11-го лівих ребер поміж передньою та середньою пахвовими лініями, перелому правої променевої кисті, перелому лівої малогомілковою кисті. Безпосередньою причиною смерті з`явилося ускладнення травми - шок.

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та п.п. 1.5, 11.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних тяжких наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного обвинуваченим діяння, те що воно відноситься до тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працює, має відкриті водійські категорії В, С, Е, є інвалідом ІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, проте, потребує постійного нагляду кардіолога, травматолога та хірурга у зв`язку з погіршенням здоров`я на фоні вчиненого ДТП.

У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого - є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, - судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи особу винного, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілої, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Крім того, враховуючи викладене, суд вважає, що при обранні ОСОБА_1 міри покарання у виді позбавлення волі, можливо застосувати дію ст. 75 КК України, з виконанням покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, суд, враховуючи думку прокурора, який вважав не доцільним застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, та виходячи з того, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 раніше не судимий та не притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно працює, має відкриті водійські категорії В, С, Е, є інвалідом ІІ групи, потребує постійного нагляду кардіолога, травматолога та хірурга у зв`язку з погіршенням здоров`я на фоні вчиненого ДТП, що вказує на необхідність значних фінансових витрат на лікування та матеріальне забезпечення його сім`ї, які він може створити лише за умови офіційного працевлаштування на посаді водія, яка є єдиними легітимним джерелом його доходу, таким чином, вищевказане дає суду всі підстави не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Засоби забезпечення кримінального провадження та запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження в суді не застосовувались, та підстав для їх обрання судом не вбачається.

Питання речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по провадженню на залучення експерта з проведення судових експертиз документально підтвердженні, тому відповідно до ст. 124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, ч. 4 ст. 174, 371 - 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 3 (трьох) років іспитового строку ОСОБА_1 не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину).

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2019 року по справі № 947/25498/19 (1-кс/947/14100/19) на автомобіль «ГАЗ-2410», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 05.12.2015 року Центром 5142, належить ОСОБА_7 ; та на автобус «ГАЛАЗ 3207.05», р/н НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 29.03.2018 Центром 5147, належить ОСОБА_8 , - скасувати.

Речові докази по провадженню: автобус «ГАЛАЗ 3207.05», р/н НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 29.03.2018 Центром 5147, належить ОСОБА_8 , - вважати повернутим власнику; автомобіль «ГАЗ-2410», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 05.12.2015 року Центром 5142, належить ОСОБА_7 , - повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати з проведення судових експертиз у розмірі 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 09 (дев`ять) копійок, 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 09 (дев`ять) копійок, 7 065 (сім тисяч шістдесят п`ять) гривень 45 (сорок п`ять) копійок та 1884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) гривні 12 (дванадцять) копійок, а всього 11 775 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок на користь держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.К. Барвенко