Рішення № 101706727, 23.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №372/3747/18

2/760/11596/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в Обухівський районний суд Київської області з зазначеним позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що 31 січня 2018 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0107-18-00063, предметом якого було страхування автомобіля марки «Lexus RX 200 t» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

29 березня 2018 року о 21 годині 00 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Центральної та вул. Ентузіастів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, у результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідач листом від 05 червня 2018 року відмовив у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи це тим, що він самостійно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди без повідомлення та виклику працівників поліції, а також не повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року встановлено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.п. «а» п. 2.10. ПДР України та закрито провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КпАП України.

У зв`язку з цим, 10 серпня 2018 року його представником було подано до відповідача заяву про перегляд заяви позивача від 03 квітня 2018 року щодо виплати страхового відшкодування. Проте, відповідач повторно відмовив з тих же підстав.

Крім того, він у день дорожньо-транспортної пригоди телефонував представнику відповідача з відповідним повідомленням, що підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит.

Відповідно до п. 5 договору основною сумою вимоги щодо стягнення суми страхового відшкодування є сума - 1418995 гривень 33 копійки.

Згідно зі звітом № 0404 від 13 квітня 2018 року про оцінку автомобіля ринкова вартість транспортного засобу марки «Lexus RX 200 t» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 1421224 гривні 82 копійки.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 1418995 гривень 33 копійки, пеню в сумі 216231 гривні 57 копійок, інфляційні втрати в розмірі 41248 гривень 40 копійок, три проценти річних у сумі 18310 гривень 87 копійок та шкоду, завдану здоров`ю в розмірі 360 гривень 48 копійок.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

28 липня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 1052140 гривень, пеню в сумі 662197 гривень 18 копійок, інфляційні втрати в розмірі 122559 гривень 09 копійок, три проценти річних у сумі 65674 гривні 04 копійки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, підтримала викладене у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог. Зазначила, що відмова страхової компанії була обґрунтована, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він дійсно звертався до поліції з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, вже о 21 годині 58 хвилин позивача не було на місці пригоди. Вважає, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року не вірно встановлено всі обставини справи та як наслідок постановлено незаконне рішення.

Відповідно до звіту, проведеного оцінювачем на замовлення відповідача, транспортний засіб позивача конструктивно загинув, а тому відповідач, у випадку прийняття рішення про визнання вказаного випадку страховим, здійснював би розрахунок страхового відшкодування за формулою, наведеною в п. 12.4.2. договору страхування. Вартість залишків транспортного засобу після страхового випадку складає 445580 гривень, страхова сума по КАСКО становить 1418995 гривень 33 копійки, часткова втрата вартості застрахованого автомобіля становить 22548 гривень 42 копійки, сума всіх несплачених частин страхової премії по договору складає 41186 гривень 34 копійки. За таких обставин, сума страхового відшкодування становить 909680 гривень 57 копійок (1418995,33 - 22548,42 - 445580 - 41186,34 = 909680,57). Разом з тим, відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, якого зазначав страхувальник. Відповідно до звіту № 0404 від 13 квітня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 860310 гривень 29 копійок. Таким чином, якби відповідач здійснював виплату страхового відшкодування, то вона б становила 860310 гривень 29 копійок.

Заперечує проти розрахунку пені, наданого позивачем, оскільки до цієї вимоги застосовується позовна давність в один рік. Тому підстави для стягнення пені за період з 26 червня 2018 року по 4 липня 2020 року відсутні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0107-18-00063, предметом якого було страхування автомобіля марки «Lexus RX 200 t» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13-23).

29 березня 2018 року о 21 годині 00 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Центральної та вул. Ентузіастів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, у результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Зазначений автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 12).

Позивач 03 квітня 2018 року звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 26).

ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» листом від 05 червня 2018 року відмовило у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_1 самостійно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди без повідомлення та виклику працівників поліції, а також не повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 43).

У матеріалах справи міститься постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року, якою закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КпАП України за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 44).

Зазначеною постановою не встановлено факт залишення позивачем місця дорожньо-транспортної пригоди.

Постанова є чинною.

Таким чином, доводи сторони відповідача щодо залишення позивачем місця дорожньо-транспортної пригоди не знайшли свого підтвердження.

Крім того, представник відповідача зазначає про те, що позивач не повідомив страхову компанію про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься відповідь на запит ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» від 17 серпня 2018 року, з якої вбачається, що згідно пояснення ОСОБА_2 29 березня о пізній годині на особистий номер ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 з інформацією про настання страхового випадку. Зі свого боку ОСОБА_2 проконсультував ОСОБА_1 про порядок дій згідно умов договору при настанні страхового випадку, а саме: викликати поліцію, зателефонувати до колл-центру та у триденний строк написати письмову заяву у відділу врегулювання збитків (а.с. 46).

За таких обставин, відмова ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у виплаті позивачу страхового відшкодування не відповідає вимогам укладеного між сторонами договору страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

У матеріалах справи мітиться звіт про оцінку автомобіля від 13 квітня 2018 року, складений за замовленням ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 860310 гривень 29 копійок (а.с. 27-31).

Стороною позивача наданий суду висновок експерта судової автотоварознавчої експертизи колісного транспортного засобу № ЕД-1707-2-1283.19 від 11 квітня 2019 року.

Суд вважає за можливе покласти в основу рішення при визначенні розміру майнової шкоди зазначений висновок, оскільки при її призначенні експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Судова експертиза проводилась експертом, який має відповідну фахову підготовку. Висновок судової експертизи кореспондується з іншими доказами по справі та не суперечить їм.

Відповідно до вказаного висновку вартість матеріального збитку визначається як ринкова вартість досліджуваного колісного транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відновлення такого колісного транспортного засобу є недоцільним з економічної точки зору. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді становить 1052140 гривень.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Вбачається, що висновком експерта встановлено, що автомобіль позивача у результаті дорожньо-транспортної пригоди вважається фізично знищеним.

Відповідно до п. 12.4. договору страхування у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу (якщо згідно з актом автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту перевищує 60 % дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на дату настання страхового випадку), розмір страхового відшкодування розраховується за вибором страховика по одному з варіантів.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що відповідно до звіту, проведеного оцінювачем на замовлення відповідача, транспортний засіб позивача конструктивно загинув, а тому відповідач, у випадку прийняття рішення про визнання вказаного випадку страховим, здійснював би розрахунок страхового відшкодування за формулою, наведеною в п. 12.4.2. договору страхування.

Відповідно до п. 12.4.2. договору страхування СВ = (СС-С3) - В3 + ДДВ - Фрп - ВЗПО - НЧСП, де СВ - вартість залишків транспортного засобу після страхового випадку згідно з Актом автотоварознавчої експертизи або ринкова вартість залишків транспортного засобу визначена на підставі ринкового запиту, в тому числі за допомогою Інтернет-платформ з ринкової оцінки та продажу пошкоджених транспортних засобів. В останньому випадку страховик рекомендує особу, готову придбати залишки за такою ціною.

З відзиву представника відповідача вбачається, що страхова компанія розмістила інформацію про транспортний засіб позивача на порталі автоонлайн з метою отримання інформації щодо ринкової вартості залишків транспортного засобу. У відповідь було отримано зобов`язуючу пропозицію з приводу вартості придатних залишків, розмір яких складає 445580 гривень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 договору страхування страхова сума КАСКО складає 1418995 гривень 33 копійки.

Часткова втрата вартості застрахованого автомобіля становить 22548 гривень 42 копійки.

Відповідно до листа ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» від 09 листопада 2018 року станом на 29 березня 2018 року позивачем була сплачена перша частина страхової премії в сумі 13728 гривень 78 копійок. Станом на 09 листопада 2018 року інші частини страхової премії не сплачувались (а.с. 49).

З цього листа вбачається, що сума всіх несплачених частин страхової премії по договору складає 41186 гривень 34 копійки.

За таких обставин, враховуючи формулу розрахунку, визначену п. 12.4.2. договору страхування, сума страхового відшкодування становить 909680 гривень 57 копійок (1418995,33 - 22548,42 - 445580 - 41186,34 = 909680,57).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає несплачене страхове відшкодування в сумі 909680 гривень 57 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 26 червня 2018 року по 24 липня 2020 року у розмірі 662197 гривень 18 копійок.

Представник відповідача заперечує проти розрахунку пені, наданого позивачем, оскільки до цієї вимоги застосовується позовна давність в один рік. Тому підстави для стягнення пені за період з 26 червня 2018 року по 4 липня 2020 року відсутні.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку сторони позивача вбачається, що пеня нарахована за період з 26 червня 2018 року по 24 липня 2020 року, тобто поза межами встановленої законом позовної давності в один рік.

За таких обставин, до вимоги позивача про стягнення пені підлягає застосування строк позовної давності в один рік на підставі ч. 2 ст. 258 ЦК України.

За період з 24 липня 2019 року по 24 липня 2020 року сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України становить 224514 гривень 53 копійки (пеня нарахована на суму 909680 гривень 57 копійок) та підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні збитки за період з 26 червня 2018 року по 24 липня 2020 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 26 червня 2018 року по 24 липня 2020 року кількість днів прострочення становить 760 днів. Отже, сума трьох процентів річних складає 56781 гривні 80 копійок (909680,57 х 0,03 = 27290,42 : 365 = 74,77 х 760 = 56781,80).

Сукупний індекс інфляції за період прострочення з 26 червня 2018 року по 24 липня 2020 року становить 1,10978662.

За таких обставин, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 909680 гривень 57 копійок за цей період становить 99870 гривень 76 копійок (909680,57 х 1, 10978662 = 1009551,33 - 909680,57 = 99870,76).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають нараховані три проценти річних у сумі 56781 гривні 80 копійок та 99870 гривень 76 копійок інфляційного збільшення суми боргу.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 8810 гривень.

Керуючись статтями 12, 14, 256, 258, 509, 526, 625, 979-984, 988, 990-992, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування», ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 909680 гривень 57 копійок страхового відшкодування, пеню в розмірі 224514 гривень 53 копійки, інфляційні втрати в сумі 99870 гривень 76 копійок, три проценти річних у розмірі 56781 гривні 80 копійок та 8810 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2021 року.

Суддя: