Рішення № 101706131, 07.12.2021, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1353/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 грошових сум на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал". Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати, що складаються із оплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовну заяву обгрунтовує тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва відкрито виконавче провадження №64842034 на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем. Позивач вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис вчинений без достатніх правових підстав, і при його вчиненні нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Нотаріус здійснив виконавчий напис, не отримавши всіх необхідних документів, зокрема без копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язань, а також не пересвідчився у безспірності заборгованості. Також стверджує, що жодних правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал" не укладав і ніяких листів від відповідача не отримував.

Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, копії якої направлені учасникам справи (а.с.37).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач позовну заяву з додатками отримав 01 грудня 2021 року (а.с.43), проте відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Юрій Анатолійович пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подали.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось, тому особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики за № 2346346. Згідно договору позикодавець зобов`язався передати у власність позичальника грошові кошти у сумі 5700 грн. шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок останнього, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики (а.с.33).

03 лютого 2021 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №18397 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 2346346 від 07 жовтня 2019 року, укладеним з ТОВ "1 безпечне агенство необхідних кредитів", правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 03042017 від 03 квітня 2017 року є ТОВ "Профіт Капітал", який є стягувачем, заборгованість за кредитним договором 2346346 від 07 жовтня 2019 року. Строк платежу за кредитним договором №2346346 від 07 жовтня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 березня 2020 року по 06 січня 2021 року. Сума заборгованості складає 9969,63 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5374,12 грн. Прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4595,51 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 9969,63 грн. (а.с.32).

16 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем відкрито виконавче провадження ВП №64842034 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал" заборгованості у розмірі 9969,63 грн. (а.с.29-30).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачені ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012 року за № 282/20595, та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пп. 1.1, 1.2 п. 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ зазначеного Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.5 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Пункт 2 Переліку документів «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» визначає, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто на даний час діє редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 і як викладено вище, нотаріусом вимог вказаного Порядку не дотримано.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, виконавчий напис був вчинений нотаріусом 03 лютого 2021 року на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, тобто вже після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.

Крім того, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 03 лютого 2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Крім цього, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Так безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. (Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа №161/6092/18-ц).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Тому неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Позивач у позовній заяві заперечив факт надходження на його адресу будь-яких повідомлень щодо розрахунку заборгованості по кредиту з вимогою їх сплати.

Підпунктом 2.3 п. 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, ОСОБА_1 як ймовірному боржнику, мало бути направлено письмову вимогу про усунення порушень, однак, у матеріалах справи відсутні дані про отримання ним такої вимоги. Також відсутні дані про те, що його було проінформовано про існування заборгованості та її розміру.

Судом не встановлено факту отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. При цьому, відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості позичальника, є саме первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», але такі первинні документи відсутні. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики з розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні в ухвалі від 07 лютого 2014 року.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до орієнтованого розрахунку судових витрат та витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 по справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в суді першої інстанції, складеного адвокатом Мушкеєвим В.В.: адвокатський запит до органу виконавої служби та ознайомлення з матеріали виконавчого провадження - 600,00 грн.; поштові витрати - 17,00 грн.; судовий збір за подання позовної заяви - 908,00 грн.; підготовка позовної заяви - 2000,00 грн.; судове засідання (вартість 500,00 грн., кількість 3) - 1500,00 грн.; підготовка заяви про забезпечення позову - 1000,00 грн. (а.с.13).

Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідності критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, суд враховує, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, без участі сторін в судовому засіданні та протягом незначного періоду часу, при цьому сама справа не є складною і з приводу спірних правовідносин існує усталена судова практика. При цьому фактично адвокатом, який не приймав участі в судовому розгляді, виконані роботи, пов`язані лише з підготовкою та складанням позовної заяви, що не свідчить про значний обсяг наданих адвокатом послуг, а позивачем понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2670,00 грн. Разом із тим, інші витрати, які зазначені в орієнтовному розрахунку судових витрат на правничу допомогу, а саме 1500,00 грн. - за участь у трьох судових засіданнях та 1000,00 грн. - за підготовку заяви про забезпечення позову, суд врахувати не може, оскільки таких послуг адвокатом надано не було, так як заява про забезпечення позову ним не подавалась і участі в судових засіданнях він не приймав.

З огляду на наведене, а також зважаючи на принцип співмірності, наданої адвокатом Мушкеєвим В.В. правничої допомоги із заявленим розміром судових витрат, витрачений ним час на надання цієї допомоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення витрат по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 2617,00 грн. Крім того, при звернення до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 було сплачено 908,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2617,00 грн. витрат на правову допомогу, а також 908,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 грошових сум на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 2617,00 (дві тисячі шістсот сімнадцять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.256 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 30 червня 2010 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал", 04071 м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд.8, ЄДРПОУ 14282829.

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, вул.Велика Бердичівська, 35, м.Житомир.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Юрій Анатолійович, вул.Поправки Юрія, 6, офіс16, м.Київ

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.