Рішення № 101689701, 01.12.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3000/21

Провадження № 2-а/332/23/21

Рішення

Іменем України

01 грудня 2021 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

за участю секретаря: Мусаєва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тивоненко Данило Русланович, до лейтенанта поліції Ларькіна Юрія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

Встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тивоненко Данило Русланович до Ларькіна Юрія Юрійовича , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.07.2021 відносно ОСОБА_1 інспектором поліції Ларькіним Ю.Ю. винесено постанову про те, що позивач, керуючи транспортним засобом перевищила встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме 73 км/год, чим порушила п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. З вказаною постановою ОСОБА_1 не згодна, оскільки правопорушення не вчиняла, відповідачем неповно з`ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи. В оскаржуваній постанові відповідачем не вказані дані щодо моделі та номеру технічного засобу Trucam, яким здійснено фіксацію правопорушення, не зазначений технічний засіб, який використовувався інспектором при відеофіксації розгляду адміністративної справи. Позивачу не було забезпечено право на юридичну допомогу, не роз`яснені її права. На припущення позивача прилад вимірювача швидкості Trucam міг бути не повіреним. З цих підстав позивач просить скасувати постанову серії ЕАН № 4494600 від 16.07.2021 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.08.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі.

28.09.2021 до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечують, вважають що інспектор поліції при винесені оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог діючого законодавства України. В обґрунтування своєї позиції надали диск з відеозаписом події, копії експертних висновків лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20-20 TruCАМ II, програмного забезпечення «TruCАМ II Clip Viewer v2.0.5.1», програмного забезпечення «Share ViewІІ v2.2.2.23091», копії сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020, копії відповідей ДП «Укрметртестстандарт». Просять у задоволенні позовної заяви відмовити.

Від сторін надійшли клопотання щодо розгляду справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оглянувши у судовому засіданні відеозапис, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 ст. 122).

Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серія ЕАН № 4494600 від 16.07.2021, ОСОБА_1 16.07.2021 о 10:56:11 в м. Запоріжжі, по вул. Діагональній, 9, керуючи транспортним засобом BMW 2281, з номерним знаком НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 73 км/год, чим перевищила встановлене обмеження швидкості в населеному пункті, порушила п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалася за допомогою лазерного вимірювача ТruCam II tc008377, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с. 19).

За вчинення даного правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 340,00 грн (а.с. 20).

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, крім іншого, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Правопорушення було зафіксоване лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruСАМ LTI 20/20 tc008377 та підтверджується роздруківкою файлу з пристрою (а.с. 19-20).

Лазерний вимірювач швидкості TruСАМ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму (тобто, основною функцією даного приладу є здійснення певних вимірювань, а здійснення фото- або відеофіксації є додатковою функцією), що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак.

Відповідачем у додатках до відзиву надані копії відповідних сертифікатів відповідності та експертні висновки щодо законності використання лазерного вимірювача швидкості TruСАМ LTI 20/20 (а.с. 40-42, 45-46).

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, наданих відеоматеріалів із записом подій, які мали місце під час оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 чітко вбачається, що позивач дійсно порушила Правила дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 39, 66).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд вважає, що відповідач надав достатньо аргументовані докази, що спростовують вимоги позивача щодо неналежного застосування вимірювача швидкості, неможливості його використання.

Інспектором поліції у відповідності до ст. 280 КУпАП були з`ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і його дії вчинені у передбачені законом межах та у спосіб, а відтак, і підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, винесеної відносно ОСОБА_1 не встановлено.

Інспектор при винесені оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєно, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.

Відповідачем представлено як доказ правомірності рішення інспектора диск з відеофіксацією, яким повністю спростовано доводи позивача про неправомірність дій цього інспектора при складанні постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача, зокрема доведено, що ОСОБА_1 допустила порушення ПДР, за що інспектор патрульної поліції притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивач не надала, її позовні вимоги зводяться до висвітлення порушень норм процесуального права з боку інспектора, що в судовому засіданні не було встановлено.

Натомість, відповідач, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, надав докази своїх заперечень. Зокрема, відеофіксація, що здійснювалась під час вчинення правопорушення та в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення, підтверджує факт правопорушення з боку позивача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 121, 246, 286 КАС України, суд, -

Ухвалив:

У задоволенні адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тивоненко Данило Русланович, до лейтенанта поліції Ларькіна Юрія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.С. Яцун