Рішення № 101689435, 29.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14030/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

за участі секретаря судових засідань Чейпеш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою адвоката Німець Олени Михайлівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача старший державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) Боринська Жанна Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Представник позивача адвокат Німець Олени Михайлівни звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача старший державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) Боринська Жанна Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 4499 про стягнення з позивача ОСОБА_1 в користь відповідача - ТзОВ «Фінансова компанія управління активами», заборгованості в розмірі 51 335 грн., 94 коп. Вважають виконавчий напис таким, що не підлягає виконання через відсутність безспірності вимог. Крім того, такий договір не був нотаріально посвідчений.

Відзиву на позовну заяву у встановлений строк не подано, однак пред`явлено заяву про визнання позовних вимог, зменьшення розміру судового збору та витрат на правову допомогу.

Треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, пояснень щодо позову не надали.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.11.2021 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні.

В судове засідання 29.11.2021 року:

представник позивача та позивач не з`явились, подали заяву про проведення судового розгляду у їх відсутності зазначили, що позовні вимоги підтримують, відносно ухвалення заочного рішення не заперечують.

відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про визнання позову.

треті особи в судове засдіання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Будь яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, однак подано заяву про визнання позову, суд на підставі ч.8 ст. 178 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами.

Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

Згідно виконавчого напису № 4499, виданого 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором 003-06060-171213 від 17.12.2013 року укладеного з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги № 20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року за кредитним договором № 003-06060-171213 від 17.12.2013 року є ТзОВ «Фінансова компанія управління активами», далі іменований - стягувач.

Строк платежу за кредитним договором № 003-06060-171213 від 17.12.2013 року настав. Стягнення заборгованості проводиться за період з 08.02.2018 по 22.10.2020. Сума заборгованості складає 51 335,94 грн., в т.ч. заборгованість за сумою кредиту становить 31 422,84 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 19763,10 грн.. За вчинення виконавчого напису 150 грн.

Зі змісту вказаного виконавчого напису з`ясовано, що такий вчинено у відповідності до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999.

Приватним виконавцем Боринською Ж.М. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису установлено, що виконавчий напис вчинений на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 рокув редакції від 10.12.2014 на підставі Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5,безспірність заборгованості підтверджуюється документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»,визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься і у Постанові Великої Палати Верховного суду по справі 910/110374/17 від 21 вересня 2021 року, де зокрема, у п. 83 вказано що, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З наданих позивачем документів встановлено, що договір, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та позивачем 003-06060-171213 від 17.12.2013 року, нотаріально не посвідчений, отже не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, але і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статтей 15,16,18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Однією з умов вчинення виконавчого напису нотаріусом є те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому вирішальне значення має саме встановлення дня виникнення права вимоги.

Указана вимога по строкам вчинення виконавчого напису зазначена і в абзаці 2 п. 3.1, п. 3.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Аналогічної позиції притримується і Велика палата Верховного суду в по справі 910/110374/17 від 21 вересня 2021 року, де зокрема, у п. 73, зазначено - «Ураховуючи вищевикладене, вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис».

При цьому, суд приймає визнання відповідачем позовних вимог, оскільки таке не суперечить закону та не порушує права чи свободи сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 263ЦПК України

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевказане, на думку суду, приватний нотаріус Гуревічов О.М., не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачем, не перевірив дійсну наявність заборгованості за кредитним договором, а отже заявлена відповідачем до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

За таких обставин позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. та враховуючи надання позивачем всіх підтверджуючих документів щодо такої, суд приходить до висновку про їх задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч.1ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу було надано Договір про надання адвокатських послуг (правову допомогу) від 10.10.2021, опис виконаних робіт від 20.10.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордера №72 від 20.10.2021 про сплату позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.,копія ордера.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Щодо посилання відповідача, на необхідність зменьшення витрат на правову допомогу з врахуванням поведінки відповідача, а саме намагання врегулювати спір в мирному порядку та надалі визнання позову, суд вважає такі необгрунтованими.

Щодо мирного врегулювання спору, то суду не представлено жодних доказів такого врегулювання, однак, якщо представник відповідача, мирним врегулюванням вважає, подання заяви про врегулювання спору за участі судді, суд не може прийняти її до уваги, оскільки предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , а не стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому суд звертає увагу, що визнання позовом, є правом відповідача і не є досудовим вирішенням спору, а відтак, позивач були понесені витрати, для звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у повному обсязі у розмірі 5000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, у відповідності до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, а решта 50 відсотків суми сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак стягненню з відповідача 50 % підлягає лише сума судового збору сплачена за подання позовної заяви, однак не підлягає стягненню сума за подання заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

При зверненні до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908 грн. за позовну заяву та 454 грн. за подачу заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.4 ст.136 ЦПК України у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового зборузменшуєтьсяна розмірсудового збору,сплаченого завідповідну заявупро забезпеченнядоказів абопозову.

В п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 зазначено, що таке зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, у тому числі при об`єднанні їх в один процесуальний документ. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється.

За таких обставин сума судового збору внесена позивачемв більшому розмірі, ніж встановлено законом і підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в порядку ст.7 ч.1Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись cт.ст. 14,15,16,18 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» суд,-

ухвалив:

Позовну заяву представника позивача адвоката Німець Олени Михайлівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача старший державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) Боринська Жанна Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 266, вчинений 24.01.2020 приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», заборгованість за кредитним договором № 003-06060-171213 від 17.12.2013 року в розмірі 51 335,94 (п`ятдесят одної тисячі триста тридцяти п`яти) гривень 94 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877) в користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 454 /чотириста п`ятдесят чотири/ гривні у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 /п`ять тисяч/ гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору, згідно квитанції № 0.0.2321122541.1 від 29.10.2021 року, у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні та зайво сплачений судовий збір згідно квитанції № 0.0.2321124092.1 у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877), місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпиінь, вул. СтельмахаМихайла, 9а/203;

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5;

Старший державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) Боринська Жанна Михайлівна, місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької,10.

Суддя Дегтяренко К.С.