Рішення № 101687088, 24.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4500/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Риженко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Білозерського районного відділу УДМС України в Херсонській області,

Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області в особі територіального підрозділу - Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_2 в оформлені та видачі нового паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, у зв`язку з непридатністю для користування його паспорта;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області в особі територіального підрозділу - Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, у зв`язку з непридатністю для користування його паспорта.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області у видачі паспорта громадянина України в книжковій формі, в обмін на паспорт у вигляді ID-картки , який став непридатним для використання. Позивач вважає, що чинне законодавство передбачає можливість обміну паспорта громадянина України на паспорт громадянина України у формі книжечки в разі непридатності для користування, у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", яка регламентує оформлення і видачу паспорта громадянина України в книжковій формі.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, мас право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який ке досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду. Отже, законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Відповідач у відмові на звернення зобов`язаний був вказати одну з передбачених законодавством підстав для відмови у надання адміністративної послуги, але жодної підстави не було зазначено, а тільки роз`яснено порядок отримання паспорта у вигляді ID-картки . Таким чином, відповідач проявив бездіяльність щодо не оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

При цьому, позивач вважає, що видача паспорту у вигляді ID-картки була нав`язана співробітниками відповідача при здійсненні попередньої процедури обміну паспорту. Позивач зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу методів ідентифікації особи. Позивач внаслідок своїх релігійних переконань не може погодитись з присвоєнням їй ідентифікатора особистості у виді унікального номеру, а також зі зняттям біометричної інформації щодо неї та подальшим зберіганням, використанням та обробкою такої інформації, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги. Посилається на постанову Верховного Суду у зразкової справі № 806/3265/17 з аналогічних правовідносин.

Ухвалою від 26.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.10.2021 о 09:30 год.

Одночасно суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача - Управління ДМС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478), оскільки Білозерський відділ не є юридичною особою.

15.09.2021 до суду надійшов відзив УДМС в Херсонській області, в якому відповідач-2 заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. На звернення позивача про обмін паспорту Білозерським відділом УДМС було надано відповідь з роз`ясненням норм чинного законодавства щодо порядку оформлення паспорта громадянина України та зазначено про те, що паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 02.10.2017 оформлений на ім`я ОСОБА_1 є дійсним та придатним для використання до 02.10.2027, а тому у Білозерського відділу УДМС відсутні законні підстави для оформлення нового паспорта громадянина України. Паспорт № НОМЕР_1 був виданий позивачу зв`язку з непридатністю до подальшого використання попереднього паспорта громадянина України у формі ID-картки . Внесення персональних даних ОСОБА_1 вперше до Реєстру було здійснено 20.06.2017 працівниками Білозерського відділу УДМС при оформленні паспорта громадянина України також у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 22.06.2017, у зв`язку з втратою попереднього паспортного документа. Того ж дня, 20.06.2017, заявником була надана згода на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення їх до безконтактного електронного носія. Згідно положень абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від позивача не надходило, а всі дії щодо нього здійснювалися на добровільній основі. ОСОБА_1 були роздруковані заяви-анкети, які формувалися при оформленні паспортів громадянина України у формі ID-карток від 22.06.2017 та від 02.10.2017, для перевірки правильності внесених до них даних. Позивач власним підписом у вищевказаних заявах-анкетах надав Білозерському відділу УДМС згоду на обробку персональних даних та внесення їх до Реєстру, також підтвердив правильність їх внесених до заяв-анкет. Відповідно до п. 100 Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, зокрема, якщо особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання). Відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

15.09.2021 до суду надійшов відзив від Білозерського відділу УДМС в Херсонській області аналогічного змісту.

30.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважає, що його заява про видачу паспорту замість пошкодженого не була розглянута по суті, адміністративна послуга не надана. Вважає, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Особи, які відмовились від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Позивач наводить численні правові позиція Верховного Суду, які є обов`язковими для врахування судом першої інстанції при розгляді справи з аналогічних правовідносин.

30.09.2021 від відповідача-2 надійшли заперечення на позов, в якому вважає лист-відповідь Білозерського відділення УДМС не рішенням про відмову у видачі паспорта у вигляді книжки, а інформацією роз`яснювального характеру. Зазначає, що чинне законодавство не регулює питання обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт у вигляді книжечки, натомість постановою КМУ від 25.03.2015 № 302 передбачено, що з 01.01.2016 замість втраченого або викраденого паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм оформлюється лише новий паспорт у формі ID-картки. Згода позивача на обробку персональних даних була надана ще в 2017 році добровільно, ця інформація внесена до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою від 01.10.2021 закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті на 24.11.2021.

Позивач прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Представник УДМС в Херсонській області заперечує проти позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто 16.07.2021 звернувся до Білозерського районного відділу УДМС України у Херсонській області із заявою про відмову наданні згоди на обробку персональних даних та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість непридатного для користування паспорта (вх. № 712/1/6514-21), в якій просив видати йому новий паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994р. замість непридатного для користування паспорта (пошкодженого). Ця заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від використання, обробки його персональних даних та бажає мати паспорт громадянина України у формі книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої. До заяви було додано пакет документів: заяву про видачу паспорту у формі, передбаченій Додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджений наказом МВС України № 456 від 06.06.2019, паспорт у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 02.10.2017, що підлягає обміну, в оригіналі та копії, три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита.

29.07.2021 позивач отримав відповідь від Управління державної міграційної служби України в Херсонській області в особі територіального підрозділу - Білозерського районного відділу УДМС України у Херсонській області №6514-516/6514-21, в якій було відмовлено ОСОБА_1 у надані адміністративної послуги в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994р. та роз`яснено право звернутись до будь-якого територіального підрозділу ДМС України для обміну паспорта у зв`язку з його непридатністю для подальшого використання на новий паспорт громадянина у вигляді ID-картки.

Не погоджуючись із вищезгаданою відмовою органу ДМС, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з положеннями статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Суд, в межах даної справи, перевіряє дії відповідачів-1, 2 на відповідність вимогам ч.2-3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, засвідчують особу чи її спеціальний статус", документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Положеннями статті 14 Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Зі змісту частини 1 статті 21 Закону вбачається, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

З наведеного можна дійти висновку, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Зі змісту пунктів 3, 5, 6 та 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, вбачається, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25 березня 2015 року №302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 3 Постанови №302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

До безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи (пункт 131 Постанови № 302). Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Позивач у позові посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки він не надає згоди на таку обробку.

З урахуванням інформації, яка вноситься до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, суд вбачає наявність порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, з огляду, зокрема, на відсутність згоди на обробку даних особи, якій оформлюється ID-паспорт.

Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 вказаного Закону України передбачено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Згідно зі ст.4 Закону суб`єктами відносин, пов`язаних із персональними даними, є, зокрема суб`єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних. Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону. Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Водночас, як зазначено в частинах 5 та 6 статті 6 вказаного Закону України, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З наведеного вбачається, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу свідчить про неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Частиною1 ст.8 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Частиною 2 ст.8 встановлені права суб`єкта персональних даних, у тому числі право пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних (п.5); право відкликати згоду на обробку персональних даних (п.11). Статтею 9 Закону встановлені права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, зокрема, особа має право на вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї (п.2 ч.1); забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено (п.3 ч.1). Згідно з ч.2 ст.9 Закону перелік прав, передбачений частиною першою цієї статті, не є вичерпним, законами України можуть бути передбачені інші права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру. Таким чином, Закон не визначає вичерпний перелік прав осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, що спростовує доводи відповідача зазначені у відзиві на апеляційну скаргу проте, що оскільки Закон України "Про ЄДДР" не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру.

На думку суду, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

З аналізу статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, яка ратифікована Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI вбачається, що "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …".

Першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, пункт 37) Під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що положення Закону № 5492-VI в порівнянні з нормами Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, а фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, такий правовий стан громадянина України є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві", тобто є непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар, має місце в даних спірних правовідносинах та повинно бути нівельовано шляхом видання особі паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 вересня 2018 року, винесеною за наслідком розгляду скарги на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.

Також, слід додати, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року).

Установлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, разом з тим, у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством в принципі не передбачена, натомість діюче законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки, що свідчить про наявність підстав для отримання відповідною особою паспорта громадянина України у формі книжечки.

В даній справі підставою виникнення спору слугувало надання відмови позивачу у видачі йому паспорту України зразка 1994 року, в зв`язку з тим, що отриманий в 2017 році паспорт у вигляді ID-картки є пошкодженим, а у зв`язку з тим, що по своїм релігійним переконанням він не може отримати ID-картку громадянина України.

Позивач пред`явив в судовому засіданні оригінал паспорту № НОМЕР_1 від 02.10.2017, та судом встановлено, що він дійсно має механічні ушкодження, дірки, не дає змоги візуально встановити особу на фотографії.

Розділ IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України передбачає порядок обміну паспорта. Так, однією з підстав згаданого обміну є непридатність паспорта для користування. З цією підставою Порядок (затверджений наказом МВС України № 456 від 06.06.2019) передбачає необхідність подання ряду документів (відповідного переліку).

З наявних матеріалів справи не вбачається те, що при зверненні 16.07.2021 ОСОБА_1 до Білозерського РВ УДМС в Херсонській області позивачем наводились посилання саме на непридатність паспорту для користування, до заяви був доданий оригінал паспорту. В своїй заяві позивач послався на релігійні переконання, які стають на заваді в отримані ним ID-картки громадянина України.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про безпідставність відмови відповідачем позивачці у видачі паспорта у формі книжечки з тих мотивів, що за обліками Білозерського РВ УДМС він документований паспортом громадянина України у формі ID - картки і відсутня в базах даних ДМС інформація про визнання недійсним паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .

Відмовляючи з вказаних підстав, відповідач позбавив позивача права на отримання паспорту у формі книжечки, при цьому без здійснення ним належної процедури, яка передує видачі паспорта у вказаній формі, зокрема, перевірки надання заявником належного переліку документів та дотримання інших процедурних (і лише таких) вимог діючого законодавства, яке стосується видачі паспорта у формі книжечки.

Постановою КМУ від 03.04.2019 №398 внесено зміни до постанови КМУ від 25.03.2015 №302 та доповнено її п.3 абзацом наступного змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року."

На даний час відсутнє як факт законодавче врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспортів громадянина України зразка 1994р. Міністерством внутрішніх справ України на виконання вказаної норми наказом від 06.06.2019 №456, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України. За пунктом 1 вказаного Тимчасового порядку, він відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно із пунктами 1-6 розділу ІУ Тимчасового порядку обмін паспорту здійснюється також у разі непридатності для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. . Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок.

Підстави для відмови в оформленні паспорту установлені пунктом 1 розділу ІХ Тимчасового порядку і їх перелік є вичерпним. Так, територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Звернення особи за нормами Тимчасового порядку з метою отримання паспорту у формі книжечки є по своїй природі таким, що здійснюється відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ №2503-ХІІ, оскільки Тимчасовий порядок прийнято саме для забезпечення виконання вказаного Положення і реалізації прав особи на захист своїх релігійних чи інших переконань, на ненадання згоди на обробку персональних даних та, відповідно, права отримати паспорт у формі книжечки.

Також слід зазначити, що пунктом 13 розділу ІІ Положення №2503-ХІІ передбачається надання громадянином заяви за формою, встановленою МВС. Така форма була визначена, зокрема, наказом МВС від 13.04.2012 №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" у Додатку №1. Цей наказ втратив чинність 17.04.2018 згідно з наказом МВС від 01.03.2018 №161 .

Слід зазначити, що заява про видачу паспорту за формою, установленою Додатком 1 до наказу №320 від 13.04.2012, є ідентичною заяві про видачу паспорту за формою, яка установлена додатком 1 до Тимчасового порядку.

Таким чином, судом установлено дотримання позивачем вимог Положення №2503-ХІІ.

При цьому суд приходить до висновку, що приписами постанови КМУ №302 (із внесеними змінами постановою КМУ №398), Тимчасового порядку реалізація права особи на оформлення і видачу паспорта у формі книжечки поставлена у пряму залежність від наявності судового рішення про зобов`язання ДМС оформити і видати цій особі такий паспорт відповідно до вимог Положення №2503-ХІІ.

Тому суд вважає, з огляду на все вищевикладене, вимоги позивача про зобов`язання відповідача оформити і видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що даний спір не підпадає під ознаки типової справи, наведені у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, суд зазначає, що вони є помилковими. Даний спір повністю відповідає усім трьом ознакам типової справи, які визначені Верховним Судом у згаданій зразковій справі, а саме: 1) позивач є фізичною особою, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки; 2) відповідачем є Білозерський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, тобто територіальний орган ДМС України; 3) предметом спору є вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Основоположним висновком Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі є те, що відмова особі в отриманні паспорту у формі книжечки не можуть бути обмежені, та таке обмеження порушує основоположні права громадян. Тобто, отримання позивачем спочатку паспорту громадянина України типу ІD-1 не змінює основоположного висновку Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 року.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача буде визнання протиправною відмову Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки (на паперових носіях) та зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (оскільки Білозерський райвідділ не є юридичною особою) видати позивачу паспорт громадянина України у вигляді книжечки.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжки порушує основоположні права останньої, а тому є протиправна.

Враховуючи викладене суд задовольняє позов.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за звернення до суду з даним позовом у розмірі 908 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією. Враховуючи, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області в особі територіального підрозділу - Білозерського районного відділу в оформлені та видачі ОСОБА_1 нового паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість паспорта громадянина України у формі ID-картки у зв`язку з непридатністю для користування .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, замість паспорта громадянина України у формі ID-картки , який став непридатний для користування.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , рнокпп відсутній) 908 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 грудня 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 102080000