Рішення № 101683418, 30.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/4018/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.,

за участю:

позивач - не з`явився,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 ллистопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 06 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці Держмитслужби, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2020 року № 00000267719 Закарпатської митниці Держмитслужби; 2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2020 року № 0000257719 Закарпатської митниці Держмитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ від 20.06.2017 № UA305130/2017/005956 та № UA305130/2017/005965 від 20.06.2020 року. За наслідками перевірки було складено акт від 25 червня 2020 року. Вказаним актом перевірки встановлено порушення ч. 7 ст. 36, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань на загальну суму 7169,25 грн. (за декларацією № UA305130/2017/005956) та 4109,21 грн. (за декларацією № UA305130/2017/005956 ). На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 00000267719 та № 00000257719 від 10.07.2020 року. Висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань був здійснений на підставі інформації, отриманої від уповноваженого органу Словацької Республіки. Позивач зазначає, що самі по собі документи уповноваженого органу Словацької Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у даній справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

30 листопада 2021 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Згідно вимог ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків:

Судом встановлено, що у період з 22 червня 2020 року по 24 червня 2020 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно згідно митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ від 20.06.2017 №UA305130/2017/005956 та від 20.06.2017 №UA305130/2017/005965.

За результатами перевірки складено акт від 25 червня 2020 року № 0015/20/7.7-19/ НОМЕР_1 .

Як вбачається із акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 здійснено митне оформлення товару, що імпортується з території ЄС та має преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, (далі - Угода), а саме:

- відповідно до декларації інвойсу від 13.06.2017 № 006/2017 за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 20.06.2017 №UA305130/2017/005956 задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення в режимі імпорту для вільного обігу товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: RENAULT, модель Magnum 500, номер шасі: НОМЕР_2 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12780 смЗ, потужність двигуна - 368 kW, номер двигуна: нема даних, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення нема даних. Бувший у використанні. Категорія транспортного засобу - N3. Колір червоний» за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, країна походження: Європейська Спільнота, фактурна вартість 3900 євро, заявлена декларантом митна вартість 119487, 53 грн., задекларовано ставку ввізного мита 5%. Заявлення митної вартості товару здійснено за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- відповідно до декларації інвойсу від 13.06.2017 № 005/2017 за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 20.06.2017 №UA305130/2017/005965 задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення в режимі імпорту для вільного обігу товар «Напівпричіп для перевезення вантажів, тентований, трьохосьовий бувший у використанні, марка SCHMITZ, модель CARGOBULL, тип S01, календарний рік виготовлення: 2004, шасі: НОМЕР_3 , колір: сірий, повна маса з навантаженням: 35000 кг - 1 шт» за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, країна походження: Європейська Спільнота, фактурна вартість 2150 євро, заявлена декларантом митна вартість 68486.75 грн., задекларовано ставку ввізного мита 5%. Заявлення митної вартості товару здійснено за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Експортер (продавець) товарів - словацька компанія «Auto-express s.r.o.» (04443, Budimir 87, Словаччина). Одержувач (покупець) - ФОП ОСОБА_1 .

В акті перевірки, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснено декларування преференційного походження товарів із зазначенням, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2015 № 1156 «Про затвердження Змін до деяких відомчих класифікаторів з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», у митних деклараціях коду пільги (тарифної преференції) на товар, що ввозиться в Україну та походить з країн ЄС, для звільнень від сплати ввізного мита, та підтверджуючих документів преференційного походження товару.

Відповідно до акту перевірки, компетентним органом Словацької Республіки за результатом процесу перевірки декларацій інвойсів повідомлено митні органи України, що первинні декларації інвойси від 13.06.2017 №005/2017 та від 13.06.2017 №006/2017 не відповідають вимогам щодо достовірності й правильності (точності), та письмово наведено обґрунтування причин, з яких товар, що експортований з території Європейського Союзу на адресу українського суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , невідповідає вимогам положень Протоколу І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.

Відтак, як вбачається із змісту акту перевірки, нею встановлено порушення:

- Пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита, згідно 2-х митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ від 20.06.2017 №UA305130/2017/005956 та № UA305130/2017/005965, на загальну суму 9 398,71 грн.;

- Пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість, згідно 2-х митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ від 20.06.2017 № UA305130/2017/005956 та № UA305130/2017/005965, на загальну суму 1 879,75 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Закарпатською митницею Держмитслужби винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2021 року:

- № 00000267719 за платежем "ПДВ з ввезених на митну територію України товарів", яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 2349, 69 грн. , в тому числі за податковим зобов`язанням 1879,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 469,94 грн.;

- № 00000257719 за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання", яким збільшено суму грошового на суму 11748,39 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 9398,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митним органом з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та з цією метою має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 345 МК миитні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до ч. 6 ст. 245 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ч.1 ст.318 Митного кодексу України (далі - МК України) усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Положеннями ст.272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

В силу ч.1-3 ст.36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Частиною 9 ст.36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 в м. Брюсселі (далі - Угода), яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно з п.1 ст.16 цього Протоколу товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:

сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або

у випадках, вказаних у статті 22 (1) Протоколу, - декларації інвойс, наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до ст.22 вказаного Протоколу декларація інвойс може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Згідно з ч.3 ст.2 зазначеного Протоколу експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.

Водночас ч.1 та 2 ст.37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до ст.32 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно положень ст.33 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Частиною 1 ст.45 МК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до ч.5 ст.45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

На підставі статті 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди Закарпатською митницею ДФС ініційовано направлення запиту запит для проведення перевірки уповноваженими органами Словаччини декларацій інвойсів, складених експортером Словацької Республіки - компанією «Auto-express s.r.o.» (04443 Budimir, Budimir 87, Словаччина) на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 євро, в тому числі: декларації інвойси від 13.06.2017 №005/2017 та від 13.06.2017 №006/2017.

На вказаний запит, листом Держмитслужби України від 02.04.2020 року надано відповідь уповноваженого органу Словацької Республіки від 21.02.2020 № 102133/2020-2000102/149Не щодо не підтвердження достовірності й правильності (точності) складеного експортером декларацій інвойсів від 13.06.2017 №005/2017 та від 13.06.2017 №006/2017 і не підтвердження преференційного походження оформленого на ФОП ОСОБА_1 товарів в рамках Протоколу І до Угоди.

При цьому, суд зазначає, що міжнародним договором, а саме Угодою про асоціацію з ЄС передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, то митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 березня 2021 року № 240/7093/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на переконання суду, обґрунтованим та правомірним є висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення п.1 ст.16 Протоколу 1 до Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди.

Відповідно пп. в) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з ввезення товарів на митну територію Україну.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до Податкового кодексу України податок на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, становить 20% бази оподаткування.

Згідно положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими на день подання митних декларацій до митного оформлення товарів), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї етапі , на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до пп. 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

При цьому, суд враховує висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 817/1202/17 та від 06 жовтня 2020 року у справі № 813/2643/16 щодо права контролюючого органу визначати податкові зобов`язання платника податків у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав відомостей щодо вартісних характеристик товару, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Таким чином обґрунтованим та правомірним є висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що діяли на день подання до митного оформлення товару, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань позивача.

Щодо посилань позивача на те, що рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року у справі № 301/100/21 скасовані постанови № 1804/30500/20 та № 1803/30500/20 від 24.12.2020 року про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та закрито провадження в справах про порушення митних правил, то суд зазначає, що вищевказане рішення Іршавського районного суду вказує виключно на відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 485 Митного кодексу України тобто дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів

З огляду на сукупність встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби № 00000267719 та № 00000257719 від 10.07.2020 року, відповідають вимогам чинного законодавства, відповідач при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв`язку з чим, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Держмитслужби (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43337207) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька