Рішення № 101682820, 07.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 р. Справа№200/13735/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа Краматорська ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область. м.Краматорськ, вул.Машинобудівників, 22) про

визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не приведенні облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та даних інтегрованої картки платника податків;

визнання протиправною вимогу про надання звітності щодо єдиного внеску за 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, сплату єдиного внеску за 2017-2019 та за 10 місяців 2020 в розмірі 39805,92 грн.;

зобов`язання привести у відповідність облікової дані інформаційної системи органу доходів і зборів та даних інтегрованої картки платника, шляхом виключення з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та даних інтегрованої картки платника та даних інтегрованої картки платника податків, відомостей про те, що позивач є платником єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що була зареєстрована, як суб`єкт підприємницької діяльності з 22.09.1998 по 04.09.2000 року. 15 жовтня 2020 позивачу за зверненням Дружківським міським центром зайнятості повідомлено, що вона не має можливості стати на облік до центру, оскільки є підприємцем, що виключає можливість в отриманні статусу безробітного. Позивач звернулась до відповідача про надання роз`яснень щодо причин не зняття її з обліку як платника податків. Отримала лист від відповідача, в якому зазначено, що їй необхідно надати звітність щодо єдиного внеску, також повідомлено, що податковий борг та заборгованість з єдиного внеску не обліковується. Вважає, що ГУ ДПС у Донецькій області безпідставно не приведено у відповідність облікових даних інформаційної системи, просив задовольнити позов.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що жодного рішення чи вимог про надання звітності відповідачем не приймалось, листами позивачу повідомлено про необхідність подання звітності з ЄВ, але дані листи мають інформаційний характер та не є рішенням суб`єктом владних повноважень. Просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 22.09.1998, але з 04.09.2000 року подана заява про зняття з обліку.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

На звернення позивача про роз`яснення нарахування єдиного внеску відповідач надав відповідь листом від 24.03.2021 року №9406/6/05-99-12-01-10, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, яку повинна сплатити позивач за 2017-2019 та 10 місяців 2020 складає 39805,92 грн. Зазначено, що звітність з єдиного внеску за 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки позивачем подана не була.

Не погодившись з даною відповіддю позивач звернувся до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до абз. 2 п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (далі – Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку затверджено форму податкової вимоги для платника фізичної особи-підприємця (додаток 2).

Так, позивач оскаржує вимогу про надання звітності щодо єдиного внеску за 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, сплату єдиного внеску за 2017-2019 та за 10 місяців 2020 в розмірі 39805,92 грн., викладену в листі 24.03.2021 року №9406/6/05-99-12-01-10, яким роз`яснено про підстави утворення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Зазначений лист не відповідає обов`язковим реквізитам, встановленим для податкової вимоги, оскільки у даному листі відсутнє зобов`язання платника погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Суд звертає увагу, що оскаржуваний лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.03.2021 року №9406/6/05-99-12-01-10 не є податковою вимогою, в розумінні ПК України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610.

Оскаржуваний лист носить інформаційний характер про підстави утворення недоїмки зі сплати єдиного внеску та її розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому […] хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи, шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Таким чином, зазначений лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.03.2021 року №9406/6/05-99-12-01-10, який оскаржується позивачем - не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Відтак, лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.03.2021 року №9406/6/05-99-12-01-10 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, оскільки лист інформаційного характеру не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС України. Компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині поданого позову.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов