Ухвала суду № 101680584, 03.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/7783/21

Справа № 754/18095/21

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2021 року Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про зняття арешту з майна, в якій просить суд:

- зобов`язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса знаходження: 02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294) зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих банківських рахунках на ім`я ОСОБА_1 , який було накладено виконавчого провадження № 62814587 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзем Романом Володимировичем, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2020 за № 62814587;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м.Києві (адреса знаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) внести зміни до реквізитів РНОКПП ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно з вимогою № Ф-14449-17 У від 10.05.2019 ГУ ДПС у м.Києві.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги Цивільного процесуального кодексу України при зверненні з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Для визначення юрисдикції суду має значення не тільки той склад учасників справи, яких вказав позивач, і заявлений ним предмет позову, але й реальний суб`єктний склад учасників спору, зміст спірних правовідносин між ними, а також суть права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду. Спір за позовом власника майна, який не є боржником у виконавчому провадженні, в якому на таке майно накладений арешт, не стає адміністративним лише тому, що позивач заявив вимоги про визнання протиправними діянь відділу ДВС та державного виконавця з накладення арешту на відповідне майно і незадоволення заяви про зняття такого арешту, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно та про зобов`язання відділу ДВС зняти цей арешт. Вказаний висновок викладений в Постанові Великої палати Верховного Суду від 13.09.2019, справа № 815/615/16.

Вимога про зняття арешту з майна фізичної особи, яка не є боржником у відповідному виконавчому провадженні, розглядається за правилами цивільного судочинства (Постанова Великої палати Верховного Суду від 22.08.2018, справа № 658/715/16-ц).

Таким чином, вимога позивача щодо зняття арешту з грошових коштів, що містяться на відкритих банківських рахунках на ім`я ОСОБА_1 , який було накладено виконавчого провадження № 62814587 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, натомість вимога щодо оскарження рішень або дій Головного управління Державної податкової служби у м. Києві віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду та така заявлена позовна вимога підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду цієї вимоги позивача в порядку цивільного судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Статтею 20 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається зі змісту позовної заяви в ній позивачем об`єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Одна з цих вимог, а саме про зняття арешту з майна належать до компетенції місцевого районного суду, а інша - оскарження рішень та дій державного органу - цьому суду не підвідомча та належить до юрисдикції адміністративного суду.

За приписами пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем в позовній заяві об`єднано вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, і немає законних підстав для їхнього роз`єднання в окремі провадження, таким чином, щоб після роз`єднання Деснянський районний суд м. Києва міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до державної податкової служби, суд убачає визначені пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 9901/382/19.

Частиною сьомою статті 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

У даному випадку позивач не позбавлений можливості звернутися до суду цивільної юрисдикції з вимогою про зняття арешту з майна та до суду адміністративної юрисдикції з вимогами щодо оскарження дій та рішень Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 20, 185, 188, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про зняття арешту з майна - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак