Ухвала суду № 101679480, 03.12.2021, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

6-а/381/27/21

2а-5649/2006

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про зобов`язання надати новий звіт та накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 позивачі звернулися через свого представника адвоката Орещенко Л.А. до Фастівського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надати новий звіт про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2006 у справі 2а-5649/2006, зокрема, в частині виплати позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 заборгованості по пенсії, що виникла в результаті несвоєчасного нарахування та виплати щомісячних платежів із врахуванням вимог ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати» та в частині перерахунку пенсії та заборгованості за несвоєчасно нараховану та невиплачену пенсію позивачам ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 без обмеженні її максимальним розміром в місячний термін з часу постановлення ухвали та накласти штраф на начальника ГУ ПФУ в м.Києві у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб половину суми штрафу стягнувши на користь позивачів, іншу половину – до Дердавного бюджету України.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2021 було задоволено заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 2а-5649/2006, в порядку ст. 382 КАС України.

В судове засідання представник позивачів не з`явилася, будучи наленим чином повідомленою про час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила задовольнити подане клопотання.

В судове засідання представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв і клопотань щодо розгляду справи не надав.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними управлінських функцій.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду заяви судом встановлено, що постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2006 року, зокрема, зобов`язано Київський міський військовий комісаріат щодо неналежного підвищення пенсії за вислугу років учасникам бойових дій та інвалідам війни перерахувати та виплатити до призначеної пенсії підвищення як учасникам бойових дій на 50 відсотків, мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму, затвердженого Законом України «Про прожитковий мінімум”, Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік та Законом України «Про становлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»: ОСОБА_5 - з 01,01.2000 року, ОСОБА_1 - з 01.01.2000 року, ОСОБА_2 - 01.01.2000 року, ОСОБА_15 - з 01.01.2000 року до часу отримання права на перерахунок пенсії як інваліду війни II групи, ОСОБА_11 - з 01.01.2000 року, ОСОБА_3 - з 01.01.2000 року, ОСОБА_18 - з 01.01.2000 року, ОСОБА_8 - з 31.08.2002 року, ОСОБА_6 - з 01.11.2003 року, ОСОБА_12 - з 28.06.2004 року, ОСОБА_4 - з 21.12.2004 року, ОСОБА_19 - з 15.04.2004 року, ОСОБА_14 - з 22.05.2001 року, ОСОБА_9 - з 01.01.2000 року ОСОБА_7 - з 01.01.2000 року:

з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року виходячи з прожиткового мінімуму 216 грн. 56 коп., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» від 05.10.2000 року № 2025-ІІІ, у сумі 324 грн. 84 коп., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року виходячи з прожиткового мінімуму 248 грн. 77 коп,, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» від 22.03.2001 року № 2330-ІІІ, у сумі 373 грн. 16 коп., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» від 15.11.01 року № 2780-ІІІІ, у сумі 402 грн., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік» від 15.11.02 року № 2760-ІІІ, у сумі 402 грн., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.01.2004 року по 30.04.2004 року виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.04 року № 1704-ІV, у сумі 402 грн., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.05.2004 року по 31.12.2004 року виходячи з прожиткового мінімуму 284 грн. 69 коп., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.04 року № 1704-IV, у сумі 427 грн. 04 коп., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року виходячи з прожиткового мінімуму 332 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.04 року № 2285-IV, у сумі 498 грн., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року виходячи з прожиткового мінімуму 350 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.05 року № 3235-IV, у сумі 525 грн., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

з 01.04.2006 року виходячи з прожиткового мінімуму 359 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на 36 рік» від 20.12.05 року № 3235-IV, у сумі 538 грн. 50 коп., враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій.

Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат перерахувати та виплатити до призначеної пенсії підвищення як інваліду війки ІІгрупи на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком та перерахувати вищевказане підвищення виходячи із прожиткового мінімуму затвердженого Законом України „Про прожитковий мінімум”, Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік та Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати: ОСОБА_15 - з 01.10.2006 року, ОСОБА_16 - з 01.01.2000 року:

з 01.01.2000 року по 31.12.2000 рік виходячи з прожиткового мінімуму 216 грн., 56 коп., Закон України «Про твердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» від 05.10.2000 року № 2025-ІІI, у сумі 757 грн. 96 коп. враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війни II групи;

з 01.01.2001 року по 31.12.2001 рік виходячи з прожиткового мінімуму 248 грн. 77 коп., Закон України «Про твердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» від 22.03.2001 року № 2330-ІІІ, у сумі 870 грн. 70 коп. враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війни II групи;

з 01.01.2002 року по 31.12.2002 рік виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» від 15.11.01 року № 2780-ІІІ, у сумі 938 грн. враховуючи раніше виплачене підвищенняяк інваліду війни ІІ групи;

з 01.01.2003 року по 31.12.2003 рік виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн., Закон України «Про затвердження, прожиткового мінімуму на 2003 рік» від 15.11.01 року № 2780-ІІІ. у сумі 938 грн. враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війни II групи;

з 01.01.2004 року по 01.04.2004 рік виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн., Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.04 року № 1704-IV, у сумі 938 грн., враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війни II групи;

з 01.05.2004 року по 31.12.2004 рік виходячи з прожиткового мінімуму 284 грн. 69 коп., Закон України «Про твердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.04 року № 1704-IV, у сумі 996 грн. 42 коп., враховуючи раніше сплачене підвищення як інваліду війни II групи;

з 01.01.2005 року по 31.12.2005 рік виходячи з прожиткового мінімуму 332 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.04 року № 2285-IV, у сумі 1162 грн. враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війки II групи;

з 01.01.2006 року по 31.03.2006 рік виходячи з прожиткового мінімуму 350 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.06 року № 3235-ІУ, у сумі 1225 грн. враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війни ІІ групи;

з 01.04.2006 року виходячи з прожиткового мінімуму 359 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на2006 рік»від 20.12.05 року № 3235-ІУ, у сумі 1256 грн. 50 коп. враховуючи раніше виплачене підвищення як інваліду війни ІІгрупи.

Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат здійснювати підвищення та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , як учасникам бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком та нараховувати у подальшому підвищення до пенсії виходячи із мінімальної пенсії за віком розрахованого з поточного прожиткового мінімуму, затвердженого Законами України.

Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат здійснювати підвищення та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , як інвалідам війни II групи на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком та нараховувати у подальшому підвищення до пенсії виходячи із мінімальної пенсії за віком розрахованої з поточного прожиткового мінімуму, затвердженого Законами України.

Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат перерахувати та виплатити пенсію відповідно ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» №226-ХІІ від 09.04.1992 pоку, з часу виникнення права на перерахунок.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2009 року по справі № 2а-5649/2006 замінено сторону виконавчого провадження щодо виконання даного рішення на Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2010 роз`яснено рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2006 року по справ» №2а-5649/2006 щодо обов`язку перераховувати та провести виплату, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , вищевказаного підвищення в розмірі 150 % як учасникам бойових дій та інвалідам другої групи 350% прожиткового мінімуму, враховуючи зміну статусу учасника бойових дій на інваліда війни третьої 200%, другої 350%, першої 400% груп, а також зміну статусу інваліда війни другої групи 350% на інваліда війни першої групй 400% згідно рішення суду в подальшому зі зміною розміру прожиткового мінімуму встановленого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» з врахуванням того, що в даному випадку вказане підвищення має бути перераховане в зв`язку з кожною зміною розміру прожиткового мінімуму, що здійснюється відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» та законів про Державний бюджет України на відповідний рік протягом всього періоду встановлення даного зобов`язання.

Таким чином, судом роз`яснено боржнику, що резолютивна частина рішення має виконуватися з часу встановленого рішенням суду на весь період встановлення даного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2021 задоволено заяву позивачів про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язанно ГУ ПФУ в м.Києві подати звіт про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2006 у справі №2а-5649/2006 в частині здійснення перерахунку та виплати позивачам заборгованості.

Згідно звіту про виконання вказаного судового рішення від 04.11.2021, відповідач зазначає, що в результаті несвоєчасного нарахування та виплати пенсії– ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 заборгованість складає – 216 343.57 грн; ОСОБА_2 в період з 01.01.2007 по 31.10.2021 р. у сумі 227 219,30 грн.; ОСОБА_3 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 в сумі 226 193,00 грн; ОСОБА_4 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 224 827, 43 грн; ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 231 915, 30 грн; ОСОБА_6 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 в сумі 213 603,68 грн; ОСОБА_7 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 317 911,42 грн; ОСОБА_8 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 221 693, 34 грн; ОСОБА_9 за період з 01.01.2007 по 31.10. 2021 у сумі 208 708,29 грн; ОСОБА_10 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 226 198,00 грн; ОСОБА_11 за період з 01.01.2021 по 31.10.2021 у сумі 175 279, 41 грн; ОСОБА_12 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 216 343, 69 грн; ОСОБА_13 за період з 01.01.2007 по31.10.2021 у сумі 225 485,83 грн; ОСОБА_14 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 226 181,35 грн; ОСОБА_15 за період з 01.01.2007 по 31.10.2021 у сумі 557 127,37 грн; ОСОБА_16 за період з 01.01.2017 по 31.10.2021 у сумі 528 357,95 грн.

При цьому відповідач вказує, що з їхнього боку було вжито всіх можливих заходів у межах повноважень щодо виконання судового рішення та здійснено перерахунок пенсії позивачам.

Однак позивачі вважають, що ця обставина не відповідає дійсності, так як відповідач не зазначив об`єктивну причину не виконання рішення суду до постановлення судом ухвали про надання звіту, тому рішення суду фактично не виконано, так як несвоєчасно нарахована та невиплачена пенсія призвела до заборгованості, яку відповідач на час подання звіту не лише не виплатив, але й не обгрунтував обставини за яких дані суми не виплачені, період часу який необхідний відповідачу для повного виконання рішення суду.

Зі звіту вбачається, що рішення суду на час подання звіту виконано не в повному обсязі.

Представник позивачів у клопотання зауважив, що перерахунок пенсії і відповідно заборгованість за несвоєчасно виплачену пенсію здійснена не вірно позивачам ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справах №826/11347/14 та №800/592/17, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі №800/592/17 (провадження №11-21заі18), суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, судовий контроль в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України може встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору.

В рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002 року, Ромашов проти України від 27.07.2004 року, Шаренок проти України від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм та, оскільки рішення суду зобов`язує відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які останній не виконує, суд вважає, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід задовольнити та встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві строк для подання звіту про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2006 у справі № 2а-5649\2006 один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штраф який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження (ч.5 ст. 382 КАС України).

Конституційним Судом України також прийнято рішення від 13.12.2011 у справі N 1-9/2011, у якому, зокрема, вирішувалося питання відповідності Конституції України ч. 2, 3, 6, 8 ст. 267 КАС України (ст. ст. 382, 383 КАС України у редакції від 15.12.2017), які передбачають право суду накладати штрафи на посадових осіб, у тому числі керівників колегіального органу, за невиконання суб`єктом владних повноважень постанови суду або неподання звіту про виконання судового рішення.

Верховний Суд також сформулював правову позицію, відповідно до якої застосування процесуальних засобів судового контролю не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов і не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу застосовується не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Таким чином, на даний час, зважаючи на подання відповідачем звіту від 04.11.2021, суд, не вбачає підстав для накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві та встановлює новий строк для подання звіту.

Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 2а-5649/2006, в порядку ст. 382 КАС України задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнах.: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) надати новий звіт про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2006 у справі 2а-5649/2006, зокрема, в частині виплати позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 заборгованості по пенсії, що виникла в результаті несвоєчасного нарахування та виплати щомісячних платежів із врахуванням вимог ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати» та в частині перерахунку пенсії та заборгованості за несвоєчасно нараховану та невиплачену пенсію позивачам ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 без обмеженні її максимальним розміром в місячний термін з часу постановлення ухвали.

В іншій частині заяві відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Головуючий суддя Г.В. Соловей