Рішення № 101677629, 03.12.2021, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2221/21

Провадження №2-а/477/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді - Саукової А.А.,

при секретарі судового засідання – Тристан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

04 листопада 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, поданим його представником – адвокатом Глянь В.В., в якому просив суд скасувати постановупро накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 279335 від 25 жовтня 2021р.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно оскаржуваної постанови він 25.10.2021 року керував транспортним засобом Volkswagen Tiguanреєстраційний номер НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-11 Львів -Шегині (10 км +200 м), рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч або розвороту в той час коли права інша була не зайнята, чим порушив п.11.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою, оскільки правопорушення він не вчиняв, відповідачем не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу за його відсутністю.

Відповідач про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином: відповідно до ст. ст. 124,126 КАС України, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи на 19 листопада 2021 року, копія позовної заяви та доданих до неї матеріалів, та повістка направлені рекомендованим листом та відповідно до зворотного поштового повідомлення, були вручені адресату 18 листопада 2021 року. В судове засідання 19 листопада 2021 року відповідач не з`явився, однак у зв`язку з тим, що на той час у суду були відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, розгляд справи відкладений на 03 грудня 2021 року, про що відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, згідно якого повістку суду отримано 24 листопада 2021 року.

В судове засідання 03 грудня 2021 року відповідач не з`явився, свого представника не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 ( надалі – Правил).

Норма статті 122 КУпАП є бланкетною, оскільки передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху, перелік яких наведений у частинах першій-п`ятій зазначеної статті.

Так, відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Нормами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з цим, згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме: постанови БАВ № 279335 від 25 жовтня 2021р, підставою для притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення стало те, що 25.10.2021 року він керував транспортним засобом Volkswagen Tiguanреєстраційний номер НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-11 Львів -Шегині (10 км +200 м), рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч або розвороту в той час коли права інша була не зайнята, чим порушив п.11.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Однак, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені обставини, а саме: фіксацію руху автомобіля під керуванням позивача, пояснення свідків, тощо. Не зазначено про такі докази і в постанові.

Відповідно до ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як визначено ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивач просив у позові стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи на його користь.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір від 29.10.2021 року про надання правничої допомоги, який укладено між адвокатом Глянь В.В. і ОСОБА_1 , додатки до договору та акт приймання-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи встановлено, що 29 жовтня 2021 року між адвокатом Глянь В.В. і Кітаєвим М.О. укладено договір про надання професійної правничої (правової ) допомоги (а.с. 14-15).

До договору долучено два додатки.

У одному з додатків до вказаного договору зазначено про орієнтовний розрахунок суми витрат, який складає 1500 грн. (а.с.17).

У другому додатку до вказаного договору від 29.10.2021р. сторони обумовили, зокрема, що розмір гонорару складає 1000 грн. Вказано також, що гонорар сплачено (а.с.16).

Також у Акті приймання-передачі виконаних робіт сторони обумовили вартість послуг 1000 грн. та встановили об`єм наданих послуг (а.с.18).

Підписанням вказаного Акту клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору від 29.10.2021р., а також те, що він не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у Акті.

Зважаючи на наявні докази, які свідчать про отриману позивачем правову допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу.

Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

Висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Враховуючи малозначність справи, кількість часу витраченого адвокатом, який складає 1 годину, суму штрафу, накладеного на позивача оскаржуваною постановою, який складає 510 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 500 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Окрім того, згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 286, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 279335 від 25.10.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул.Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ:40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), судовий збір сплачений ним при поданні позову до суду у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул.Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ:40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.А. Саукова