Рішення № 101677627, 18.11.2021, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/636/21

Провадження №2/477/578/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Козаченка Р.В., із секретарем судового засідання – Бітюковою С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа – Південна товарна біржа, про визнання угоди дійсною,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05 грудня 1996 року, який був укладений на Південній товарній біржі за № 5880, та зареєстрований ММБТІ 16 грудня 1996 року за реєстровим номером 10, за яким вона придбала у ОСОБА_2 цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05 грудня 1996 року між нею та ОСОБА_2 був укладений в письмовій формі договір купівлі-продажу № 5880 вказаного вище житлового будинку, який був зареєстрований на Південній товарній біржі. В даний час вона дізналась, що укладений договір про купівлю нерухомості повинен бути нотаріально посвідченим. Однак, на тепер засвідчити його нотаріально не має можливості, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на те, що між сторонами були домовлені та виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу, а саме: продавці передали покупцю майно, а покупець прийняв його та сплатив за нього певну грошову суму, обумовлену сторонами договору, тому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеного домоволодіння.

В судове засідання позивачка не з`явилась, її представник надіслала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач та третя особи в судове засідання не з`явилися, свого представника не направили, надали суду заяви, в яких не заперечували проти задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

05 грудня 1996 року ОСОБА_1 уклала на Південній товарній біржі письмовий договір № 5880, за яким придбала у ОСОБА_2 цілий житловий

будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

16 грудня 1996 року позивачка зареєструвала цей договір в ММБТІ за реєстровим номером 10.

Зі змісту даного договору вбачається, що відчужуваний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав попередньому власнику на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 04 грудня 1996 року, яке було видане виконкомом Котляревської сільської ради Жовтневого (тепер Миколаївського) району Миколаївської області на підставі рішення цієї ж ради № 49 від 12 листопада 1996 року.

В даний час позивачка дізналась, що укладений договір про купівлю нерухомості повинен бути нотаріально посвідченим. Однак, зараз засвідчити його нотаріально не має можливості, оскільки продавець ОСОБА_2 помер. Спадкоємця після його смерті не встановлено.

Статтею 227 ЦК України 1963 року, який був чинним на час спірних правовідносин, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку, у тому числі квартири, укладається в письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином. Недотримання даної вимоги тягне за собою до недійсності договору (ч. 1 ст. 47 ЦК України).

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що такий договір підлягає реєстрації у відповідному виконкомі органу місцевого самоврядування (або ж в МБТІ відносно міст та селищ міського типу). Однак сама по собі відсутність такої технічної реєстрації не впливала на момент виникнення права власності на дійсність договору за вимогами ЦК України 1963 року.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили всі суттєві умови договору купівлі-продажу, в тому числі й ціну, тому суд вбачає достатньо підстав для визнання його дійсним, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 258- 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа – Південна товарна біржа, про визнання угоди дійсною, задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05 грудня 1996 року за № 5880, укладений наПівденній товарній біржі, за яким ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 , цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Козаченко