Рішення № 101676239, 06.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" грудня 2021 р.

Справа № 642/6091/21

Провадження № 2/642/2166/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Алімурадової Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», 3-ті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню-,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шеліпова Ю.А., в інтересах ОСОБА_1 , 08.09.2021 року звернулася до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 13.03.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 365, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за Кредитним договором № Z06.00507.004047271 від 23.06.2018 року в сумі 109 518 грн. 04 коп. (сто дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 04 копійки), та витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1900 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот гривень 00 копійок), що становить загальну суму 111 418 грн. 04 коп. (сто одинадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 04 копійки). Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом, оскільки не дотримано умов щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13.03.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 365, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за Кредитним договором № Z06.00507.004047271 від 23.06.2018 року в сумі 109 518 грн. 04 коп., та витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1900 грн. 00 коп., що становить загальну суму 111 418 грн. 04 коп., а також покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання та надано учасникам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та письмових пояснень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.11.2021 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису, до набранням законної сили судовим рішенням по справі

08.11.2021 на адресу суду надійшов відзив представника АТ «Ідея Банк» на позовну заяву, в якому він на обґрунтування заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову посилається на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 не визначено моменту з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, внаслідок чого така втрачає в загальному порядку, встановленому законом для нормативно-правових актів. Крім того, вказує, що зважаючи на те, що спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року (пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів), оскільки така залишається чинною по сьогоднішній час, то він вчинений з додержанням вимог чинного законодавства, а стягнута заборгованість є безспірною, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та здійснювати розгляд справи за його відсутності.

18.11.2021 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій з посиланням на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, наголошує на тому що на сьогоднішній день, «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» передбачає можливість вчинення виконавчого напису виключно на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Водночас, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні.

Правом на подання заперечень представник відповідача не скористався.

Треті особи правом на надання пояснення щодо позову не скористались, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання по справі, однак в судове засідання не з`явилася та не повідомили про причини своєї неявки.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-IV від 18.03.2004 року (далі за текстом – ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, оцінивши їх за власним переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 23.06.2018 року між ОСОБА_1 , та АТ «Ідея Банк», в простій письмовій формі, було укладено Кредитний договір № Z06.00507.004047271, згідно якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 74 999,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язувався одержати і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами Кредитного договору.

Через невиконання ОСОБА_1 , вимог, зазначених у кредитному договорі, з метою стягнення заборгованості, відповідач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

13.03.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 365, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за Кредитним договором № Z06.00507.004047271 від 23.06.2018 року в сумі 109 518 грн. 04 коп. (сто дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 04 копійки), та витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1900 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот гривень 00 копійок), що становить загальну суму 111 418 грн. 04 коп. (сто одинадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 04 копійки).

Відповідно до змісту зазначеного виконавчого напису, з позивача було запропоновано стягнути: «…невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору № Z06.00507.004047271 від 23.06.2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 23.12.2019 (двадцять третього грудня дві тисячі дев`ятнадцятого) року…» та задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», стягнувши з ОСОБА_1 за період з 23.01.2020 року по 04.02.2020 року включно у розмірі:

–68643,11 (шістдесят вісім тисяч шістсот сорок три) гривні 11 копійок - строковий основний борг;

–4048,08 (чотири тисячі сорок вісім) гривень 08 копійок – прострочений основний борг;

–10332,28 (десять тисяч триста тридцять дві) гривні 28 копійок – прострочені проценти;

–523,73 (п`ятсот двадцять три) гривні 73 копійки – строкові проценти;

–2362,54 (дві тисячі триста шістдесят дві) гривні 54 копійки – строкова плата за обслуговування кредиту;

–19845,32 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) 32 копійки – прострочена плата за обслуговування кредиту;

–3262,98 (три тисячі двісті шістдесят дві) гривні 98 копійок – пеня;

–500,00 (п`ятсот) гривень 00 копійок – інші штрафні санкції;

–1900,00 (одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 копійок – плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 111418,04 (сто одинадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 04 копійки…».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., від 02.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 62244031 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Даний спір виник у сфері цивільно-правових відносин, для його вирішення підлягають застосуванню наступні норми діючого законодавства.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 року (надалі за текстом – ЦК України), нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті – документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначила Велика палата Верховного суду у постанові від 15.01.2020 року по справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19, «…Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав…».

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України яким, зокрема, є «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Згідно зі ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до змісту п.п. 2.2.-2.3. п. 2, п.п. 3.1.-3.5. п. 3, п.п. 7.1. п. 7 глави 16 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Необхідно зауважити, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Пунктом 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» передбачено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями , додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року по справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі № 11-174ас18, у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року – відмовлено.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21:

«…Щодо втрати чинності постановою № 662 (в частині)

77. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

78. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

79. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

80. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

81. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

82. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

83. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

84. Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

85. У частині п`ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, -через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

86. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

87. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

88. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.

89. Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.

…

92. Таким чином, вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

93. Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

94. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

95. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню…».

Тобто, на сьогоднішній день, «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» передбачає можливість вчинення виконавчого напису виключно на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Аналогічні роз`яснення містяться в листі Міністерства юстиції України «Щодо вчинення виконавчих написів» № 5235/19.5.6/32-20 від 25.06.2020 року та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 року по справі № 158/2157/17, провадження № 61-14105св18, та від 12.03.2020 року по справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14. Водночас, укладений між банком та позивачем кредитний договір, що був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, що не заперечувалось сторонами по справі, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, внаслідок недотримання умов щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

За правилами ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 , 274 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», 3-ті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем за № 365 від 13.03.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 111 418 грн. 04 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі в зальному розмірі 1362,00 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.12.2021.

Головуючий Суддя: