Рішення № 101668905, 07.12.2021, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/4864/19-ц

Провадження № 2/408/372/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2021 року смт Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Ришкової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодськ Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (далі за текстом - АКБ «Індустріалбанк») до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з цим позовом до суду до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 37971,53 грн., яка складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом - 11795,00 грн; суми простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 21552,89; інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту - 4623,64 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що між публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Експрес-Банк», правонаступником прав і обов`язків якого є АКБ «Індустріалбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 73087/31/к від 13 чеврня 2013 року.

Відповідно до умов договору відповідач отримав шляхом зарахування коштів на картковий рахунок НСМЕП кредит на споживчі цілі в сумі 25000,00 грн. строком 36 місяців з фіксованою процентною ставкою - до моменту припинення здійснення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника, - 28% річних, після - до закінчення строку дії договору - 38% річних.

Також, за умовами кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язувався повертати кредит шляхом безготівкового перерахування на рахунок, вказаний в п. 2.3 договору, та/або шляхом внесення готівкою в касу кредитодавця для зарахування на вищезазначений рахунок готівкових коштів в сумах та в терміни, визначених у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Кінцевий строк повернення кредиту - 13 червня 2016 року.

Однак зобов`язання за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 виконані не були, тому позивач, просить стягнути з нього на користь АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37971,53 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщувався належним чином, причин неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, протягом встановленого строку відзивів на позовну заяву не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином в строки встановлені договором або законом. У разі невиконання, або неналежного виконання зобов`язань в односторонньому порядку, сторона винна в порушенні зобов`язання повинна нести цивільну відповідальність відповідно умов договору або закону.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Експрес-Банк», правонаступником прав і обов`язків якого є АКБ «Індустріалбанк», та відповідачем ОСОБА_1 дійсно 13.06.2013 було укладено кредитний договір № 73087/31/к, за умовами якого останній отримав на свій картковий рахунок кредит на споживчі цілі в сумі 25000,00 грн. строком 36 місяців з фіксованою процентною ставкою - до моменту припинення здійснення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника, - 28% річних, після - до закінчення строку дії договору - 38% річних.

Також, за умовами кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язувався повертати кредит шляхом безготівкового перерахування на рахунок, вказаний в п. 2.3 договору, та /або шляхом внесення готівкою в касу кредитодавця для зарахування на вищезазначений рахунок готівкових коштів в сумах та в терміни, визначених у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Кінцевий строк повернення кредиту - 13.06.2016.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. кредитного договору сторони обумовили, що проценти за користування простроченою сумою кредиту нараховуються на прострочену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день виникнення простроченої заборгованості та не включаючи день погашення такої заборгованості за ставкою, яка визначається як сума ставки, визначеної в п. 1.4. договору та 5 (п`ять) процентів річних.

Із довідок, виписок по рахунку, таблиць руху коштів по рахункам для обліку заборгованості по кредиту та відсоткам вбачається, що відповідач ОСОБА_1 виконував свої зобов`язання за кредитним договором до 13 листопада 2014 року, однак після цієї дати їх виконувати перестав, що свідчить про порушення ним умов укладеного кредитного договору щодо повернення кредитних коштів позичальнику.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що станом на 21.06.2019 у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем виникала заборгованість в загальній сумі 37971,53 грн., яка складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом - 11795,00 грн; суми простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 21552,89; інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту - 4623,64 грн.

Застосовуючи наведені вище норми закону до спірних правовідносин, враховуючи, що відповідач відзив на позов не надав, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за тілом кредиту в сумі 11795,00 грн та інфляційних нарахувань згідно ч.2 ст 625 ЦК України на суму простроченого кредиту - 4623,64 грн.

Водночас, надаючи правову оцінку позовним вимогам Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості по нарахованим процентам в сумі - 21552,89 за період з 13 червня 2013 року по 21 червня 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 36 місяців - до 13 червня 2016 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 13 червня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами шляхом безготівкового перерахування на рахунок, вказаний в п. 2.3 договору, та/або шляхом внесення готівкою в касу кредитодавця для зарахування на вищезазначений рахунок готівкових коштів в сумах та в терміни, визначених у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Починаючи з 13 червня 2013 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року № 14-10цс/18 припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, кредитор не мав права нараховувати відповідачеві відсотки за кредитом за договором від 13 червня 2013 року № 73087/31/к після 13 червня 2016 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за кредитним договором від 13 червня 2013 року № 73087/31/к, нарахованих за період з 13 червня 2016 року по 13 червня 2019 року задоволенню не підлягають.

Отже, з відповідача належить стягнути заборгованість по нарахованим позивачем відсоткам лише за період кредитування, яка за цей період (з 13 червня 2013 року по 13 червня 2016 року) складає суму - 11405,28 грн, що слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.35).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2013 року № 73087/31/к в сумі 27823,92 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 11795,00 грн; заборгованості інфляційним нарахуванням на суму простроченого кредиту в розмірі - 4623,64 грн, та простроченої заборгованості по відсоткам, нарахованим за період з 13 червня 2013 року по 13 червня 2016 року в розмірі - 11405,28 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1407,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд.

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», що знаходиться за адресою: 01133, м Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, код ЄДРПОУ 13857564, заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2013 року № 73087/31/к в загальній сумі - 27823,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», що знаходиться за адресою: 01133, м Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, код ЄДРПОУ 13857564, судовий збір в сумі - 1407,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Біловодським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий: Г.В. Булгакова