Ухвала суду № 101658644, 18.11.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/6654/21

Провадження № 2-з/210/180/21

У Х В А Л А

іменем України

"18" листопада 2021 р. суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

У поданій заяві заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до подачі позову до суду шляхом: «забезпечення позову до приватного нотаріусом Київського міжрайонного нотаріального округу Журавльової Л.М., ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та приватного виконав виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про визнання недійсним виконавчого документа - виконавчого напису №600 виданого 20.10.2021 приватним нотаріусом Київського міжрайонного нотаріального округу Журавльовою Ларисо: Михайлівною, таким, що не підлягає виконанню..»

Заявник в заяві не зазначає, чи має він намір звернутися до суду з позовом до приватного нотаріусом Київського міжрайонне нотаріального округу Журавльовою Л.М., ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 20.10.2021 приватним нотаріусом Київського міжрайонного нотаріального округ Журавльовою Л.М. вчинено виконавчий напис №600 згідно якого запропоновано звернути з заявника стягнення за кредитним договором № №002-26050-150713 від 15 липня 2013 року укладеним мною з ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК", право вимоги за яким згідно виконавчого напис начебто перейшло до ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС", на підставі Договору факторингу №2263/1 укладеного 18 червня 2020 року між ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" та ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС", на користь ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС", ЄДРПОУ 39508708. Строк платежу за Кредитним договором №002-26050-150713 від 15 липня 2013 року настав. Проте не зазначено коли саме вказаний строк настав. Стягнення заборгованості за виконавчим написом проводиться за період з 18 червня 2020 року по 16 вересня 2021 року. Сума заборгованості складає 19 937,33 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту - 19 037,33 грн.; строкова заборгованість: штрафами і пенями становить - 900,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, Товариство обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС", в розмірі 500,00 (П`ятсот гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з мене як боржника на користь Стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з мене на користь ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" складає 20 437,33 грн. Про наявність вказаного виконавчого напису та виконавчого провадження заявнику стало відомо 12.11.2021 з повідомлення в мобільному додатку «Дія».

На підставі вище зазначеного виконавчого напису 11.11.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №67486227. Також 11.11.2021 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з заявника основі винагороди у розмірі 2043,73 грн. та направив запити до МВС України щодо зареєстрованих мною транспортних засобів, до ДФС України щодо наявних у заявника банківських рахунків та ГУ Держгеокадастру щодо наявності у заявника земельних ділянок.

На думку заявника ОСОБА_1 , є всі підстави припускати, що існує реальна ймовірність що на теперішній час на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріусом безпідставно відбувається примусове стягнення з нього неіснуючої заборгованості, а вжиття заходів забезпечення позову є необхідним та оправданим, забезпечить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів заявника, які він має намір захистити при зверненні до суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Дослідивши надані заявником матеріали, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1ст. 150ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Захід забезпечення позову є хоча і тимчасовим, але суттєвим обмеженням прав певних осіб, яке застосовується наперед, до визнання особи, якої стосується захід забезпечення, відповідальною за порушення прав заявника та до встановлення судом дійсної наявності порушення права заявника. Тому захід забезпечення позову має бути найменш обтяжливим, і крім його співмірності має бути дійсно необхідним і таким, що є єдиною найбільш доцільною можливістю запобігти неможливості виконання рішення про задоволення позову.

Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Також, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

В результаті розгляду заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ч. 5 ст. 177 ЦПК.

Так, згідно з ч.5 ст.177 ЦПК до позовної заяви позивачем додаються всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як слідує з заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується на тому, що наразі приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. проводяться виконавчі дії з примусового виконання виконавчого напису відповідно до винесених постанов, а саме постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021 року .

Судом враховується, що вказана заява про забезпечення позову подана ОСОБА_1 до подачі позовної заяви, проте останній в своїй заяві взагалі не зазначає наміру подання позовної заяви після забезпечення заяви.

Крім того, заявником в заяві про забезпечення позову взагалі не зазначено місце виконання стягнення за виконавчим написом.

Так, суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 67486227 від 11.11.2021 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокоза О.М., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 600 від 20.10.2021р.

Разом з тим, позивач згідно паспорту громадянина України зареєстрований по АДРЕСА_1 та згідно змісту позовної заяви проживає за даною адресою.

Зі змісту вищевказаної постанови та заяви заявника ОСОБА_1 не можливо встановити, що виконавчі дії приватним виконавцем проводяться за місцем роботи боржника або місцем отримання боржником доходів та/або місцем реєстрації заявника.

Інших доказів, що виконання оспорюваного напису здійснюється за місцем проживання, перебування, роботи або за місцезнаходженням майна боржника, на яку поширюється юрисдикція Дзержинського районного суду не надано.

Крім того, заявником в прохальній частині своєї заяви взагалі не зазначено, яким саме шляхом необхідно суду забезпечити заяву про забезпечення позову, лише зазначено, що : «Забезпечити мій позов до приватного нотаріусом Київського міжрайонне нотаріального округу Журавльовою Л.М., ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та приватного виконав виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про визнання недійсним виконавчого документа - виконавчого напису №600 виданого 20.10.2021 приватним нотаріусом Київського міжрайонного нотаріального округу Журавльовою Ларисо: Михайлівною, таким, що не підлягає виконанню.»

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення клопотання (заяви) про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

В той же час, згідно з частиною 10 статті 163 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 149, 151, 153,177,185 259, 260, 354 України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду - повернути заявникові.

Роз"яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічним клопотанням, за умови дотримання вимог статті 151 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: Н. А. Літвіненко