Ухвала суду № 101656711, 02.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 Справа №607/22247/21 Провадження 1-кс/607/7226/2021 м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Жука І.О., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Ремеза В.М., яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури Жуком І.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербівці, Тернопільського району, Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2021 слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Ремез В.М. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Жуком І.О. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021211040001542 від 01.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001542 від 01.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.10.2021 о 11 годині 50 хвилин у ОСОБА_1 , який перебував по вулиці Дівоча в м. Тернополі, де побачив раніше невідому йому ОСОБА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), 31.10.2021, близько 11 години 50 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи по вулиці Дівоча в м. Тернополі, керуючись корисливим мотивом, маючи на меті заволодіти чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_2 , в той час, коли вона розмовляла по телефоні та з-заду з лівої сторони шляхом ривка відкрито викрав у останньої мобільний телефон торговельної марки «Xiaomi» моделі «Mi A3», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який знаходився у лівій руці, вартістю 2 821, 33 гривні.

Заволодівши майном потерпілої ОСОБА_2 , будучи викритим останньою, ОСОБА_1 з місця події втік, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 2 821, 33 гривні.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Окрім цього, встановлено, що 01.11.2021, близько 11 години 00 хвилин, у ОСОБА_1 , який перебував поблизу п`ятого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де побачив раніше невідому йому ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), 01.11.2021, близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_1 на вході до п`ятого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом, маючи на меті заволодіти чужим майном, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_3 з-заду та штовхнув потерпілу в плече, в результаті чого ОСОБА_3 сперлась на стіну. В подальшому ОСОБА_1 діючи повторно, відкрито викрав у останньої сумку, в якій знаходились усі документи, що посвідчують її особу, грошові кошти в сумі 17 000 гривень, мобільний телефон торговельної марки «Росо», моделі «Росо М3», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , вартістю 3507,46 гривень та інші особисті речі, які цінності не становлять.

Заволодівши майном потерпілої ОСОБА_3 , будучи викритим останньою ОСОБА_1 з місця події втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 20 507, 46 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинено повторно.

30.11.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України, останній з яких відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який ніде не працює, слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати щодо нього запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, посилаючись при цьому на щире каяття у вчиненому, співпрацю з органом досудового розслідування, намір відшкодувати завдану шкоду.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001542 від 01.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 186 КК України.

30.11.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040001542 від 01.11.2021; заяви потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 31.10.2021, 01.11.2021 про вчинення злочину; протокол огляду місця події від 31.10.2021; протоколи допиту потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 02.11.2021, 01.11.2021; протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 02.11.2021, 04.11.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 27.11.2021; копія довідки із ломбарду «Перший», що по вул. Київська, 18/73 від 31.10.2021; протокол огляду від 03.11.2021; протоколи добровільної видачі від 08.11.2021; протоколи огляду предметів від 08.11.2021, 04.11.2021; протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_3 від 04.11.2021; протокол огляду місця події від 03.11.2021; висновок судово - дактилоскопічної експертизи від 11.11.2021; протокол проведення слідчого експерименту від 19.11.2021, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, ОСОБА_1 не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку його непричетність до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна (грабіж), а також відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за скоєння останнього передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, слідчий суддя оцінює в сукупності в світлі обставин цього кримінального провадження, та враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, 2 ст.186 КК України, які інкримінуються ОСОБА_1 , за вчинення останнього передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення були вчинені з корисливих мотивів, за нетривалий період, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначеного, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні ОСОБА_1 доводи на свій захист в тому числі і щодо каяття, визнання вини та сприяння слідству, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.

Поряд з цим слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який, знаходячись у працездатному віці, суспільно - корисною працею не займається, міцних соціальних зв`язків не має.

Будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_1 під вартою не наведено, будь-яких медичних висновків, які б засвідчували факт неможливості тримання ОСОБА_1 під вартою за станом здоров`я, слідчому судді не надано.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Ремеза В.М., яке погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Жуком І.О. про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 30.01.2022.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/22247/21; провадження №1-кс/607/7226/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.12.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 30.01.2022.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук