Ухвала суду № 101653109, 01.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/7048/18

2/465/662/21

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

01.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.

за участю секретаря Ільчишин З.Р.

представника позивача Тимків М.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських офіцерів», ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Фінанси та кредит», ПАТ «Кредобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів фінансових послуг банку -

в с т а н о в и в:

Позивачі Громадська спілка «Правозахисне Товариство Українських офіцерів», ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до ПАТ «Банк Фінанси та кредит», ПАТ «Кредобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів фінансових послуг банку. Просять встановити факт наявності на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «Банк Фінанси та кредит» на ім`я ОСОБА_1 грошових коштів, що є її власністю, визнати дії ПАТ «Банк Фінанси та кредит» незаконними та неправомірними щодо неповернення грошових вкладів гр. ОСОБА_1 та стягнути на її користь грошові кошти в сумі 518 099 грн. 28 коп. Стягнути з ПАТ «Банк Фінанси та кредит» матеріальну шкоду в якості неотриманої вигоди розміром 20% заблокованих коштів на ім`я ОСОБА_1 в сумі 103 600 грн. та в розмірі 10 % заблокованих коштів в якості моральних збитків, що становить 51, 810 грн. Стягнути з ПАТ «Банк Фінанси та кредит» пеню в розмірі 10 % заблокованих коштів на ім`я ОСОБА_1 в сумі 51, 810 грн. Зобов`язати дирекцію ПАТ «Кредобанк» прийняти перекази від ПАТ «Фортуна Банк» на користь позивачів, виплатити позивачам на першу їх вимогу перераховані грошові кошти, та безкоштовно, за бажанням позивачів, письмово інформувати відповідачів про їх надходження чи ненадходження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ від 25.09.2019 року проведеного на підставі рішення зборів суддів № 6 від 17.09.2019 року та розпорядження керівника апарату суду № 110/Р від 25.09.2019 року, вказану справу передано для розгляду судді Дзеньдзюрі С.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2019 року зазначену справу прийнято до провадження суддею Дзеньдзюрою С.М. та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні голова громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських офіцерів» Тимків М.В. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Фінанси та кредит» подала відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просила відмовити, оскільки ПАТ «Банк Фінанси та кредит» перебуває на стадії ліквідації та у банк введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь - який інший спосіб, ніж це передбачено ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що предметом данного спору є правовідносини між вкладниками і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду.

З 17 вересня 2015 року в ПАТ «Банк Фінанси та кредит» запроваджена тимчасова адміністрація, а з 18 грудня 2015 року розпочата процедура ліквідації.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ч. 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС України). Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 7 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З позовних вимог вбачається та встановлено в судовому засіданні, що позивачі оскаржують дії щодо не включення їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI, серед яких, зокрема: здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами; акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону № 4452-VI, Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Нормами ст. 27 Закону № 4452-VI встановлений порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, і покладено на уповноважену особу Фонду обов`язок складати перелік рахунків вкладників та визначати розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Затвердження реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, покладено на виконавчу дирекцію Фонду. Здійснення виплати гарантованих сум відшкодування покладено на Фонд та визначено порядок здійснення розрахунків з вкладниками (стаття 28 цього Закону).

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивачів з відповідними заявами про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, що ліквідується, якщо позивачі вважали б, що такі вимоги не входять до гарантованої суми відшкодування вкладів, що виплачується за рахунок Фонду, та підлягають задоволенню в порядку встановленої черговості за рахунок ліквідаційної маси банку.

Вимоги позивачів про відшкодування шкоди є похідними від основних вимог та за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України підлягають розгляду адміністративним судом, оскільки заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, позовні вимоги, заявлені позивачами, які за своєю природою випливають зі спору щодо правильності нарахування та виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування, є вимогами саме до Фонду, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачі звернулись до суду з позовом до ПАТ «Банк Фінанси та кредит», ПАТ «Кредобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів фінансових послуг банку, зокрема про відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами, тобто дані позовні вимоги підвідомчі адміністративному суду, тому, згідно ст.19 ЦПК України та ст.ст. 4, 19 КАС України, позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 461/2035/17 та від 12.04.2018 у справі №820/11591/15, де зазначено, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами. Тому такі правовідносини є підсудними адміністративним судам.

Так правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку - боржника і не породжують прав та обов`язків для банку. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов`язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання вирішує виключно Фонд відповідно до норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 р.

Так, згідно з ч.1, 2 ст.26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

За таких обставин провадження у даній справі підлягає закриттю.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч.1ст. 256 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд повідомляє позивачу, що розгляд справ за вищевказаними позовними вимогами віднесено до судів адміністративної юрисдикції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 19 КАС України, ст.ст.255, 256 ,353, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом Громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських офіцерів», ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Фінанси та кредит», ПАТ «Кредобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів фінансових послуг банку - закрити у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачам їх право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з цивільним позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено: 06.12.2021 року.

Суддя Дзеньдзюра С.М.