Рішення № 101644101, 29.11.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2829/21

Провадження № 2/711/1826/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Слабко Ю.М., Гладиш О.Ю.

за участі:

представника позивача Гудзь О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказує, що 27.04.2021 року на адресу його (позивача) роботодавця - приватне підприємство «Скай Лайн» надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 65049634 від 16.04.2021 року. Підставою винесення приватним виконавцем вказаної постанови став виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни № 9765, виданий 19.02.2021 року. Як вбачається з самої постанови приватного виконавця, стягувачем є Акціонерне товариство «Перший український Міжнародний Банк», а боржником - ОСОБА_1 .

Також, зазначає, що предметом стягнення є заборгованість ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Перший український Міжнародний Банк» в розмірі 52 456 грн. 95 коп. Своєю постановою приватний виконавець Юхименко О.Л. зобов`язала роботодавця позивача здійснювати відрахування із доходів боржника в розмірі 20%, а саме: витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 400 грн., суму боргу в розмірі 52 456 грн. 95 коп. та основну винагороду приватного виконавця в сумі 5 245 грн. 70 коп.

Однак, позивач вказує, що він немає жодних правовідносин з Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», жодних угод з ним не укладав та зобов`язань перед ним не має. Відтак, підстави для вчинення оскаржуваного виконавчого напису у нотаріуса були відсутні і він був вчинений з грубим порушенням чинного законодавства України.

Разом з тим, звертає увагу суду на той факт, що оскаржуваний напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки з дня виникнення права вимоги за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року до дати вчинення напису минуло більше трьох років. Крім того, при зверненні до нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису, відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо надання документів, необхідних для його вчинення. А відтак, нотаріус при вчиненні виконавчого напису, виходячи з поданих йому документів, не міг не лише перевірити безспірність боргу, а й перевірити дотримання строків для звернення із заявою про вчинення виконавчого напису.

Тому, просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 9765, про стягнення з нього - ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року в загальній сумі 52 456 грн. 95 коп.; стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на його - ОСОБА_1 користь судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв про суті спору.

Разом з тим, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення у ВП 65049634, що здійснюється на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни від 19.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №9765, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 52 456 грн. 95 грн., до розгляду справи № 711/2829/21 по суті та набрання чинності судовим рішенням.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гудзь О.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив визнати таким, таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 9765, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року в загальній сумі 52 456 грн. 95 коп.; стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

В судове засідання інші учасники судового процесу (представник відповідача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна) не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи їх було повідомлено в установленому законом порядку.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності представника відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гудзя О.М., дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2021 року, на підставі заяви представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №9765, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року в загальній сумі 52 456 грн. 95 коп. та стягнення 250 грн. за вчинення самого виконавчого напису.

В додатку до заяви АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 17.02.2021 року про вчинення виконавчого напису заявником вказані наступні документи: оригінал Кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи стягувача та представника стягувача за довіреністю.

07.04.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною, на підставі вказаного виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження № 65049634, в межах якого приватним виконавцем були винесені наступні постанови: постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 07.04.2021 року; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.04.2021 року; постанова про арешт коштів боржника від 07.04.2021 року; а також, 16.04.2021 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано роботодавця позивача - Приватне підприємство «Скай Лайн» здійснювати відрахування із доходів боржника в розмірі 20%, а саме: витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 400 грн., суму боргу в розмірі 52 456 грн. 95 коп. та основну винагороду приватного виконавця в сумі 5 245 грн. 70 коп.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1-3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ вказаного вище Поряду для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.4, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ цього ж Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.

Так, п.п.1, 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами. Зокрема, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (п. 1 Переліку документів).

Відповідно до пункту 2-2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Виходячи із наведеного, строк протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Таким чином, для вирішення питання щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мають бути встановлені: належність кредитору права вимоги за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також необхідно встановити наявність (відсутність) об`єктивних обставин, коли виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. № 9765 від 19.02.2021 року ним стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року в загальній сумі 52 456 грн. 95 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 19 547 грн. 76 коп., прострочена заборгованість за комісією - 17 501 грн. 73 коп., прострочена заборгованість за процентами - 5 407 грн. 69 коп. штрафні санкції - 9 999 грн. 77 коп., а всього 52 456 грн. 95 коп., а також плата за вчинення виконавчого напису - 250 грн. (а.с.73).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ґудзь О.М. заперечував проти існування у позивача заборгованості перед відповідачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на суму, яка зазначена у виконавчому написі.

Сам же відповідач - АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не скористався своїм правом та не подав суду відзиву на позовну заяву та доказів, які б вказували на наявність заборгованості позивача ОСОБА_1 за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року на суму, яка зазначена у виконавчому написі, та її безспірність, не спростував доводи позивача. Надані відповідачем, на ухвалу суду про витребування доказів, копія Кредитного договору № GP-6056002 від 14.02.2014 року, копія заяви АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 17.02.2021 року про вчинення виконавчого напису та копія виписки з рахунку ОСОБА_1 , яка надавалася нотаріусу для вчинення виконавчого напису (а.с. 137-139), не спростовує доводи позивача. При цьому суд враховує, що із самого Кредитного договору вбачається, що він укладався строком на 36 місяців, тобто до 14.02.2017 року, тому відповідно з моменту виникнення у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права вимоги до ОСОБА_1 станом на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років.

Крім того, виписка з рахунку ОСОБА_1 (а.с. 139) за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року, виконана в довільній формі і не є первинним документом та не відображає руху коштів по рахунку боржника ОСОБА_1 . Первинні ж документи щодо кредитної заборгованості позивача суду не надані. Тому, відповідно, вказана виписка, в розумінні чинного законодавства, не є належним доказом існування безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року.

Зазначені обставини позбавляють суд можливості перевірити наявність та безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за вищевказаним Кредитним договором, а також дотримання приватним нотаріусом Хара Н.С. вимог чинного законодавства України.

Частиною ч. 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, слід зазначити, що, вчиняючи 19.02.2021 року виконавчий напис № 9765, приватний нотаріус Хара Н.С. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 9765 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на підставі наданих письмових доказів та враховуючи, що позивач ОСОБА_1 заперечує проти існування в нього заборгованості перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк», в тій сумі, на яку вчинений виконавчий напис, що також підтвердив його представник в судовому засіданні, а відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позов з обґрунтуванням його заперечень проти позовних вимог з посиланням на відповідні належні та допустимі письмові докази, а також беручи до уваги, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. був порушений і порядок вчинення виконавчого напису (який визначений статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172), суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 19.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі за № 9765, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року в загальній сумі 52 456 грн. 95 коп.

Крім того, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за розгляд даної справи, а саме: 908 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 454 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 18, 32, 1054, 1212 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст. ст. 6-13, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 206, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, та зареєстрований в реєстрі за № 9765, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за Кредитним договором № GP-6056002 від 14.02.2014 року в загальній сумі 52 456 грн. 95 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1 362 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 29.11.2021 року.

Головуючий В.М. Скляренко