Рішення № 101638341, 06.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Справа № 160/17246/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2533 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2533, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року;

- зобов`язати Військову частину А2533 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації - січень 2008 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період проходження ним військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем не здійснювалося, а саме у період з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Індексація його грошового забезпечення не була виплачена і при виключенні зі списків особового складу Військової частини А2533. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 11.11.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

05.11.2021 року від Військової частини А2533 на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що у зв`язку із запитами, що надходили із військ стосовно порядку нарахування та виплати у 2017 - 2018 роках індексації грошового забезпечення Директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України на адреси начальників фінансово-економічних управлінь видів Збройних Сил України, начальнику фінансово-економічного управління Командування високомобільних десантних військ Збройних Сил України, начальнику фінансово-економічного управління Командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, начальників фінансово-економічних відділів територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, командирів (начальників) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій центрального підпорядкування було направлено роз`яснення від 26 березня 2018 року за № 248/1485, в якому повідомлялося зокрема, що Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2017 року - лютому 2018 року у Міноборони не було. За таких обставин просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.11.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вона спростовує посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485, Міністерства соціальної політики України від 16,04.2015р. №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016р. №252/10/136-16, від 04.07.2017р. №220/5140 та від 08.08.2017р. №78/0/66-17, оскільки вказані роз`яснення не є нормативно-правовими актами, а відповідач повинен діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу. Також не погоджується із доводами відповідача про відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації, оскільки вказана ситуація не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року проходила військову службу у Військовій частині А2533, де отримувала грошове забезпечення та перебувала на всіх вирах забезпечення.

Так, наказом командира військової частини А2533 (по стройовій частині) від 07.07.2016 року №83-РС позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 07.07.2016 року.

Наказом командира військової частини А2533 (по стройовій частині) від 14.06.2018 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.06.2018р. та направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини А3297.

У подальшому наказом командира Військової частини А3297 (по стройовій частині) від 05.02.2021р. №24, позивача, прапорщика ОСОБА_1 , техніка взводу засекреченого зв`язку роти зв`язку батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А3297, звільнену наказом командира Військової частини А3297 (по особовому складу) від 16.01.2021р. №3-рс з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 05.02.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро.

Під час виключення позивача зі списків особового складу Військовою частиною А2533 не здійснено виплату індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у період з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року.

У квітні 2021 року позивач звернулась до командира Військової частини А2533 із письмовою заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року відповідно до Порядку проведення Індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Листом від 04.06.2021 року за №350/172/34/118/пс тво помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби Військової частини А2533 повідомлено, що нарахування грошового забезпеченим проводилось згідно чинного законодавства відповідно до наказу МО України від 07.06.2018 року №260 та наказів МО України про бюджетну політику у Збройних Силах України у відповідні роки. Вказаним листом позивачу фактично відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації її грошового забезпечення за зазначений період.

Вважаючи, що такими діями відповідача порушено її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Частиною 2 ст.5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частина 6 ст.5 Закону №1282-XII передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

На підставі аналізу наведених положень законодавства суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилався на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а також на те, що у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування не нараховувалась і не виплачувалась.

Про те, що позивачу не здійснювалась виплата спірної індексації в період з 07.07.2016 року по 14.06.2018 року відповідачем не заперечується.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08 листопада 2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Твердження ж відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/18, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті йому індексації грошового забезпечення, діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що, на момент звернення до суду з даним позовом, порушене виключно право позивача на отримання індексації, відповідач взагалі заперечує обов`язок нараховувати індексацію, отже спору щодо суми індексації між сторонами не було.

З урахуванням наведеного та з огляду на обставини даної справи, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 07.07.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу - 01 січня 2008 року.

Стосовно наступного спірного періоду з 01.03.2018 року по 14.06.2018 року, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягало індексації грошове забезпечення.

Враховуючи, що з квітня 2018 року по червень 2018 року (включно) індекс споживчих цін не перевищував 103%, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.06.2018 року відсутні.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Природу заробітної плати та заявлені позивачем до виплати платежі, на яку посилається відповідач, досліджувались судом в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року, якою клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 11.11.2021 року.

Отже, з даним адміністративним позовом позивач звернувся в межах встановленого строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2533 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.07.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А2533 (вул. Січових Стрільців, буд. 147, м. Дніпро, 49069, код ЄДРПОУ 26621656) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.07.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації - січень 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна